"Кооперація"?! І піде, ціпочком постукуючи…
…Простіть!..
ГІНЕКОЛОГІЯ
Медичного персоналу на селі небагато… От і тут… Село величеньке, хуторами з усіх боків оточене, а лікарня за вісім верстов.
Проте, дякувати милосердному, санітарна неписьменність серед населення потроху ліквідується…
Чимало маємо тут "фахівців" од всіляких хвороб, починаючи від "зглазу" й кінчаючи "сказом", але в жодній галузі так не усвідомився люд православний, як в галузі гінекології, науці дуже делікатній і дуже на селі потрібній…
Не помилимося, коли скажемо, що, мабуть, чи не кожна особа жіночого роду, хоч трішки, а таки знає, що робить, коли лелека кружляє над хатою, щоб принести щасливому хлопчика чи дівчинку…
А є чимало таки й добрих спеціалістів-гінекологів, що мають велику практику, заробляють яйця копами, а полотно сувоями й вирішують гінекологічні справи значно швидше й рішучіше, як харківський професор Хажинський…
Ррраз — і є!
Клінік, операційних кімнат ще нема — операції робляться в хаті або в коморі, або в клуні. Професорують здебільша жінки, але є гінекологи й чоловіки…
Є навіть, як мені розказували, просто собі дяк, що може вам зробить операцію, як оріх розкусити.
* * *
Мені хочеться зазнайомити міщан з сільським досвідом у цій справі… Частобо доводиться бачити, як яка-небудь прекрасна жінка, сидячи за конторським столом, чи за "Ундервудом", чи просто собі йдучи вулицею, замислюється, очі в неї затуманюються й на її чудовім лиці лягають тіні…
Що й казати, може, то й просто їй заміж хочеться, а часто-густо настрій той од того, що й ви знаєте…
* * *
От що роблять в таких випадках досвідчені доньки села нашого…
Коли, вставши ранком, відчує Євин нащадок, що осюди в неї підкочується й сильно її на солоний огірок тягне, починає вона стрибки з місця… Стоїть, стоїть, а потім зібгається й раптом шалено стрибає.
Гуп! Гуп!..
І прислухається…
Не чуть нічого…
Покиває головою і йде полоти картоплю. На другий день, коли потяг до солоного огірка ще більший, ще настирливіший, вона починає підіймати скриню. Підлазить під неї, обіймає обома руками й гирить угору…:— Що то ти, Меласю, робиш? — мати питає.
— Та щось наша скриня ніби боком стоїть… Так оце я її прямо поставити хочу…
— Так давай удвох.
— Ні, я сама… Вона не дуже важка… Ось дивіться… Ги… Ги…
— Підірвешся, божевільна!..
— Таке…
Попотягавши скриню, жінка чи дівка стоїть і прислухається.
Не чуть нічого…
Тоді йде під повітку й довго там чогось вовтузиться… Приходить батько й каже:
— Ка там лиха година мені віялку перекинула?.. …Не бере й віялка…
Багато різних способів отаких, "управ з тягарем", буває… Часто бачите, як молода дівчина через рови до річки з жлутком, повнісіньким мокрої білизни, на рисях мчить… Або живу корову в хліві з місця на місце переставляє… Та всього не перерахуєш…
І після кожного разу стоїть сумна і прислухається… Не чуть нічого…
Після цього обличчя в неї ще сумнішає й очі гостро бігають по хаті…
Далі вже йде "хінізація"…
Хінізація, аж доки в голові так, як на Великдень в усі дзвони дзвонять. Не бере…
Тоді вживають так званого артилерійського способу… Набивають себе порохом. Не стріляє…
Тоді в жито за "ріжками". "Ріжки" ті ложками їдять… Не сурмить…
Тоді крадеться в коморі десяток крашанок і до "фахівця".
— Голубочко.
Самодіяльність в галузі гінекології закінчується… Далі вже робота перекладається на спеціаліста.
* * *
Фахівці…
Ну, тут уже, певна річ, деталей дати не можна: у кожного свої способи…
Здебільша, як гінекологічного інструмента, вживають головної шпильки, на кінці гачком загнутої… Операція ця зветься:
— Видряпувати…
Дуже часто рятує й гостре веретено… Це зветься:
— Проколювати…
Кров після операції дзюрчить вісім верстов — до найближчої лікарні. І все.
