Це майже надприродно.
Перекладач повторює фразу за фразою.
М і ч у р і н. Ні, що ви. Це тільки початок! Олександра Василівна. Боже мій! Мічурін. Сашо...
Олександра Василівна. Іване, я щаслива... Спасибі вам... Я щаслива це чути. Мені так цього хотілось, мені так цього хотілось! Адже так мало щастя!
Мічурін. Ну, що ти кажеш, їй-богу! Нічого вони не щасливі. Балаканина.
Берд. Цікаво, про що вони говорять, Майєрс? Що вони кажуть?
Перекладач. Вони кажуть...
Мічурін. Слухайте, не перекладайте цього. Це надто приватна розмова. Сашо...
Олександра Василівна. Ну, добре, добре. Мені піти?
М і ч у р і н. Ні, чого? Залишайся.
Олександра Василівна. Вони сказали, що вони щасливі. Боже мій!.. Ти чув, що вони сказали?.. Вони сказали — це майже надприродно...
Берд. Містер Мічурін. Я приїхав висловити вам подяку від садівників Канади. В Канаді цього року вимерзли всі вишні, крім вашої.
Перекладач повторює фразу за фразою.
Мічурін. Так? Я дуже радий.
ОлександраВасилівна. Ну, як тобі не соромно! Не можна ж так, Іване.
Мічурін. Почекай. Я кажу — дуже радий. Не терплю тендітних сортів.
Перекладач (до Берда). Він каже взагалі, він... йому не подобається щось таке.
Берд. Уелл К Містер Мічурін, поясніть, одначе, чому ми не бачим ваших лабораторій? Де ваші робітники?
Перекладач повторює фразу за фразою.
Майєрс. Так. Невже ваш уряд... Мічурін. Мій уряд садовими справами не цікавиться.
Берд. Дуже дивно й безглуздо.
Швидко входить Б и к о в і спохвату, будучи до того ще й близоруким, зупиняється перед Майєрсом.
Б и к о в. Пане Мічурін! Мічурін. Я зайнятий. Б и к о в. Здрастуйте!.. Мічурін. Зайнятий, кажу!
Б и ко в (просто по квітах підходить до Мічуріна). Пардон... По указу його величності, государя... імператора Миколая Олександровича маю честь вручити вам...
Мічурін. Що вам треба?
Б и к о в. ...орден Святої Анни третього ступеня.
Мічурін. Слухайте. По-перше, дякую цареві. По-друге, стійте і не руштесь, інакше я вас ображу дією, хоч ви і міський голова. Стійте! Ви наступили мені на серце!
Б и ко в. Ой!.. Пробачте. (Тихо). Ну, я тобі це пригадаю. Ванько скажений.
Мічурін (кидаючись до зламаної квітки). Обережно. Ти!!! Терентію, проведи пана!
Биков і Терентій виходять.
Уелл — добре (англ.).
М і ч у р і н. Ось потіштесь. Фіалкову лілію зламав. Унікум!.. (До Майєрса). Прошу вас. М а й є р с. Ах!
М і ч у р і н. Запах який? Скільки світ стоїть, люди не знали запаху лілій.
М а й є р с. Абсолютно вірно, лілії не пахнуть. Б е р д. Або пахнуть падаллю. Мічурін (подає лілію Берду). Прошу. Б е р д. О-о. Це бізнес...
Перекладач. Містер Берд каже: це щось божественне. Це гроші. Ви можете нам продати?
Мічурін. Ні, ні, ні. Це єдине, що я за всё життя присвятив моїй дружині. *
Перекладач (до Майєрса). Це... лірика взагалі. Родинне.
Мічурін. Ціла епопея, панове... Я вивів її з жовтої і шехлахової лілії. Гібриди першого і другого покоління були жовті. В третьому поколінні з'явились окремі лілові екземпляри, пилок чорний і, як бачите, запах. Три нових ознаки, яких не було у батьків. Це вже нові якості, що заперечують закон Менделя.
М а й є р с. Закон Менделя?
Мічурін. Так. Закон Менделя не пояснює розвитку рослин. І я почав займатися створенням нового дерева.
Берд. Уелл. (Рішуче). Містер Мічурін, вам тут не місце.
