Слово твоє, Піаре: "Время не імієт".
І во сні жрет Жеривол.
Піар
Се не розумієт
Любимий мой Курояд Піарева слова!
Ріх "не імат времені", видя, не готова
Єго бити.
Курояд
Мню, зубов не ізостри іли
не іспразни стомаха.
Піар
Ругаєшся; ні ли
Во гріх не вміняєши дерзок сміх творити
з мужа толь велебного! Что ж імієт бити,
Увіси потом.
Курояд
Почто празника не творить?
Піар
Нині сіє довлієт.
Курояд
То он нас поморить
Гладом,
Піар
Нужда терпіти.
Курояд
Но молю тя, кая
нужда се необична?
Піар
Аз, дрова збирая
На жертву, ходя нині сквозі ліс пустинний,
і се біжаше скорий, простовлас, безчинний
Жеривол і, от землі вихром подносимий,
Біг творя, пущаше вопль в дебрі необичний,
от всіх же стран пустині страшні і различні
Отповідаху гласи, і свисти, і кихти.
Курояд
Скорб нікую імієт.
Піар
Сего ради ріх ти,
Яко ність готов жерти.
Курояд
Убо потерпімо,
что се будет. Но се он, се он біжить сімо!
ЯВЛЕНІЄ ТРЕТОЄ
Жеривол, Курояд, Піар
Жеривол
Скорб велія! Люті мні! Скорб, братіє, зільна!
Курояд
Что ти єсть, Жериволе? Престани! Бездільна
Толикая печаль єсть. Аще і что злоє
случиться ти, сотворше совіт, можем тоє
Ісправити і в добрий случай премінити.
Піар
Скажи, да совітуєм.
Жеривол
Ничтоже совіти
Успіють, аще сами не потщаться бозі.
Не вісте ли, о друзі, яко зіло мнозі.
Супостати на богов і на нас возсташа?
Воводять Христов закон.
Піар
Убо, чесность ваша,
Призови силу богов: твоїх они піній
слухати навикоша, ниже повеліній
Преступають.
Жеривол
Нині біх в дебрех непроходних
і созвах безчисленних, лютих, страхородних
Сонм духов неізчетний. Єгда же познаша
нужду мою, скоро всі равним совіщаша
Гласом, яко не требі вести всего полка.
"Ми, — рекше, — увидіхом от слов Ярополка,
Яко князь ваш Владимир, іже скорб толику
наводить, страсть імієт зільну і велику
Ко похоті тілесной і ко мирской власті.
Владіють, звати треба. Тріє суть: біс мира,
біс плоті, біс противства божія. Тим віра,
Нам неблагоприятна, коліблется всюди.
Но тії где-сь странствують. Убо наші труди
Будуть в том, да поіщем і пришлем їх скоро".
Се рекше, полетіша поспішно і споро.
Тих на помощ аз чаю.
Курояд
Люті! Что се странно?
Жеривол
Что ти єсть, Курояде?
Курояд
Бозі нечаянно
Возтрепеташа.
Піар
Ність то разві примрак нікий
і мечтаніє ти бисть.
Курояд
О позор великий!
Смотри ж сам.
Жеривол
Знаменіє сіє єсть ужасно!
Піар
Зови сих, Жериволе! Труби велегласної
Піснь Жеривола
Аде, на помощ возстани,
спішно двигни твоя брани,
двигни сили, двигни власти,
твоя імат честь упасти.
Вітре пернатий, воскорі
преносяй корабль по морі,
помощной нам адской силі
подаждь воскоріє крилі.
Летіте, дусі, летіте
нам на помощ, не медліте!
Ізостріте гніва жало:
люто время нам настало.
ЯВЛЕНІЄ ЧЕТВЕРТОЄ
Біс мира, Жеривол
Біс мира
Что се тако нужноє і кая потреба
тако скорой помощі, Жериволе?
Жеривол
З неба
О господіє мої, послаша вас бозі.
Не вісте ли, в Кієві что твориться? Мнозі
Лжемудрці, лжепророки, хульники возсташа:
пасти імат закон ваш, пасти віра наша.
Біс мира
Кто таких злих навітов вина?
Жеривол
Князь вельможний.
Біс мира
Не бойтеся, дерзайте! Ні ли он, безбожний,
Приймет моїх совітов, аз отмщу сторично.
Обаче не мню тако: князю ли прилично
Да свою розп’ятому і нищему вию
Христу приклонить? Люті! Аз недоумію
Об’яти се мислію, ниже помисл умний
может сіє сказати. І аще безумний
Сотворить тако, аще от греков прельстися,
вісте ли ви, кому он в сем уподобиться?
