У природи ще стільки таємниць!
— І одна з них пов'язана з цим кратером! — вигукнула Світлана.— Треба його дослідити.
Вулкан мовчав. Здавалося, він прислухався до розмови дівчат.
III
Біля озера — гомін: веселі перегуки, сміх, жарти. А Світлана тривожна. Що як нічого не вийде? Були такі моменти, коли зневіра охоплювала все її єство. Дівчині хотілося кудись втекти, зникнути... Але навколо — друзі, які вірять їй, підтримують, допомагають. Хіба ж можна... Ні, експеримент мусить вдатися!
Світлана ще раз обходить кам'янисті береги озера. Понад самою водою лежать купи золотистої речовини, яку вона жартома назвала "Вулканітом". Адже цей конгломерат мінералів видобуто з кратера вулкана. Звичайно, коли б не допомогли альпіністи, вони вдвох із Роксаною не те що за рік, а й за десять не змогли б виконати таку титанічну роботу.
Тепер усе позаду. Навколо озера стоять з лопатами альпіністи. Через хвилин десять вони почнуть кидати "Вулканіт" у воду... Світлана йде повз них радісно-тривожна, відповідає на жарти, сміється, а в самої нерви натягнуті, наче струни.
"І чого б ото так хвилюватися? — думає вона.— Адже в пробірках, у пляшках — вдалося! Навіть люди далекі від науки повірили в успіх..."
— Світлано!
Вона озирається. До неї, обминаючи каміння, біжить Роксана. Що сталося?
— Світланочко! Ти знаєш...
— Що?
— Він приїхав... Той... Геннадій.
Світлана зблідла. Видно, її неприємно вразила ця звістка.
— Ніякого Геннадія я не знаю.
І пішла. Роксана не то з подивом, не то з острахом дивилася на подругу. Ні, вона б так не змогла. Ну, нехай собі як хоче!..
І все ж таки він став їй на дорозі.
— Світлано!
— Я поспішаю.
— По-перше, здрастуй. А по-друге... навіщо ти все це затіяла? — Геннадій заговорив швидко, неначе боявся втратити хоч хвилину.— Ми б усе перевірили...
— Хто це "ми"?
— Ну, ми з тобою... Адже ми разом працювали.
— А хто казав про непевну дорогу відкриттів? Хто доводив, що треба мати мужність визнати себе переможеними?
— Я все тобі поясню, Світлано,— зашепотів Геннадій.— Тільки вислухай. Присядьмо ось тут... Або ні, відійдімо трохи...
Майже силоміць він одвів дівчину вбік, заговорив благально:
— Пробач мені, Світлано. Адже стільки часу ми змарнували — і ніяких наслідків. Я втратив віру в успіх... І ось тепер, коли директор розповів нам про твого листа, я вирішив приїхати сюди. Можливо, зможу чимось зарадити...
Його зіщулена постать викликала в Світлани неприємне почуття. Вона примружила очі і сказала:
— Колись це справді було потрібно, дуже потрібно. А тепер... Подивись, скільки в мене друзів...
І пішла. їй ще треба було перевірити, чи готові човнярі і чи добре зрозуміли вони своє завдання.
Озеро сріблилося під ласкавим промінням сонця. Так було і вчора й позавчора, так було десять і сто років тому. Коли сонце ховалося за гори, на озеро лягали густі тіні. А сьогодні мусить бути інакше! Як тільки сонячний диск торкнеться обрію, Світлана гукне до своїх друзів, і вони почнуть сонячний засів — кинуть в озеро заготовлений "Вулканіт"... Основна його маса має осісти біля берегів. Спортсмени на човнах засіють середину.
Дівчина видерлась на великий камінь — звідси видно все озеро. Окинула оком його спокійну поверхню, піднесла руку...
— Починайте!
Геннадій дивився, як дружно працювали юнаки й дівчата, і його охоплювала злість. "От якби не вдалося! — сердито думав він.— Хай би тоді червоніла від сорому". Але інтуїтивне почуття підказувало, що експеримент вдасться, і це його сердило ще більше.
Золотий пісок безперервно сипався у воду.
Нарешті скінчили. Мовчки обіперлися на лопати, вдивляючись у дзеркальну гладінь озера.
"На що вони ще сподіваються? — засміявся в душі Геннадій.— Нічого ж не вийшло!"
— Вода горить! — раптом почувся схвильований голос.
Всі подалися вперед. Геннадій похолов: сонце зайшло за гори, скрізь запали густі тіні. А озеро випромінювало дивовижне світло. Він протер очі — може, це йому ввижається? Ні — озеро сяє! Від прибережних скель, від сосен падають тіні, а озеро палає...
— Світлано! Світлано! — кинувся він до гурту.— Я все тобі поясню!
Та його ніхто не слухав. Кожен щось вигукував, усі навперебій поздоровляли Світлану.
А в озері хлюпотіла "сонячна" вода.