Папуги подивились, і їхні роззявлені дзьоби так і завмерли.
– Я вас арештую!.. — щосили прокричав Самуїл Мазур, наводячи револьвера в першу чергу на молодого офіцера.
Столики з грюком полетіли на підлогу. Істерично кричали дами в широких капелюхах. Генерали, пан із гаманцем і хтось із діамантом полізли по підлозі...
Раптовий постріл револьвера, якийсь брязк і падіння людського тіла вкрили галас. Потім на момент усе стихло.
— Попка дур-рак! — прокричала гладка папуга й швидко побігла з естради.
Ще дужчий галас учинився в залі.
Натовп людей оточив місце коло дзиґарів.
Прямо на підлозі під ними лежав мертвий Самуїл Мазур.
Якийсь лікар через ростебнутий комір мацав його ще теплі груди, потім він підвівся й тихо промовив:
– Серце!..
Тріснута орбіта дзиґарів дивилася на тіло Самуїла Мазура.
Куля пронизала їхнє механічне серце, і стрілки завмерли на одній миті. Вони показували одинадцять годин.
___________________________
Примітка
Оповідання Ґео Шкурупія "Страшна мить" за життя автора публікувалося тричі: "Страшна мить", Харків, Книгоспілка, 1929; "Страшна мить", Харків-Одеса, ДВУ, 1930; "Проза. Том перший. Новелі нашого часу", Харків-Київ, ЛіМ, 1931. Тут твір представлено за останньою з названих публікацій (втім, друкарські помилки виправлено у відповідності з другою публікацією, більш у цьому аспекті впорядкованою). Збережено правопис того видання, котрий дещо відрізняється від сучасного. В тій книзі 11 творів, котрі зібрані у три групи: "Новелі репортажні", "Новелі таємниць" і "Новелі психологічні". "Страшну мить" автор помістив у групу новел таємниць.