Кожен поет переходить довгий шлях розвитку, щоб найти самого себе. Як би ми подивились на того компоніста, що, не знаючи законів музики і попередньої музики, став би писати оперу. Ясно, що будь він якнайталановитіший музика — його опера буде чимсь вроді "Іванова Павла", безпорядною мішаниною чужого другосортного матеріялу. І однак ніхто не може засвоїти цієї природної думки під поглядом поезії. І Хвильовий лепетав колись, і Чумак писав вірші отакі:
У високе блакитнеє небо
У яскраві зірки подивись,
Яким світом невидано дивним
У блакиті вони зайнялись... і т. п.
Заяложені слова, розмір стукотіння, один тільки образ на чотири рядки та й той такий старий, як світ (зайнялись), — хіба же це той Чумак, що написав "Заспів"?
Половина з тих, що завалюють віршами видавництва, можуть бути добрими майстрами вірша. Це нічого, що буде так багато поетів, зате з посеред тих може виділитись такий, якого ще не бачив пролетаріат.
______________________________
Примітка
Текст Майка Йогансена "Елементарні закони версифікації (віршування)" вперше було надруковано 1921 року в харківському часописі "Шляхи Мистецтва" № 2. Наступного, 1922 року, текст був виданий окремою книжкою, в Харкові ж видавництвом "Всеукрлітком". Втретє надрукований аж через 87 років – київським видавництвом "Смолоскип" у збірці "Вибрані твори" М. Йогансена (серія "Розстріляне Відродження"). Але – увага! – "Елементарні закони..." надруковані в другому виданні (2009 р.); в першому виданні "Вибраних творів" (2001 року) цього тексту немає.
Тут текст представлено за журнальним першодруком.
Збережено правопис того видання, котрий дещо відрізняється від сучасного.