Герой — і ніхто його не знає...
Л е п. Нема з чого дивуватися... З героями взагалі так виходить. Поки живий — ніхто йому нічого, і він мовчить... А помер — починається геройство... А я скажу: коли ти герой — то скажи ще за життя, що ти герой, щоб знати, де тебе закопати... Так ні!.. На зло тобі мовчить!.. І вмираючи мовчить!.. А тоді вже починає крутити справу, щоб тебе крутило...
Ямка (отямившись). Чого ж ви поставали? Теж герої!.. Шукайте!.. Пригадуйте!..
4
Входить М а ї с а з кошиком:
— Аж ось де знайшла!.. Шляєшся! Вже дома не ночуєш?
Ямка. Маїсо!..
Ма ї с а. В оперетках спиш?
Ямка. Маїсо!.. Ти бачиш?..
Маїса. Бачу!.. Знаю!.. Мене заставив Маркса вивчати, щоб тільки запаморочити голову, а сам з букетами... Засідаєш?..
Л е п. Товаришко Маїсо!..
Маїса. Не заступайтесь!.. Знаю й вас! У карти гуляєте?..
Ямка (несамовито). Мелашко!.. Маїсо!.. Ти...
Маїс а. То знай же, експлуататоре!.. Я знайду дорогу!.. Я тебе нагодую сьогодні!.. (Кидає кошика). Побачиш ти мене тепер або в домовині, або... у контрольній комісії... я тобі покажу букетів і артисток!.. (Йде).
Ямка (піднімає кошика). Маїсо!..
Дзвонить телефон.
(З кошиком біжить до телефону). Я!.. Ні!.. (Безсило сідає, потім встає). Ну, що ж, товариші!.. Товариш Божий наказує... нам усім негайно прийти до виконкому...
Рух і тиша.
Третій член (немов одганяє мух і шепотить). Ху... ха... хо... ля... ху...
Л ей (зірвавшись). Попросіть!.. Перекажіть йому!.. 18-го року я закопані серветки, посуд, меблі дошукував... Через^годину я або могилу, або сам у могилу... (Біжить).
Рух. Позад трибуни нова стінка з малесеньким віконцем,
старими корогвами, купіллю. Вгорі написи: "Церковна сторожка", "Хто бог велій яко бог наш".
5
На трибуну виходять піп А в и в а й жінки. А в и в а (пропускає жінок по одній). Тільки ізбраним!.. Тільки вірним!.. Двері!.. Двері, громадянки!.. (Зачиняє й запирає двері). Премудростію воньмем... Єлиці вірнії паки й паки господу помолимось...
Жінки хрестяться.
Третя (до другої). А де ж вони?
Друга. Тамечки... У спочивальні...
Третя. Невже таки справді... печерські угодники?..
А в и в а. Сестри бога живого, а найпаче ті, хто сьогодні прийшов! Тайна сія велика єсть!.. Боронь боже хто з вас необережно поверне язика!.. Крім немилосердної кари божої і всіх святих і рівноапостольних отець наших, ви в першу чергу, і я, пастир ваш, і три святителі печерські, із коїх один глухонімий провидець, усі опинимося в ДПУ... Цілуйте хреста й присягайтеся животворящим...
Перша. Я вже присягалася, батюшко.
А в и в а. Не забороняється вдруге... Тепер-бо, за наших времен, лукавий так і нишпорить, найпаче на базарі...
Перша. Присягаюся ще раз... (Цілує хреста). Животворящим!..
Жінки підходять і цілують хреста.
Перша (шепотить у вухо). Можна їй, батюшко?
Авива. Ні!.. Вона не заслужила!.. Розбовкає... І взагалі вклоняється комуністам... Ні!..
Перша. Отче Авиво! Батюшко!.. Допустіть...
Авива. Ні... Увесь базар знатиме...
Перша. Вона тут в ограді!..
Авива. Як?.. Ти їй сказала за трьох святителів?
Перша. Ні!.. їй-бо, ні!.. Хай ось усі вони скажуть, чи сказала я їй хоч одне слово...
Всі (гуртом). Ні, батюшко, ні!.. Не говорила... Сама вона довідалась.
Перша. Сім карбованців принесла на печерську дзвіницю...
А в и в а (подумавши, хмуро і нервово). Покличте!..
Всі жінки кидаються до дверей, але ще не одчинили, як Пташиха вдирається в сторожку.