Перекладач. Містер Мічурін, містер Берд каже... Берд. Це ж ваш масштаб. Перекладач. Це не ваш масштаб. Берд. Ваше місце в Америці! Перекладач. Ваше місце в Америці! Мічурін. В Америці? Чому в Америці? Олександра Василівна. Іване Володимировичу...
Мічурін. Помовч. Берд. Подумайте. Перекладач. Подумайте!
Мічурін. Бачите, для дослідів, звичайно, цікаво мати весь світ. Але я тут чекатиму, поки не буде по-моєму.
Перекладач. Він хоче тут одержати деякі результати.
М а й є р с. Ви що маєте на увазі?
Перекладач. Що ви маєте на увазі?
Мічурін. Найголовніше. Просунути плодоносний світ далеко на північ.
Берд. Перекладайте: містер Мічурін!..
Перекладач. Містер Мічурін!
Берд. Я вам ще раз кажу: ваше місце в Америці. Ми всьому надамо нашого масштабу. Я купую це! Увесь цей сад ми навантажимо на пароплав — і в Америку! Ви будете мати вісім тисяч доларів, лабораторію, сто помічників!
Перекладач повторює фразу за фразою.
Мічурін. Ні.
Перекладач. Ф'юіть!..
Олександра Василівна. Іване...
Берд. Розумію. Вам жаль розлучатися з цим пейзажем. Ми вам створимо точно такий самий пейзаж. Я кажу відверто — ви золота людина.
Перекладач повторює фразу за фразою.
Мічурін. Я російська людина, і це... і нема таких ні грошей, ні пароплавів... Зрозуміли? Ну, ось...
Берд. Подумайте.
Перекладач. Що ви робите! Ви губите бізнес!
Мічурін. Ні, чому? Це не та розмова. Це мене пригнічує. Годі, годі...
Олександра Василівна. Іване, вони ж нічого не сказали. Вони сказали — подумайте.
Мічурін. А я їм кажу: хай приїздять за двадцять років. І хай не пригнічують мене своїми грошима, чорт їх забери... (До перекладача). Це ти їм вдома перекладеш.
Берд. Що він сказав?
Перекладач. Я... Він каже... Я не зовсім зрозумів. Він просить перекласти вам це не тут.
Лісницький (підійшовши). Пане Мічурін! Приїздіть до нас на Дальній! От де ваше царство! От де могутність! Там, здається, всі ліки світу. А краса яка! Тільки справжнього фруктового дерева нема! Все, що завозили звідси, з України, не кліматизується, мерзне.
Перший подорожній. Жорстока у нас природа.
Мічурін. Панове, умовимось: природа не жорстока і не добра. Закони її безособові! Для неї, змії, цареві красуні, холерні бацили — одна ціна. Тому наївно і безглуздо чекати милостей від природи. Взяти їх у неї — ось завдання.
Лісницький. Подолати закони!
Мічурін. Зрозуміти, а не подолати. Думати треба. (Про себе). Вони мені будуть пейзаж робити, як звіру...
Перекладач. Пане Мічурін! Містер Майєрс і містер Берд в однаковій мірі захоплені вами.
Мічурін. Так? Дуже добре.
Перекладач. Вони сказали, що ви маєте діло, яке взагалі чого-небудь варте. До побачення.
Берд. Гуд найт містер Мічурін. Гуд найт, місіс Мі-чуріна.
Американці виходять. В глибині саду лунає постріл. Вигуки дітей, Терентія. Мічурін іде в сад і вертається. Входить Т е р е н т і й, він тягне злодійчука — Павлушу. Зупиняється перед Мічуріним.
Т е р е н т і й. Отакий батько був пройдисвіт, і такі діти. У, звір...
П а в л у ш а. А-а!.. Мічурін. Замовкни! Т е р е н т і й. Розбійник!
Мічурін. Дивись на мене. Бити не буду! Подивимось, чого це живіт у тебе так роздуло... Т е р е н т і й. Відомо чого.
Мічурін (витягує з хлопчикової пазухи яблуко). Що це? Чого мовчиш? Що це?.. П а в л у ш а. Яблуко. Мічурін. Яке? П а в л у ш а. Кисле. Мічурін. Зелене!
Олександра Василівна. Не лякайте дитину! Не кричіть.
