Літературні шаржі

Остап Вишня

Сторінка 5 з 6

Хвильового "Іван Іванович".

Поміж тими крутими горами.. .— рядки з української народної пісні "По той бік гора".

Знаєте: на горі високо, а в долині низько... — Приклад творчого використання автором української пісенної творчості: тут перефразовано рядки з народної пісні: "Одна гора високая, А другая низька..." ("Одна гора високая").

Г. Коцюба. Земляний син. Твір входив до збірки "Вишневі усмішки літературні" та ін. Коцюба Гордій Максимович (1892-1939) — український ра­дянський письменник. Був незаконно репресований. Реабілітований по­смертно.

У неділю, Галю, ти підеш о 6й годині... Підійдеш до двору, увійдеш у двір, підійдеш до ганку... — Вдаючись до такого образно-лірич­ного письма, сповненого банальних повторів і звертань до персонажа, автор творить гумористично-пародійну "картину" ліричної прози, позбавле­ної художньо-аналітичних якостей.

Гр. Косинка. Однокут'ний бій. Твір друкувався в збірці "Вишневі усмішки літературні" та ін. Косинка Григорій Михайлович (справжнє прізвище — Стрілець, 1899-1934) — український радянський письменник-прозаїк, перекладач. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

А недалечко на горбках клекотить бій, гарячий, як огонь, бій, червоною крівцею вмитий... — Порівняйте — у Григорія Косинки в опо­віданні "На "золотих богів": "Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий..." Ці та інші вислови, образи з оповідання Г. Косинки пародійно переосмислюються гумористом, даючи уявлення про особливості стилю романтично-експресивного художнього мовлення прозаїка, як і про художні витрати такого письма.

B. Коряк. Шевченко й канарейка. Померла (Кінець україн­ської літератури). Шість і шість... — Надруковано в збірці "Вишневі усміш­ки літературні", інших зібраннях кінця 20-х — початку 30х років. Коряк Володимир Дмитрович (1889-1939) — український радянський критик, літературознавець. Був несправедливо репресований. Реабіліто­ваний посмертно.

Пішла киця по водицю... — Наводиться чотири рядки з укра­їнської народної колискової пісні "Ай ну, коте-котице", в якій два останні з цитованих рядків мають таку редакцію: "Пішов котик рятувати, З води кицю витягати" (Українські народні пісні. К., 1951, С. 329).

Місяченьку блідолиций... — дещо перефразовані рядки з української народної пісні.

Державне видавництво ... ширить хатянські мрії про "криницю"... I це тоді, коли йде розмова про турбіни, про електрифікацію... — Ці та по­дібні образи пародійного характеру автор використовує з метою запере­чення вульгарносоціологічного підходу В. Коряка, одного з провідних тоді критиків, до художньої творчості.

Міцкевич Адам Бернард (1798-1855) — польський поет, діяч національно-визвольного руху. Деякий час жив у Росії, зблизився з де­кабристами, з О. С. Пушкіним.

Бєлий Андрій (справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Бугайов Бо­рис Миколайович, 1880-1934) — російський радянський письменник, поет, прозаїк, критик, один з провідних символістів.

Пригадайте — "Мессия грядущего дня.." — Тут наводиться останній рядок з вірша А. Бєлого "Родина" (серпень, 1917 p.), який перебуває в такому контексті: "Россия, Россия, Россия — Мессия грядущего дня!"

Соловей, соловей... — рядки з російської народної пісні.

... всі оті "презавзяті патріотці", що ходять у свитах, носять стрічки і вільнодумствують отамечки по шинках… — Тут перифраз із поезії Т. Г. Шевченка "П. С", зокрема рядків: "І презавзятий патріот; [...] У свиті ходить між панами, І п'є горілку з мужиками, І вольнодумствує в шинку".

Сів та й розгортаю книжку відомого українського поета Мак­сима Рильського... — Йдеться, як видно з другої частини пародії ("II. По­мерла"), про збірку "Синя далечінь" (К., 1922).

Ця шпага пом'ята Єрусалим... — наводяться рядки з поезії М. Рильсько­го "Стародавній роман".

В країні галушок і варенух... — рядки з поезії М. Рильського "Рибаль­ське посланіє".

Скотт Вальтер (1771-1832) — англійський і шотландський письмен­ник, засновник жанру історичного роману в англійській літературі.

Десь є Марсель і з моря дух п'яний... — рядки з триптиха М. Риль­ського "Синя далечінь" (ч. І).

Хоч ві сні мандрівки дальні... Хоч ві сні венецькі води... — рядки з триптиха М. Рильського "Синя далечінь" (ч. II), взяті й наведені не­точно з першої та останньої строфи; в поета вони мають таку редак­цію: "Хай хоч ві сні — мандрівки дальні"; "Хай хоч ві сні венецькі води".

Ти випив самогону з кварти... — рядки з триптиха "Синя далечінь" (ч. III).

