В кінці греблі шумлять верби, що я посадила, —
Нема ж того козаченька, що я полюбила!
Ой немає козаченька — поїхав за Десну:
"Рости, рости, дівчинонько, на другую весну!"
Росла, росла дівчинонька да й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька да й плакати стала.
За городом качки пливуть.
Каченята крячуть.
Вбогі дівки заміж ідуть, } 2
А багаті плачуть.
"Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.
Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже: (2)
Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся". (2)
"Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька".
Місяць на небі, зіроньки сяють.
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре. }2
Пісня та мила, пісня та люба —
Все про кохання, все про любов,
Як ми любились та й розійшлися.
"Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (2)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоть раз".
"Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, (2)
Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде".
"Ой коли б я крила мала ще й солов’я очі, (2)
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.
Сонце низенько,
Вечір близенько,
Спішу до тебе,
Моє серденько.
Ти ж обіцяла
Мене любити.
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається, }2
Той горя не знає.
А я, молоденька,
Вже горя зазнала, }2
Вечероньки не доїла.