Пиво в горлі булькало, а далі не йшло!
СЛУХАЧ. Перемога! Перемога над проклятим змієм!
МАРІЧКА. Ви прийшли святкувати перемогу? Чого ж не прийшли допомогти?
ДІД ВЕРНИГОРА. Заняті були! Кахи-кахи! Палички витісували!
ЇМ НЕ НАЇМСЯ. Тоді був такий час! Такі обставини…
МАРІЧКА. Ага! Змій був голодний! Треба було його нагодувати! Кимось із нас!
СКОРОХОД. Ми також тягнули палички!
ЇМ НЕ НАЇМСЯ. Ми всі були в рівних умовах!
П'Ю НЕ НАП'ЮСЯ. Але ж зараз ми з вами!
МАРІЧКА. Ну звісно ж!
МАРКО (не слухає, думає про щось своє) В кільце часу… Та нам справді просто пощастило!
МАРІЧКА. Ти про що, Марку?
МАРКО. Це був збіг обставин! Нам всім пощастило, що дід Вернигора надумав іти битися зі Змієм, адже він – минуле! Ми з тобою, Марічко – теперішнє, а малий Крутивус – майбутнє! А для змія не існує часу! Він же з Міжчасся! Він просто злякався!
МАРІЧКА. Злякався! Такий великий!
МАРКО. І кого – старого діда, нас із тобою і немовляти!
КРУТИВУСИХА. Бо ми прийшли до нього не поодинці, а всі разом!
МАРІЧКА. І ти, Марку, був із булавою! Дідівською!
МАРКО. Не дам тепер заростати їй бур'яном! Хай тепер тільки поткнеться змій!
МАРІЧКА. А я, Марку, на честь нашої перемоги вишию рушника!
ВСІ. Веселімся, браття! Наша взяла! Марко сильніший за Змія! Котигорошівка – найкраща! Слава переможцям!
МАРКО. А тепер, нумо, всі разом підіпремо стовпа! Часом, щоб небо не впало на наше село!
ВСІ. А й справді! Час! Ходімо! До роботи! (заводять пісню, виходять)
Завіса
Київ, 2011