Нарешті, важливо і те, що вже тут молодий маляр ринеться до відтворення не тільки характерів, але і моральних проблем. Зображуючи біблійний сюжет вигнання Христом торговців і змінював із храму, Рембрандт відстоює думка про несумісність суєтної погоні за життєвими благами з високим призначенням людини.
Кухня" Рембрандта — найвидатніший малюнок голландської школи. З XVIII сторіччя до середини 1930-х років цей лист був відомий за назвою "Блинщица". Його нове визначення — Кухня" — запропонувала В. М. Невежина, що побачила в композиції інтер'єр кухні в будинку самого Рембрандта на вулиці Бестрат в Амстердамі, а в головних персонажах малюнка — зображення Хендрикье Стоффельс і її маленька дочка Корнелії.
Твір зрілого Рембрандта, ця композиція розкриває його майстерність рисувальника, його індивідуальне бачення світу, його відчуття життя. Виконаний бистром у традиційній техніка ручки і размивки, лист побудований на сполученні деяких скупих ліній і тонких переходів світлотіні. Мерехтлива, глибока і прозора, вона перетворить прозаїчну сцену ліричнай уява.
Картини і гравюри Рембрандта набагато ширше відомі публіці, ніж його малюнки, що залишалися протягом довгого часу предметом інтересів невеличкого кола збирачів і знавців. Тим часом фігура Рембрандта-малювальщика ні в чому не поступається Рембрандту-живописцю або офортисту. Малюнки майстра, що збереглися у величезній кількості — біля 1700 листів, складають автономну область його творчості. І однієї із самих чудових особливостей рембрандтовських малюнків є їхня спроможність робити глядача свідком і співучасником народження художньої думки геніального майстра. До числа таких листів ставиться і невеличка замальовка
"Жінка з дитиною"(1650-е рр. )
Виконана очеретяною ручкою, вона зберігає усю свободу і безпосередність миттєвого начерки з натури або по пам'яті, коли рука художника ледь устигає намітити головні лінії. Водночас у графічних творах зрілого Рембрандта навіть самі, здавалося б, приблизні обриси наділені величезною силою узагальнення. Може бути тому в маленькому начерку, що належить музею, так уражає уміння передати декількома штрихами не тільки позу й образ жінки, але і щиросердечний стан і навіть та атмосфера любові і довіри, що немов огортає її і дитини.
Рембрандт цінував у людині не знатність, не багатство, не зовнішню красоту, а спроможність мислити, почувати, переживати. Улюбленими героями творів Рембрандта були прості люди. На його полотнинах людина радіє, уболіває, засмучується, страждає.
У надзвичайно хвилюючих і проникливих портретах Рембрандта як би відчуваєш прожиту людиною життя. Зображуючи своїх близьких, друзів, старців, щораз із надзвичайною пильністю передавав він мінливі щиросердечні прямування, живу тремтливість виражень особи, зміну настроїв.
Портрет жінки похилого віку, за традицією (але без достатніх основ), іменований "Портретом братова", написана Рембрандтом у пізній період його творчості, коли були створені самі прославлені з його портретних робіт. Моделями для багатьох із них служили або друзі художника, або люди з близького йому кола. У таких портретах зникає звична дистанція, що відокремлює художника від портретируе, і між ними встановлюється той ступінь довірчого порозуміння, що складає основу для проникливого розкриття внутрішнього світу моделі. Серед рембрандтовских портретів 1650-х років портрет із наших зборів виділяється особливою концентрованістью образного і композиційного задуму. Світлом вихоплені лише особа і верхня частина фігури; складені руки, звичайно настільки виразні в Рембрандта, заховані в рукава. Темно-червона хустка, що обрамовує голову, підкреслює багатство пластичної нюансировки особи й одночасно посилює враження розеднюванності героїні від навколишнього, її повну заглибленість у свій внутрішній світ. Твір це належить до тому типу рембрандтовских робіт, що називають портретами-біографіями. Жінка зображена тут у стані особою внутрішньої зосередженості, коли думка і почуття злити воєдино і міркування предстає в ореолі найтонших емоційних відтінків, а глибоке переживання невіддільно від тієї мудрості, що сприймається як результат прожитого життя. І сама рембрандтовская живопис, його знаменита світлотінь — контрасти темряви і світла, динаміка їхній складних градацій від прозорих тіней до полум'яніючих колірних рефлексів — виступає як зриме втілення духовного багатства людської особистості.
Одна з його пізніх картин — "Повернення блудного сина". Тут зображена людина, що колись покинула рідну домівку і після довгого років скитань, злидні, принижень повернувся до батька. І старезний батько, осліплий від горя, прощає його, обіймаючи тремтячими руками.
До самих значних створень пізнього пери ода його творчості належить картина "Артаксеркс, Аман і Эсфирь"(1660 ПОЛОТНО, ОЛІЯ, 73 х 94).. Її сюжет — епізод біблійної легенди про царицю Эсфири, що викрив перед своїм чоловіком, перським царем Артаксерксом, підступні задуми його наближеного Амана, що погрожували знищенням цілому народу. Скупі, але красномовні жести і пози персонажів розкривають драматичний конфлікт між ними. У картині царює напружена атмосфера чекання. Тільки що закінчила своє слово Эсфирь, Артаксеркс устремив погляд перед собою, рука його готова підняти жезл; під вантажем обвинувачень зігнувся Аман. Зіщулившись, він очікує вирок царя. Торжество правди, осуд зла, натхненність Эсфири і пригніченість Амана виражені в картині через складні зіставлення світла, тіні і колірні відтінки. Фігура Эсфири осяяна сяйвом, її одяг із довгим шлейфом блискає, як якби вона була покрита дорогоцінними каміннями. У глибоку тьму занурений Аман. Рембрандт досягає надзвичайної глибини в передачі внутрішнього життя своїх героїв, їхньої духовної енергії. У напруженому емоційному середовищі картини відтінки світла і цвіти сприймаються як аналоги духовних і етичних цінностей.
Рембрандт був не тільки маляром, але і видатним майстром офорта.
Рембрандт Харменс ван Рейн останні роки жив у злиднях, забутий усіма. Ніхто з багатих замовників і не згадував уже про великого голландського художника. У найбіднішому кварталі Амстердама нерідко зустрічали його — самотнього старця, чий старий одяг був забруднений фарбами. Але суворі життєві іспити не зломили його. Він продовжував завзято працювати і писав так, як підказувало йому серце.