Константину 2 оному, іже риболова
Петра, всіх худійшого, і з ним неістова
Шатерей ділателя Павла, во сні п’яний
узрів, тако восприять совіт їх поганий,
Аки би був болярский, і себе в неславу
толикую воверже, яко злату главу.
Не усрамися старцю Сильвестру худому
преклонити смиренно. Всі царського дому
Возсміяшася тогда; ми же наєдині
на мнозі плакахомся і даже донині
Плачем, толику єго погибель помняще.
О Христе! Аще прельстиш і сего і аще
Поймеши Владимира, буди (яко лживий
твердить о тебі народ), буди бог правдивий!
Аз же да не буду цар, да не буду чесний,
да не буду всесильний. Калугеров лестний
Вождь, о мой Жериволе, язик да устроїть
і да много глаголет; мні же надостоїть
Словом прельщати, ділом хощу показати
что могу.
Жеривол
Равно тебі благодарствовати
Не можем ми, о царю! Твоя будет слава,
але твоя сих лестцов побідить держава.
Біс хули
Не менш о сем потщуся і аз, Мире златий!
Зріте же, аще любить істинну розп’ятий.
Яко сам злодій бяше (не бо среді двою
злодію розп’ят би був), тако зо собою
І полки злодійськія вести зіло любить.
Кому се ність ізвісно? Сам он гласно трубить
В своєм євангелії. "Не прийдох призвати
праведников, — глаголет, — но грішних взискати".
Тожде ділом являєт. Донелі державний
Владимир ім’я іміл доброє і славний
Мужеством бі, і Христу он мняшеся бити
непотребен. Но єгда сродную пролити
Дерзну кров і княжеський сан сотвори мерзкий, —
сотвори себе Христу любима, да дерзкий
Будет оттоль розбойник: убо богов сила
ненавидить всячеськи толь скверного діла,
Но недолго гріх ходить вольний і безказний,
во слід злодіянія пойдет неприязний
Гнів мой: вложу в мисль єму христоненависні
помисли, на язик же наведу безвісні
Хули. Мняшеся тебі, о тектонов сину,
яко Владимир будет равен Константану, —
Будет противу тебе Іуліян вторий.
ЯВЛЕНІЄ ПЯТОЄ
Біс тіла і Жеривол
Біс тіла
Простіте, аще мало закосних; аз скорий
Всегда на сицевую помощ, днесь єя же
іщеши, Жериволе!
Жеривол
Ні, о любві княже,
Не на мя пущай стріли; вім, яко твоєго
лука язви сладкі суть, но тіла моєго
Всі уди, всі утроби твоїх ран суть полни.
Язви князя нашего.
Біс тіла
Но он весь єсть больний
От стріл моїх: триста стріл, ядом напоєнних,
внурих єму во серце, триста жен сочтенних
Біситься любовію.
Жеривол
Но вся отринути
хощет уже.
Біс тіла
Кто тако жестокий і лютий
Любов єму от’ємлет?
Жеривол
Єдин, убо віси,
єдин безчеловічний всесладкія біси
Христос от душ ізгонить і всім єсть противний.
Біс тіла
Не скорбіть. Покажу вам образ зіло дивний
Християнськой чистоти. Яко к вам позванний,
не скор прийдох; не вісте, чим бих удержанний.
В далекой страні, Христа держащей устави,
двоє суть княженія особной держави.
Двоїм їх князем любов ко єдиной діві
вліях в серце; недолго убо в тайном гніві
Прибиша зо собою, скоро ярость звірну
откривше, лютую брань і силу безмірну
Двигнута і єдиной жени ради тако
кров людей безчисленних проливають, яко
Троянськая іногда брань 3 долго ліяше,
когда греком Єлена похищенна бяше.
Тако мя побіждають християне!
Жеривол
Убо
со Владимиром тебі братися сугубо
Удобнійша брань будет: понеже бо зіло,
яко повіствуєш, єдной жени тіло
Двох мужей побіждаєт; колми паче триста
зв’язати єдиного могуть і од міста
Двигнутися не дадуть, аще приложиши
о том попеченія.
Біс тіла
Всує ся трудиши,
Жериволе! Наша в том печаль, наші труди.
Ти отселі, молим тя, безпечален буди.
Жеривол
Братія, радуймося: єще не уможет
Христос торжествовати, ні єму поможет
Многорічіє жерцов єго.
Піар
Нам прилично
єще пред побідою піти краснолично.
