ЯВА 8
Ті ж Василь і Антон.
Василь (до Дранка). Хазяїн! Піп прислав, щоб швидш їхали, бо церкву запре!
Антон (до Кукси). Вже музики прийшли; питаю чи починать грать?
Кукса і Дранко (убік). От тобі й здрастуй! Треба йти на одчай! (До Ничипора). Ну, котру ж?
Ничипір. Рад би на обох женитись.
Дранко. Як на обох?
Кукса. Хіба можна на двох разом?
Ничипір. У турків можна й на трьох!
Дранко. Я це чув.
Кукса. Там можна.
Ничипір. А в нас не можна, бо я вже жонатий!
Кукса і Дранко. Жо-жо-жонатий?.. Як жонатий? Ти ж хто такий?
Ничипір. Ніхто!
Кукса і Дранко. Що ж тепер?
Ничипір. А тепер спасибі вам за хліб-сіль і ласку. Прощавайте!
Кукса і Дранко. Стривайте! Як же це?
Народ. Ну, та й довго ви там торгуєтесь! Неначе вола або коня купуєте.
Кукса. Виходить, що я сам себе обдурив!
Дранко. Виходить, що я сам себе пошив!
Кукса. Кого ж тепер лаять, кого бить? Дайте мені його, я йому все волосся вискубу!
Дранко. Дайте мені його, я його роздеру!
Кукса. Так ні ж, не так буде, а ось як! А, тепер я догадався! (До Дранка). Це ви, мабуть, нарочито підвели під мене таку машину, щоб мене осоромити перед усім миром?…
Дранко. А то хіба не ви накликали мені повен двір гостей? Як я тепер гляну людям в вічі?
Кукса. Так не посмієтесь же, не діждете Антоне!
Антон побіг і хутко веде Оришку.
Ого-го! Ще той на світ не народився, щоб з мене покепкував! З такими сусідами краще сторч головою в ополонку або на гілляку!..
Дранко. Так і я ж не дам вам у кашу мені наплювать! (Гука у свій двір). Горпино, тягни сюди Василя!
Антон і Оришка. Ми тут!
Кукса. Антоне! Я помилився! Оцей жених (штовха Ничипора) приїхав до сусіда. А я вже давно наважився віддати за тебе Оришку, бери її! Ось як у нас!
Оришка (кидається до нього). Таточку, голубчику, мій ріднесенький!
Кукса (до Антона). Я хотів тільки трошки подратувати тебе! Ну, уклонися ж хазяїнові в ноги за таку честь!
Дранко (кричить). Горпино! Швидш сюди!
Кукса (до Антона). Що ж ти стовбичиш?
Антон. За що ж я вам кланятимусь?
Кукса. Гордий! От за це іменно ти мені до вподоби! Отакий і я гордий! Але ж як закон велить, то я все вклоняюсь та й вклоняюсь…
Антон. Хіба що закон! Закон мушу сповнити! (Бере Оришку за руку). Благословіть нас, тату, на чесний шлюб!
Василь і Горпина. Ми тут!
Дранко. Мерщій мені в ноги!
Василь. Я можу! (Кланяється).
Дранко (до Кукси). А у нас ось які сусіде! Дивіться!
Кукса. Бачу! Не повилазило мені!
Дранко (дочці). А ти?
Горпина. Голова не згинається!
Дранко. Ач яке зіллячко! Я радий, що випихаю тебе з двору, менш клопоту мені!.. Але все ж таки уклонитись батькові мусиш, бо так закон велить!
Горпина. Хіба що закон. (Кланяється з Василем).
Кукса. Боже вас благослови!
Дранко. Боже вас благослови!
Василь. Тепер, хоч ви на мені всі кліщі побийте, я вам слова упоперек не скажу!
Дранко. Через те ти мені і любий, що такий покірний! Я вже троє кліщів на тобі побив, а ти все коришся!..
Кукса. Сусіда! Тепер тільки чотири!
Дранко. Ав мене тільки шість!
Кукcа і Дранко (гукають). Люди добрі, милості просимо сюди! Вітайте наших молодих!
Ничипір. От і слава богу!
Кукса і Дранко (до нього). То вас, стало бить, не Лахтійон Хведорович прислав?
Ничипір. Ні!
Кукса і Дранко. Хто ж ви такий?
Ничипір. Я ж вам кажу: так собі, ніхто.
Дранко. Так чого ж ти лізеш у вічі?
Кукса. Убирався б собі з двору, і любісінько!
Ничипір. Я й піду!
Кукса. Може, ще жених і приїде…
Дранко. Може, ще жениха можна й підождать?
ЯВА 9
Ті ж і писар Скакунець.
Писар. Не приєдеть, і не дожидайте!
Кукса і Дранко. Як?
Писар. А так! (Співа).
Как без політики жити
На цім химернім світі?..
Бо то я таку політику підвів, і листи до вас написані оцією скусною рукою!
Кукса і Дранко. Чорти б вас побрали з вашою політикою!
Оришка (до Кукси). Годі, таточку, гніватись! Так, стало бить, богу завгодно.
Горпина. Тату, не робіть бешкету, бо відкинусь від благословення!
Писар. Вселюбезнійші мої приятелі і милостиві государі! Послухайте мене, дурного, то, може, господь допоможе і вам порозумнішати!.. Во время оно, когда єщо, будем говорить откровенно, не було ні неба, ні землі, а стояв тільки один плетений тин… І був тоді, мої вселюбезнійші приятелі і милостиві государі, будем говорить откровенно, один цар…
Кукса. Це ви вже знов нудоту затягнете? Я поблагословив, стало бить, слова вже не зламаю!
Дранко. Або, може, підведете під нас таку політику, що й очі рогом полізуть? Благословеніє дано, стало бить, амінь!
Писар. В таком случаї будем говорить откровенно! Юра, юра, юра! (Співа).
Кожний писар споконвік
Політичний чоловік…
Дранко. Сусіде! Чи не помиритись нам на радощах та згуляти два весілля в один кошт!
Кукса. Та воно, звісно, дешевше… (Простяга руку). А що ж!
Цілуються.
У вас вже півчі договорені, а в мене музики! (Тихо). Пошилися в дурні обоє, треба вже мовчать.
Дранко. Перемудрували!
Кукса. Гей, свашки, приданки! Убирайте молодих та споряджайте їх з богом до вінця! Дружечки! Ну ж, гукніть весільної! Сповістіть божий мир про нашу радість!
Дранко. Просимо дорогих гостей величати наших молодих весільною піснею.
Хор.
Ой попе, попе,
Батьку наш!
Відчиняй церковцю
Проти нас,
Звінчай діток
Одноліток
В божий час!
Кукса і Дранко, радіючи, показують один другому на пальцях, що вже не п'ять, а чотири, не сім, а шість. Можна закінчити діло і танком.
Завіса