Безумовно, Биков як ніхто інший втілював собою одвічну проблему: письменник і народ, письменник і влада. За опозиційність, безкомпромісність письменник зазнавав брутальних нападів з боку комуністів, "ветеранів", що вимагали обмежити вивчення його творів за шкільними програмами, ЗМІ — за політичну позицію, що спонукало Бикова до еміграції. Водночас красномовними є твердження ("Наша Ніва") про те, що якби у 90-ті роки він став дисидентом, як Гавел і Желєв, то виріс би національним і політичним лідером Білорусі; якби відмовився від самоцензури і спромігся на цілковиту літературну свободу, Нобелівський комітет вшанував би його нарівні з Солженіциним і Мілошем; міг би змінити ходу білоруської політики, якби...
Також зазначалося, що в Білорусі не скоро постане митець такого рівня, як Биков, що кончина письменника буде чи не найбільшою трагічно-величною подією в білоруській історії ХХI століття.
Автор "Третьої ракети", "Альпійської балади", "Сотникова", "Знаку біди" назавжди вписаний до Білоруського Пантеону, а найкращим пам'ятником йому буде Вільна Білорусь. Жалобне слово від України, виголошене на панахиді автором цього скромного тексту: "Не провина письменників, що сам час став жорстоким до людини, і не наша провина, що нам доводиться заповнювати порожнечу, що утворилася не з нашої волі. Але люди, що їх оспівав і змалював Василь Биков, живі, присутні на цій землі. І це для мене найбільш радісне відкриття. Ще вчора українські письменники згадували Василя Бикова, переповідали сюжети його чудових творів, а також припам'ятовували, що прізвище письменника викарбуване на меморіальній плиті (випадково вважався загиблим) під Кіровоградом. Для звичайної людини це було б трагічно, але для такої великої людини, як Василь Биков, це, можливо, Господній припис. Слава Василю Бикову! Слава Білорусі!"
Твори:
• 1960 — "Журавлиный крик";
• 1960 — "Ход конем";
• 1962 — "Третья ракета";
• 1964 — "Альпийская баллада";
• 1965 — "Одна ночь";
• 1970 — "Сотников";
• 1971 — "Обелиск";
• 1973 — "Дожить до рассвета";
• 1974 — "Волчья стая";
• 1975 — "Его батальон";
• 1978 — "Пойти и не вернуться";
• 1983 — "Знак беды";
• 1989 — "В тумане";
• 1999 — "Трагедія Білорусі".
Нагороди:
Державна нагорода СРСР (за "Дожити до світання", 1974), Державна нагорода ім. Якуба Коласа Білоруської РСР (1978), Ленінська нагорода (за "Знак лиха", 1986). Народний письменник Білорусі (1980), Герой Соціалістичної Праці (1984).
Фотографії:
" У Румунії. 1944. "Молодший лейтенант
В. Биків із солдатами
свого підрозділу. 1944.
"В. Биків, В. Тендряков, "В. Биків, В. Короткевич, В. Быков и А.
С. Крутилин. 1968. Н. Аврамчик. 1973. Адамович.
"З Петрусем Брівкою. "Після балету " С П. Панченко. 1982. В. Быков, Р. Бородулин.
1976." Альпійська балада". Минск, 1983.
В. Биків, Е. Глєбов і
виконавці головних
ролей.
В будинку. 1983. У селі Забродье в З письменником
гостях у художника В. Казько.
Цитовича. Валячи
Цитович, Георгій
Поплавский, Василь
Биків.
С народным художником С Георгием С художником "Василь Биков,
РБ, скульптором Поплавским М. Савицким в его Алесь Адамович,
А. Аникейчиком. в музее народной же мастерской. 1983 Ніл Гилевич.
культуры в г. 19.06.1984
Заславле. 1983.
"Л. Лазарєв, С. Залигін, "Василь Биків і " На відкритті
В. Биків, А. Зенон Позняк, пам'ятника Язэпу
Адамович на фото Владимера Драздовичу в
Полісся. 1984. Кармилкина, 1993 року.
початок 1990-х.
"У Празькій квартирі. "Василь Биків і
Василь Биків, Сергій Сергій Наумчик
Наумчик, Ивонка 12 вересня 2001
Сурвилла. 24.ІІІ.2003 року, Прага. Фото
Владислава Яндюка.
"Під час прогулянки в " Зі співробітниками " Прощання з " Прощання з
Гавличковых садах, радіо Воля: письменником. письменником.
весна 2003 року. Сергій Шупа, 25.VІ.2003 25.VІ.2003
Фото Ирины Ольга Кравченко,
Михайлівни Быковой. Василь Биків,
В'Ячеслав Ракицкий,
Сергій Наумчик,
Сергій Абламейко.
Вересень 2001, Прага.
" Прощання з " Прощання з
письменником. письменником.
25.VІ.2003 25.VІ.2003
Список використаної літератури:
1. httр://www.krugosvet.ru;
2. httр://www.рortal-slovo.ru;
3. Стаття з газети "День";
4. httр://www.Google.ru;
5. httр://www.allbest.ru.