Курояд
Прилично воістину.
Жеривол
Устройтеся спішно,
спішно до скаканія, аз же вам утішно
Явлю зде знаменіє: понеже імами
сладкіє піти пісні, бозі же зо нами
Будуть скакати, токмо первіє їм мушу
пришептати і дати коємуждо душу.
Ідоли зо жерцями, поющими піснь, скачуть.
ДІЙСТВІЄ 3
ЯВЛЕНІЄ ПЕРВОЄ
Владимир, Борис, Гліб
Владимир
Борисе, чадо моє!
Борис
Что, отче, велиши?
Владимир
Виділ еси от греков посла? Что ти мниши
О єго віщанії?
Борис
Закон свой прияти
совітуєт, но требі боліє слишати
О том, да вся ізвісна будуть.
Гліб
Аще вольно
что мниться мні сказати, о отче?
Владимир
Довольно
Глаголи, чадо Глібе!
Гліб
Аз отнюд не знаю
в чем стоїть закон Христов; обаче не чаю,
Даби не любве ради посла сицевого
послал цар візантійський. Аще бо би злого
Був он ухищренія, з лукавим навітом,
не то би своїм тебі представлял совітом,
Что самим їм свято єсть, велико і чесно.
Но єгда что сам любить, то давать не лестно
Мниться дарованіє. К тому кой зде бити
может подзор лукавства? Єгда-бо змісити
Кров їх з нами хощеши, чаю, видять ясно,
яко мир їм даєши, ниже что ужасно
Іли враждебно от нас себі ожидають.
Враги не сим образом кров свою змішають.
Убо молю, не спішно і не без отвіта
отслиши філософа, но єго совіта
Не возгнушався, вели єму, да подробну
закон Христов із’яснить і віри удобну
Покажет віру свою.
Владимир
Аки би єдино
серце імами, Глібе! Аз ничтоже іно
Помишляю; прочеє віруйте ми, чада:
мнозі к нам прихождаху з Візантії-града
Царськії посланници, обаче єднако
іміх серце, ниже что внутр іміх. Інако
От сего сотворися: єдва-бо он слово
прорече ми і Христа пом’яну, что-с ново
Не вім і дивну в серці ощутих ізміну
і, что всіх єсть дивніє, аки не єдину
Річ слишах, двоїх ніких устен слово бяше.
Філософ убо, стоя, своя глаголаше.
В мислі же моєй нікто тайним си язиком
(отселі, мню, не слишан бисть он человіком)
Повість філософову кріпкими ізвіти
утверждаше. Моя же утроба горіти
Мняшеся, і страх нікий пронзе мя; оттолі
не вім, како ко моей приліпися волі
Ім’я християнськоє, наші же мні мертви
бозіє мняться бути і мерзкі їх жертви.
ЯВЛЕНІЄ ВТОРОЄ
Вісник, Владимир, Жеривол
Вісник
Жеривол входа просить, княже!
Владимир
Невозбранно.
Повіми єму о сем слово нечаянно.
Жеривол
Іменем богов наших многих літ желаю,
княже, державі твоєй.
Владимир
Что нового чаю
Слишати, Жериволе?
Жеривол
Вельможний владико!
Желал би лучшую вість носити. Велико
І страшно знаменіє бозі нам дадоша:
зіло розболішася.
Владимир
Но не у помроша?
Жеривол
Не буди то, господи!
Владимир
Се убо не тако
страшно, яко рекл єси.
Жеривол
Умирати всяко
Бозі не могуть, їх бо вредити ничтоже —
ні огнь, ні меч, ні вода, ні земля — не може.
Владимир
Не вім сего.
Жеривол
Єсть єдин вред смертний: от глада
умирають іногда, того ради стада
Тучнії їм на жертву обикоша слати
боголюбці, от них же первого тя знати
Должни єсьми, о княже!
Владимир
Но рци, в чем боліють
бозі твої.
Жеривол
Первіє твої суть. Іміють
Сокрушенні нікіє кійждо своя уди.
Милостив убо буди їм, молю тя, буди
Милосерд.
Владимир
Что же творим? Послухай моєго
совіта, Жериволе! Інного коєго
Большого взищім бога.
Жеривол
Бути се не может.
О княже, како єдин толиким поможет
Народом твоїм?
Владимир
Ні ли єдин аз владію
всім народом? Что се єсть, аз недоумію
Сказати.
Жеривол
Ність се дивно, ність ни мало чудно.
Ти больш смисла імаши, їм же тако трудно
Мудрствовати.