Потім місяців із шість жінка ходить скорчившись у чотири погибелі…
— Щось у мене всередині… Одні кажуть "гризь", а другі — "сояшниця"…
Курс лікування закінчено…
* * *
Способи ці можна легко примінити і в місті, з невеличкими, розуміється, варіаціями…
Замість жлукта, можна бігати по сходах із "Ундервудом", замість скрині, можна підлізти під письменний стіл або намагатися пересунути залізну касу, коли це в бухгалтерії, або просто шафу з "ділами"…
Ну, а про міських "фахівців" не писатиму: там їх хопить.
"СІЛЬСЬКА ЮСТИЦІЯ"
Авторитет народного суду на селі величезний… Звертаються до нього і старі, й молоді, й середні… І звертаються так, що оті дві людини, що завжди в камері сидять, суддя і секретар, плавають у "скаргах", у "жалобах", у "заявах", у "заявленіях", у "проханнях" й у "прошеніях"…
Бігають їхні очі, може, тільки трохи не по всіх статтях і карного, і сімейного, і процесуального кодексів, і судять вони щодня, з ранку й до вечора, і під час перерви кажуть:
— Хоч би перекусити чого, чи що? Пообідаємо, мабуть, уже ввечері!..
Це — радянський суд… Заведений, усталений, законний і дійовий на підставі революційних кодексів…
Але є ще на селі "кодекси", що й досі існують, що початок свій вони беруть ще відтоді, коли розідрано було від матні й до горла святого благовірного й великого князя Ігоря.
Одне слово, "кодекси" ті дуже давні, але їх іще по селах додержуються, й хоч і не велику, а відіграють-таки роль ті "кодекси" в сільській юстиції…
"СІМЕЙНЕ ПРАВО"
Найголовніший артикул у "сімейному праві" — це справи "гречані"… Справи про те, що зветься "стрибати в гречку". Літерально цього розуміти не слід… Це зовсім не значить, що йде-йде людина, побачить гречку, розженеться — й стркб!
Це зовсім не те…
"Гречка" тут — "символ"…
От, приміром, що значить гречка:
— Поведу оце хоня на ніч!..
— А може б, ти дома зостався?..
— Ні, поведу — напасти треба!..
— Ой, Іване!.. Годі вже тобі того коня водити! "Кобилу" пасеш, трясця й тобі, й твоїй "кобилі"!..
— Та… говорила-балакала!..
Отут уже пахне "гречкою"… Тут уже зацікавлена половина тінню за Йваном викрадається, бо вже прочула, що кінь пасеться в лісі, а Йван — у "гречці"…
Зловити, звичайно, не тяжко…
"Гречка" з чоловічого боку карається: Іванові трясця в усі його органи й різні слова специфічного призначення… "Гречці" — дьоготь на ворота й вікна на дріб'язок… Коли це не допомагає — тоді "волосний суд"… Розплутується з "гречки" волосся, вплутується права в те волосся рука й робиться вихор з криком:
— АаааН!
"Гречка" з боку жіночого карається смертельним боєм. Останніми часами бій цей утиха, бо:
— До жінвідділу піду, харцизяко ти нерукотворенний!..
КАРНИЙ КОДЕКС
Найголовніші статті кодексу карного суть: конокрадство, копокрадство, рибокрадство, вівцекрадство, курокрадство, бакалієкрадство, бакшокрадство, садкокрадство і взагалі крадство…
Конокрадство карається смертельним боєм… Характерна особливість цієї кари та, що вона накладається колективом, гуртом, скопом.
— Бий і ти!
— Не хочу!
— Бий, бо й тобі те, що тому злодію, буде… Відповідатимемо — так усі!..
І бий, значить…
Кінчається кара здебільшого "вищою мірою соціального захисту":
— На січеники!
На перешкоді цьому артикулові стоїть міліція: не дає бить…
Копокрадство (красти копи)… Обвинувачений стоїть:
— Та я!.. Та я!..
— Клади, іроде!..
— Та я… та я…
— Клади, кажу, копи на воза. Обвинувачений кладе на воза копи.