Річ — в отому новокласицизмові 1922 року, в отих мертвих гні­вах і неживих ідеях... у тім, що Філіповичі та Зерови... — Мається на увазі неокласицизм, продемонстрований, з погляду В. Коряка (стверджує автор пародії), М. Рильським у збірці "Синя далечінь"; грубо-зневажливі висло­ви критика, за пародією, і про неокласиків. Филипович Павло Петрович (1891-1937) — поет, критик і вчений. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно. Зеров Микола Костянтинович (1890-1937) — український радян­ський поет, перекладач, критик, вчений-літературознавець. Був незакон­но репресований. Реабілітований посмертно.

Але душа, мов криця... — рядки з поезії М. Рильського "Трістан коня сідлає". В цитаті неточність, у поета порівняння інше: "мов птиця".

Рядки П. Савченка: Мак червоний серця мого Перецвівся в синій. — М. Рильський узяв епіграфом до вірша "П. Савчснкові" не два рядки, а строфу; в пародії вилучено перші два: "Од немилого минулого" "До нуд­ного нині" і неточно наведено третій, який звучить так: "Мак червоний серця чулого". Савченко Павло Григорович (1887-1920) — український поет-симвсліст.

Шість і шість. — назва третьої частини пародії має своє першо­джерело: В. Коряк видав невеличку брошуру про поезію та поетів "Шість і шість" (X.: Гарт, 1923).

Олесь Олександр (справжнє прізвище, ім'я, по батькові — Кандиба Олександр Іванович, 1878-1944) — український поет, після Жовтневої соціалістичної революції жив в еміграції (у Відні, Празі).

... нудить світом, кляне свою дурну голову... — Маються на увазі на­строї розчарування, нудьги в еміграції, що знайшли відображення і в ліри­ці Олександра Олеся. Тут, як і загалом у триптиху, Остап Вишня подає далеко не етичні оцінки тих чи тих поетів, маючи на увазі стиль, тон і спрямованість ряду критичних праць В. Коряка.

Чупринка Григорій Оврамович (1879-1921) — український поет.

"Час" — у переджовтневі роки видавництво в Києві.

... помер не з хвороби, а з... розстрілу… — Тривалий час існувала думка про контрреволюційну діяльність Г. Чупринки і його розстріл за неї. Але це документально не підтверджується (Див.: М. Жулинський. "Григорій Чупринка" 11 Літ. Україна. 1988. 25 серп.).

Самійленко Володимир Іванович (1864-1925) —український поет. Не прийнявши Жовтневої соціалістичної революції, емігрував за кордон. В 1924 р. повернувся на Україну.

Філянський Микола Григорович (1873-1938) — український поет, прозаїк, критик, мистецтвознавець.

Лепкий Богдан Сильеестрович (1872-1941) —український поет, на­лежав до угруповання декадентського спрямування "Молода муза", про­заїк, автор літературознавчих праць.

Революції не запримітив... — Автор пародії має на увазі спрощене ставлення В. Коряка до цього питання.

... прислужилися українській літературі, бо виїхали за Петлюрою па еміграцію... — Автор висловлює думку критика, напевно, про окремих письменників дожовтневої генерації, які, мовляв, прислужилися україн­ській радянській літературі тим, що залишили її, "позбавили" своєї при­сутності.

Далі "стрибок" через прірву... І нова пролетарська література..." — Автор пародії має на увазі спрощення проблеми розвитку пролетар­ської літератури, нібито одділеної прірвою од письменства попереднього періоду.

Креше увесь час іскри... — Метафора: збірка лірики В. Еллана має назву "Удари молота і серця".

Кулик Іван Юліанович (1897-1941) — український радянський поет, прозаїк, державний діяч.

Йогансен Михайло (Майк) Гервасійович (1895-1937) — український радянський письменник, поет, прозаїк і літературознавець. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

М. Зеров. Воскресла (Початок української літератури). Твір в зібраннях творів письменника кінця 20-х — початку 30-х років.

Загул Дмитро Юрійович (1890-1941) — український радян­ський письменник, поет, перекладач, літературознавець. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Савченко Яків Григорович (1890-1937) — український радянський письменник, поет, критик. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892-1937) — україн­ський радянський поет, лідер футуристів. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Слісаренко Олекса Андрійович (1891-1937) —український радян­ський письменник, поет, прозаїк. Був незаконно репресований. Реабілітова­ний посмертно.

Поліщук — переписав. — Натяк на поспішність у творчій праці.

Зеров [...] дав кілька прекрасних перлин новітньої україн­ської поезії, написаних Гомером, Одіссеєм і іншими грецькими письмен­никами... — В жартівливо-образній формі мовиться про поезії М. Зерова на античні мотиви, зокрема "Одіссеї" древньогрецького легендарного поета Гомера; в цьому ж плані сприймається жартівливий вислів про поезії, нібито написані Одіссеєм, тобто — героєм згаданої поеми.

Бодлер Шарль (1821-1867) — французький поет, попередник фран­цузького символізму,

Юр. Меженко. Критичні замітки. Твір надруковано в збірці "Вишневі усмішки літературні", інших зібраннях кінця 20-х — початку 30-х років. Меженко Юрій Олексійович (справжнє прізвище — Іванов-Меженко, 1892-1969) — український радянський бібліограф, критик.

Я. Мамонтов. Коли народ уже визволивсь (Трагедія на 2 акти).

1 2 3 4 5 6