Мічурін (Павлуші). Де оте яблучко крапчасте? З маленького дерева. Одне висіло... Ну? Де воно? П а в л у ш а. З'їв.
Мічурін. Що? З'їв? З насіннячком? Терентію! Розріж йому живота! П а в л у ш а. А-а-а!
Олександра Василівна. Ну, що ви робите?
1 Гуд найт —на добраніч (англ.).
Мічурін. Достати мені насіння! Чув? Терентію, щоб було насіння!
Павлуша. А-а-а! (Вибігає).
Мічурін. Ось... творіть. (До Лісницького). Ай-ай-ай! Так мені хотілось показати вам одне... тобто... не плод — видіння, клянусь... Немов передвісник... Неначе радісний талант поміж юрби... Нема таланту. З'їли. (Відходить на веранду).
Олександра Василівна. Стомився він. Зайдіть пізніше.
Подорожні виходять. Мічурін біля робочого столу лагодить годинники. Недалечко біля грядки Терентій. Пауза.
Терентій. Ех, даремно ви, Іване Володимировичу, в Америку не погодились! Воістину даремно. Я б від цих іродів не те що до Америки, до Японії втік би.
Мічурін. Не твоє діло.
Терентій. Та не моє, звичайно, а жаль. В Козлові всіх аж скрутило б від заздрості. (Починає співати).
Мічурін. Перестань співати. Співець!
Терентій. Ну, що за наказаніє господнє! Не стукай, не ходи, не дихай, не співай. Не було такої домовленості.
Мічурін. Росію лають іноземці, а відповісти нічого... Не співай, прошу тебе.
У хвіртку входить отець Христофор.
Отець Христофор (з'являючись на веранді). А чому не співати?.. Радуватись треба всьому дому і веселитись, Іване Володимировичу. Возвеличили ви град наш Козлов.
До нього підходить Олександра ВасиУ ;га.
Отець Христофор. Олександро В,?л плівно, з кавалером вас, царської милості орденом...
Олександра Василівна. Спасибі, батюшко.
Мічурін (не відриваючись від роботи). Хто тут?
Олександра Василівна. Отець Христофор.
Мічурін. Що треба отцю Христофору?
Отець Христофор. Відносно годинника...
Мічурін. Не брешіть... Годинник буде готовий за два дні. Ви це знаєте.
Олександра Василівна. Іване Володимировичу!
Отець Христофор. Ну, припустимо, просто зайшов.
Мічурін. Попи просто не заходять. Нікого не хрестимо, не ховаємо... Підслухувати прийшли, отець Христофор? Розвідувати?
Олександра Василівна. Ну, посоромся, що ти.
Отець Христофор. Іване Володимировичу, я прийшов об'яснитись.
Мічурін. Об'яснитись?.. Скажіть, яка складна натура — отець Христофорі
Отець Христофор (сідає в крісло проти Мічуріна). Не смійтесь. Двадцять п'ять літ тому був я не отець Христофор, а звичайний семінарист.
М і ч у р і н. А зараз ви — звичайний піп.
Отець Христофор. Дозвольте, не зовсім, не зовсім... Так. Так ось, закінчив навчання, вірував, молився і вирощував мій сад. Але ось прочитав я пана Дар-віна, і віра моя...
Мічурін. Вилетіла в трубу!.. Світ стоїть без бога. А вам треба було служити, посаду добру зайняти. В акцизники йти не хотілось...
Отець X р и с т о ф о р. Ні, ви послухайте.
Мічурін. Ну?
Отець Христофор. Так... Потім довелось мені якось познайомитись з трудами вченого монаха Георга Менделя, которий схрещував...
Мічурін. ...зелений і жовтий горошок і довів, що спадкове начало непізнанне і недоступне ніяким втручанням.
Отець Христофор. Саме так. Мічурін. Далі.
Отець Христофор. Ну і ось, саджаю і переконуюсь, що ознаки справді проявляються в нащадків у незмінному вигляді. І щороку біля грядки стверджується моя віра в бога.
М і ч у р і н. А чому бог у вас щороку сад виморожує?
Отець Христофор. Клімат.
Мічурін. Убогість розуму і косність, а не клімат. Чого в мене не виморожує?.. Ось, погляньте. (Показує малюнок персика). Персик. Бачите? Так от, він у мене буде рости під Тамбовом.
Отець Христофор.