Ох, і не стелися,
Хрещатий барвінку,
Та і по крутій горі...
Гей, не втішайтесь,
Злії воріженьки,
Та пригодоньці моїй!
Бо моя пригода —
Козацька врода,
Так, як ранняя роса;
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє,
Роса на землю впаде.
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє,
Роса на землю впаде,
Так моя неслава,
Людська поговірка,
Усе марно пропаде!
Наїхали пани
Та ще й орандарі
Воли і вози забирать...
Гей, беріть же ви
Усю худобоньку:
Не маю вам що казать!
А я, як жив буду,
То все те забуду,
Воли й вози покуплю,
Мережані ярма,
Тернові занози
Ще ж бо й сам я пороблю!
На людськую славу
Й тую поговірку
Ще раз у Крим ісхожу;
Повні вози солі,
Повні мажі риби
Ще додому привезу.