6
Пташиха:
— Не гнівайтесь, батюшко!.. Допустіть!.. А в и в а. Хто тобі сказав це?..
Пташиха. Скарай мене пречиста, перша й друга, як хто сказав!.. Сон такий приснився!..
Авива (зачиняє двері). Слухай, Пташихо!.. Воронь боже, хоч слово кому, найпаче на базарі!..
Пташиха. Батюшко!.. Та щоб я отут не встояла і провалилась крізь землю навіки!..
Авива. Май на увазі!.. Міліція ще не знає, що ти самогоном торгуєш, а три святителі печерські, один же з них глухонімий провидець, уже знають... (Суворо). Присягайся... Животворящим...
Пташиха (стає навколішки). Присягаюся!.. Щоб мене оцим (цілує) животворящим било й не переставало, як я!.. (Цілує).
Авива (йде з трибуни ліворуч). Наготуйтесь!.. Бдіте!..
Пауза. Жінки хрестяться й стають на трибуні і східцях.
Третя (до Пташихи). І ото тобі справді снилося?
Пташиха. Аж тричі!.. Немов якась діва прийшла і з нею вони, три святителі печерські... І немов туман такий, на всю мою хату, на всю Расею туман...
Третя. Господи!.. Воно таки й справді, як туман тепер!.. То хоч билися, воювалися, а тепер...
7
Урочисто входять: Авива, за ним три святителі печерські, один з них глухонімий провидець.
А в и в а. Се грядуть три святителі печерські, із них же один глухонімий провидець... (До святителів). Святителі печерські!.. Заступники й оборонці!.. Благословіте народ!.. Пташиха перша, за нею всі падають навколішки.
1-й святитель. Жони мироносиці!.. Сказав господь: загинеш, згинеш, Україно, не стане й сліду на землі... Чи не так воно сталося?.. Що бачимо ми? Червоний антихрист блює на нашу Україну скаженою піною... Стліває віра й правда, сумно шумлять і стогнуть святії навіть верби, звівши свої попалені віти до небес... Стогне соборна Україна, як старчиха, бо обідрана стоїть уночі... Жони мироносиці!.. Комуністи і жиди пограбували й запоганили мощі наші... Та бог наш Ісус Христос і пресвята його діва Марія непорочна сказали нам: восстаньте убо, три святителі наші, і грядіте!.. І ходіте між вірних наших, аж дондеже печерська дзвіниця не виросте до небес... Тоді лише зійду з неба на дзвіницю і янголи мої... Тоді лише визволю соборну землю українську од усіх нечестивих, од кацапів і жидів...
2-й святитель. Молітеся!.. Жертвуйте!.. Від кожної молитви, від кожної трудящої копійки печерська дзвіниця виростатиме на вершок, на лікоть...
Глухонімий провидець бентежиться, мугикає і показує перстом на
Пташиху.
Перший. Що, брате-провидцю, що побачив ти? Поведай нам!..
Провидець уперто показує на Пташиху і щось просить. Рух, стогін, сльози, моління.
Другий (подає провидцеві дошку й писалко). На, брате-провидцю, напиши!..
Провидець пише. 1-й і 2-й святителі мовчки читають. Тиша.
Перший (бере дошку, хреститься, цілує й читає). Пророцтво!.. Оця раба вклонялася комуністам. За це бог її покарав і послав Совєцьку власть зґвалтувати дочку її на стогнах театральних...
П т а ш и х а. Вірю!.. Аж тепер вірю!..
Грюкають у двері. Рух. Переляк.
8
Вбігає Л е п:
— Я агент Комгоспу!.. Зараз мені... (Дивиться). Це що ж за жіночі збори?.. Авива. Це женщини!.. Релігійна громада...
Л е й. Ага!.. Напуваєте опіумом релігії?.. Запираєтесь?.. Хай зараз порозходяться!.. Ну?.. )!Г
А в и в а (до жінок). Вийдіть!.. Вийдіть, гражданки!..
Жінки виходять.
Лёп (показує на трьох святителів). А це хто?<Хоч би посоромились! Під носом волосся сиве, а в голові живчики кохання?.. Хай вийдуть!..
А в и в а. Товаришу!.. Це посланці од автокефальної церкви нашої. Прийшли, щоб на Тихонівську...
Лёп. Ну, добре!.. Другим разом!.. Зараз мені пошукайте; згадайте, що хочете робіть... Коли помер і де поховано'вчителя Хулія Хурину?..
