Якось одна бідна жінка пішла сама до міста. По дорозі зустрівся їй незнайомий чоловік, який сказав, що може виручити її з бідності, якщо вона продасть те, про що сама не знає. Жінка, не здогадуючись, про що йдеться, погодилась. А не знала вона про дитину, яку вже носила під серцем.
Коли повернулася додому, в її хаті було повно грошей і всякої їжі, що чорт понаносив. Тільки через деякий час зрозуміла, що продала ще не народжену дитину.
Народила жінка дитя, назвала Іванком.
Читати скорочено →
Жили собі два брати — бідний і багатий. Якось багатий вирішив зробити ласку братові й дав йому дійну корову, щоб було молоко для дітей. Але віддав її з умовою, щоб той одробив потроху. Бідний брат одробив, а багатому стало шкода корови, зажадав він її назад. А вбогому теж шкода своєї праці — не хоче віддавати.
Пішли вони судитися до пана.
Читати скорочено →
Було у царя три сини: два розумних, а третій — дурень. Вирішили Іони поїхати з батьківщини — світу подивитися. Сказав їм батько сідлати собі коней. Старші брати вибрали найкращих коней, а молодший — найгіршого.
Їдуть та й їдуть, аж бачать — три стовпи стоять, і від них дороги — прямо, наліво й направо. На однім стовпі написано: хто поїде тією дорогою, той сам буде ситий, а кінь його голодний. На другому — що сам буде голодний, а кінь його ситий; на третьому — що коня його вовк з'їсть.
Читати скорочено →
Жили колись два брати — багатий і бідний. От бідний помер, а син його якось запитав у дядька, як краще жити — правдою чи неправдою.
Дядько сказав, що, звичайно ж, неправдою, бо на світі залишилася сама тільки кривда. Засперечалися племінник із дядьком і вирішили піти в людей попитати.
Пішли вони дорогою. Хто не зустрічався — чи заробітчанин, чи пан, чи піп — усі казали, що неправдою жити краще.
Читати скорочено →