— Наклав?.. Давай рубель!.. Лягай на воза зверху!..
І цупко притягається обвинувачений рублем… Аж кісточки пищать…
— Гей!.. їдь, ідоле!
Рибокрадство (трусити ятери)… Обвинувачений стоїть.
— Роздягайсь!
— Та я…
— Роздягайсь! Поринай десяток раз підряді Поринає…
— Одягайсь! Додомуі
Цієї кари вживають ранньою весною, коли тільки крига рушила…
Теплої години — другий спосіб: кара веслами або ятерами.
Вівцекрадство. Обвинувачений одягається у нечинені овечі шкури й з оркестром цеберок, чавунів і інших "духових струментів" на рисях проводиться селом.
Бакалієкрадство. Кара, як і попередньому, але замість овечих шкір, обвішується його торбинками, лантухами, пакетами, обмазується дьогтем, обсипається цукром, сіллю, крейдою…
І по селу.
А в цеберки та в чавуни тільки:
— Трам! Трам! Трам!
Курокрадств о… Гине не обвинувачений, а курка, розбита дощенту на голові в обвинуваченого.
Бакшокрадств о… Кавуни, дині. Кара кийком. Іноді вила… Старий спосіб, про який ще циган розповідав.
— Що то, — каже, — сила божа: раз блиснула, а на спині три смуги…
"Блиснув" його дядько виламитрійчатками якраз під час блискавки.
Садкокрадств о… "Солона" кара… Рушниця набивається сіллю й "пужається"… Щемить дуже довго й дуже-таки щемить. Після цього і груші, і яблука дуже солоні…
А взагалі крадство карається здебільшого способами фізичного "впливу".
"ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС"
Об'єкт до суперечок цивільних здебільша ниви й межі… Присуд пишеться найчастіше навильником або лушнею по ребрах у обвинуваченого…
* * *
Забуваються ці "кодекси", вже із моди виходять… Не так часто вже їх ви надибаєте… Проте вони ще й досі є…
І дуже часто вони переплутуються із справжніми судовими радянськими кодексами… Тільки тоді вже "обвинувачений" виступає як позовних, а бувший "суддя", як обвинувачений…
Сидить здебільша бувший "суддя".
ПОШТИ ЩО Й ЗДРЯ…
— Та воно б оце й нічого, та дуже ж таки кепсько, бо земля пошматована…
— А скільки ж у вас землі?
— Та десятин із вісім…
— А як же вона у вас пошматована?
— Та, мабуть, шматків на п'ятнадцять, коли не більше.
— Та невже?
— Та ось навмисне давайте порахую: на плавнях — півдесятини; на пісках біля Псла — четверть; на хуторах — півтори десятини; на материзні — десятина; під горою… за горою… біля дороги… за дорогою… під лісом… за лісом.
Біля… за… під… на… Біля… за… під… на…
— Ну та й що?
— Ну та й те… На осьмину за большак поїдеш — день. Поки сюди та поки туди… А воно верстов вісім… А воно волами… Поки туди — півдня; поки звідти — день… Волочити — день… Косити — день… Возити — день… А воно тільки ж осьмина… Та в другім місці… Та в третім місці. А воно їх у мене п'ятнадцятеро тих місць.
— Так чого ж ви землеустрою не проводите?
— Думали!
— Ну?
— Записалося чоловіка з двісті п'ятдесят!
— Ну?
— А ті не хотять…
— А чого не хотять?
— Та земля не однакова… Там чорноземля, там супісок, там солонці, там суглинок.
— Так що?
— Так якби ж земля вкупі…
— Землеустрій…
— Так земля не однакова…
— А ви знаєте, що нема землі скверної, а є хазяїн скверний?
— Та як же так?
— А так… Правильна сівозміна… Угноєння… Просапні… Пари…
— Так якби ж земля однакова…
— Культурне господарювання…
— Так земля Не вкупі…
— Землеустрій…
— Так земля не однакова…
— Культурне господарювання…
— Так якби земля вкупі…
— Землеустрій…
— Так…
А Дем'ян Федорович сидить, цигарку крутить: — А помоєму, так пошти що й здря ото воно розпатякує.