А вив а. Ми реєстрації не робимо... .
Л е п. Товариш батюшко!.. Киньте балачки!.. Знаю!.. Будь ласка, Хулія Хурину!.. Де ваші книги, записи!.. (Біжить і приносить папери, за ним бігає Авива). ОтціЬ: Поможіть!.. Шукайте!.. (Тиче трьом святителям папери).
9
Глухонімий (басом):
— Що ж, братія?.. Поможемо!.. Обрящемо!.. "
П е р ш и й. Як на ім'я усопшого?
Л е п. Хулій... Апулій... Щось подібне...
А в и в а. А на прізвище?..
Л е п. Хурина!.. Та це не важить!.. Шукайте Хулія, щоб був учитель!..
Другий. А якого року померли товариш Хулій? Л е п. Не знаю!.. Шукайте!..
Лед, Авива й три святителі перегортають папери і шукають.
Глухонімий (вичитує басом). Младенець Іоанн Клямка... Отроковиця Катерина Коцюба...
Перший (разом). Отрок Тарасій... Младенець Гера-сій... Пистимія... Устимія.
Крадькома входять Пташиха, за нею поодинці жінки.
Авива. Будь ласка, товариші!.. Зайдіть у цю кімнату... (Веде Лепа і трьох святителів, свариться на жінок, вони йдуть за ними).
Позад трибуни нова стінка: хрести, пам'ятники. Вгорі напис: "Земля єси і в землю отидеші". Оддалеки чути барабан і дитячі вигуки:
"ать-два..."
10
Вбігає Леп:
— Гей, хто тут живий?.. Товаришу стороже!.. Чуєш?.. (Грюкотить кулаком).
11
Виходить сторож:
— Ану, розбий вікно!.. Розбий!.. Голову розіб'ю... Л е п. Я од Комгоспу.
Сторож. Од кого?.. Л е п. Од Комгоспу!.. С т о р о ж. Це ж хто такий?..
Л е п. Я од комунального господарства!.. Не знаєш, що таке комунальне господарство?
Сторож. Либонь, щось совєцьке?
Леп. Авжеж, совєцьке!.. Комгосп виконкому!..
Сторож. Слава богу! Таки діждався живої власті, а то кого не принесуть із совєцьких, а він і мертвий... і мертвий... Здрастуйте!
Леп. Здрастуй!.. Мертвяки у тебе цілі! Не повтікали?
Сторож. І не повтікають!.. Податку їм не платити й реєстрації не брати, у черзі не стояти.,. Чого: ще їм? Одного знай— лежи...
Леп. Дерево й мармур, мабуть-, увесь викрадено?
Сторож. А чому й ні?.. З мертвого й шкуру здирай— мовчить... Тут і поліція стара і міліція поховані, а мовчать... і
Леп. А ти?.. Ти ж за що утримання одержуєш?
Сторож. Яке утримене?. •
Леп. Гроші!.. Заробіток!..
Сторож. Оце справді утри мене, бо плачу...
Підходить Пташиха, за нею жінки.
Та якби не кавуни, що цього року вродили на кладовищі, то тільки б ви мене, товаришу, й бачили отут... Бачив я коли гроші?.. Бачив?
Леп. Ну, годі!.. Заплатимо:.. Мені треба одну могилу...
Сторож. Для пролетаріату чи для буржуазії?
Леп. Та ні!.. Могилу треба одшукати... Могилу героя... Учителя Хулія Хурини...
Сторож. Такого щось не чув... Може?..
Леп. Ви давно тут служите?
Сторож. Після Портартуру почав... Як ви сказали? Хулило?..
Леп. Ходімо та одшукаймо!.. Треба знайти і реставрувати! Розумієте?.. Сьогодні... (Пішли),
12
Пташиха:
— Чули? Арештувати!.. Жінки. Що? Невже? Як він сказав? Пташиха. Шукає, щоб арештувати тіло... Ж і н к и. Тіло?.. Чиє?
Пташиха. Благочестивого вчителя тіло!.. Друга. Так ось чого він прибігав у сторожку!.. Пташиха. Ану, піди котра за ними!.. Підглянь непомітно...
Перша. Піди вже ти, Насте, а ми з тобою...
Пташиха. Він мене впізнає!.. Це ж Леп із управи! Піди ти, Мартуню! До речі, тут і твій чоловік похований... Так ти немов до чоловіка...