На руїнах

Марко Кропивницький

Сторінка 5 з 5
Еті, еті... Зашем?.. Не понімайт!.. Присилаль, торговаль, отнімаль!.. Доннер веттер!.. Тайфель, шорт!.. (Хутко пішов.)
Шльома. Я, по крайній мері, доволін, што Прокоп Деми-дович обманулі етаво німецького колбаса!
Гершко. Хорошево гішефт, побей мінє Господь! Как Ежасно жарко! (Ціде з пляшки.) І вже віно нема!..
Шклянка. А ви думали, господа, що я дозволю вам обмошеннкчувать сина мого покійного барина, мого благоді-теля? Ні, не на такого наскочили.
Шльома. Гершкі, слішіш? Благодарю вам за етаво са-маво делікатнаво слова! Єслі вже по правда говорить, то мі не знаєм, хто із нас обмошеннічивал їх високоблагородіє, госпадін Рахваїл Владимирович,— понімаєте, га? Нєт, не понімаете?
Гершко. Шльомі, оні неначе не понімають, но оні хорошо понімають!..
Шльома. Гершкі, ша!..
Гершко. Я вам скажу хорошіво слова, Прокопій Деми-дович! Знаєте што? Єшлі такова гашпада, как ві, такого образо-ваиаво, таково делікатнаво, как ві — понімаєте? та будуть много іждєсь пакіпать землі і дєлать разнаво комерческаво гешефт із мебулем і всяком старим вещі, то нам вже нада будіть завшєм увтікать із отечество! Понімаєте?
Шльома. Гершкі, ша!.. Оні тепер понімають! Гіхар!
Пішли.
Завіса.
1 2 3 4 5