Але його власні творчі інтереси потребували іншої тематики та іншого ідейного спрямування.
В спогадах про зустрічі з М.Лукашем кінця 60-х — початку 70-х рр. Валерій Шевчук переконливо доводить, що молодий письменник пробував себе в прозі. Ось це мемуарне свідчення: "...До нього потрапила моя повість "Ілля Турчиновський", яку я написав 1968 року, і вона певний час ходила по руках. І от одного разу він прийшов до мене додому, принісши машинописа тієї повісті. Ми поговорили про те і се, він стримано твір похвалив, глянув на мене коротко і сказав:
— Хочу тобі признатися в одній речі, — сказав якось зніяковіло. — Колись після війни я написав подібну повість, але спалив.
— Але як це могло статися? — вигукнув я зчудовано.
-Дурний був! Тепер уже бачу: був дурний! — сказав він і опустив голову.
Цей епізод був настільки разючий, що й досі його яскраво пам'ятаю. Мав тоді невіджалований жаль, і досі його маю, бо в тому далекому вогні згорів можливо безпорівняний прозаїк Микола Лукаш, адже признався тоді ж таки, що більше прози не писав" [34].
Але повернімося знову до 50-х. Тоді ж Микола Лукаш стрімко увійшов до українського мовознавства, виступив 1954 р. із рецензіями на найвагоміші академічні лексикографічні праці [35]. Історіограф вітчизняної лексикографії П.Й.Горецький поставив їх поруч із працями академіка В.В.Виноградова [36], неодноразово високо відгукувався про участь Лукаша в обговоренні й рецензуванні лексикографічних досліджень Максим Рильський [37].
Видавництво "Молодь" звернулося з пропозицією перекласти з іспанської вірші для книги Мігеля де Сервантеса Сааведри "Дон Кіхот Ламанчський", яка в перекладі з російської В.Козаченка і є.Кротевича з'явилася друком 1955 р. [38]. Одночасно молодий перекладач дебютував як дитячий письменник, переклав з італійської книжку Джанні Родарі "Малим і старим про Італію і Рим" [39], а з сербо-хорватської казку Володимира Филиповича "Зайчик-Рябчик" [40]. Журнальними публікаціями заявив перші переклади Роберта Бернса (з англійської? з шотландської?), сатиричної публіцистики Гайнріха Гайне [41]. Низку перекладів включено до "Вибраних творів" Г.Гайне [42]. А ще ж "Мадам Боварі" Гюстава Флобера [43], переклади з Адама Міцкевича для двохтомника "Вибаних творів" [44].
Та найвищою втіхою стало побачити в розкішному виданні омріяного і вистражданого повного "Фауста". Від задуму до втілення минуло майже два десятиліття [45]. Перекладач "архітвору" Й.В.Гете Микола Лукаш відразу увійшов до елітарного кола українських літераторів як діяч національного виміру.
Геніальність Лукаша виявлялася ще й у тому, що всі переклади здійснювалися ним без звичних навіть для "метрів" українського художнього перекладу підрядників — безпосередньо з оригіналів творів. На початку 1956 р. ще недавно нікому не відомого харківського перекладача було запрошено зробити співдоповідь про стан перекладів із західноєвропейських літератур на республіканській нараді перекладачів [46]. Незабаром Миколу Лукаша прийняли до Спілки письменників України за рекомендаціями М.Рильського, Л.Первомайського, М.Пригари, М.Терещенка [47]. Він набув статусу визнаного літератора, назабаром (1958 р.) зміг переселитися до Києва.
Літературне і культурне життя столиці України кінця 50-х — половини 60-х рр. неможливо уявити без Миколи Лукаша. Роки суспільної "відлиги" сповна використані ним для розвитку рідної мови, утвердження повноцінності українського слова в контексті всесвітньому. І це має стати предметом нових культурологічних досліджень.
Література
1. Лукаш М.О. Автобіографія. 13.03.1956 р. // Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України (ЦДАМЛМУ). — Ф.590, оп.2. — Спр.561. — Арк. 4.
2. Лукаш М.О. Автобіографія. 10.11.1986 р. // ЦДАМЛМУ. — Ф.590, оп.2. — Спр. 561. — Арк.22.
3. Там же. — Арк. 22-22 зв.
4. Сереженко М.Г. ЛІАСМО // Архів сім'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Арк. 2, 7-8.
5. Сереженко М.Г. ЛІАСМО // Архів сім'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Арк. 12.
6. Рильський, Максим. В сто сот очей дивись, народе! // Колгоспне село. — Кролевець, 1937. — N 97. — 18 червня. — С.1.
7. Лукаш М.О. Автобіографія. 10.11.1986 р. // ЦДАМЛМУ. — Ф.590, оп.2. — Спр. 561. — Арк. 22-22 зв.
8. Черняков Б. Нові знахідки рукописної Лукашіани // Літературна Україна. — К., 2000. — N 33. — 16 грудня. — С.8.
9. Сергійчук В. В УПА — вся Україна // Військо України. — К., 1993. — N 6. — С.78-80. В облікових картках на 1305 осіб близько 30 — на вихідців з Кролевеччини.
10. Сереженко М.Г. Лукаш Микола Олексійович. 1988 // Архів сім'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Рукопис. — С.39; Сереженко М.Г. Дон Кіхот // Там же. — С.10-11.
11. Дані мобілізаційних списків Кролевецького райвійськкомату повідомив учитель-краєзнавець Ф.С.Яковенко у серпні 2000 р. М.О.Лукаш значиться за ними студентом сільськогосподарського інституту. Діяльність Лукаша за два з половиною місяці з моменту звільнення міста до мобілізації потребує додаткового уточнення.
12. Кравченко Г.О. Про М.О.Лукаша: Спогади сестри / Запис Б.І.Чернякова. Серпень 2000 // Архів автора.
13. Сереженко М.Г. Дон Кіхот // Архів сім'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Рукопис. — С.25.
14. Кравченко Г.О. Про М.О.Лукаша: Спогади сестри / Запис Б.І.Чернякова. Серпень 2000 р. // Архів автора.
15. Лукаш М.О. Анкета. 13.03.1956 р. // ЦДАМЛМУ. — Ф.590, оп.2. — Спр. 561. — Арк. 2 зв.
16. Повідомлення В.І.Сухомлина (н. 1918) — друга дитинства і юності М.О.Лукаша, члена ЛІАСМО, кролевецького поета і журналіста; квітень 2000 р.
17. Повідомлення доктора філологічних наук професора М.Д.Феллера, який 1952 р. другокурсником УПІ слухав цей лекційний курс М.О.Лукаша. Лектор був представлений студентам директором інституту В.Г.Шпицею як "відомий перекладач".
18. Костюк, Григорій. Василь Мисик // Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади. — Едмонтон: Канадський ін-т укр. студій Альбертського ун-ту, 1987. — Кн.1. — С.333.