Поліна та снігова катастрофа

Євген Дмитренко

Сторінка 2 з 2

— не дала Поліна завершити містеру своє невдоволення.

Той притих. Мабуть, таки намагався впорядкувати літери на вустах, знайти правильне рішення та розкласти по шухлядах своє невдоволення.

— Добре, — пробубнів він — запускайте вітряки та відкривайте чани!

— Але ж кришталики не встигнуть змерзнути! — зауважив один з працівників.

— То влаштуємо трохи дощу! — відповів містер потираючи долоні.

Усі навколо знову взялися до роботи. Поліна хвостиком ходила за містером постійно запитуючи, чим вона може допомогти. Та у відповідь чула лише:

— Нічого не зіпсуй!

— То може поясните, врешті решт, що я зіпсувала?

— Сніг! — сердито відповів містер — Сьогодні мав бути сніг.

Від почутого дівчинка ледве не розплакалася. З думкою про те, що вона зіпсувала цей день, Поліна закричала:

— Ану зібралися усі й швидше, швидше, швидше до роботи! Запускайте вітряки, відкривайте чани та підсилюйте морозець. Там мій брат нудьгує, поки ви тут байдикуєте!

Містер підозріло поглянув на Полю. Мабуть, таки зрозумів, що саме в неї добре виходить робити. Або ж, просто побачив в ній конкурента.

— Запустити на повну вітряки та понизити температуру! — крикнув містер.

— Понизити температуру та запустити на повну вітряки! — повторила мала.

Чоловік посміхнувся. Все ж таки це більше йому подобалося, аніж "не донести, розбити та загубити".

Згодом, піднявся вітер, а з неба почали падати кришталики води, які перетворювалися на дивовижні сніжинки. Та не знав не містер, ні будь-хто інший, що не можна було залишати Поліну без нагляду, особливо біля діжок з фарбою.

"П-О-Л-І-Н-А!" — голосно пролунало її ім'я. Чи то від розлюченого містера, чи то від брата, який намагався отямити сестру.

— Прокидайся! Поглянь у вікно! — радісно вигукнув Тарас.

Мала не могла збагнути, що від неї хоче брат. Вона дивилася у вікно й майже нічого не бачила. І не через те, що тільки-но прокинулася, а через снігопад, який раптово здійнялася за вікном.

— Швиденько одягайся й хапай санчата. В нас є всі шанси добряче повеселитися. — радісно вигукнув Тарас.

Того дня таки сталося диво. І хоч для багатьох людей цим дивом був різнобарвний сніг, та для Поліни дивом було — добре проведений час зі старшим братом.

1 2