У 1946 році, коли тільки привезли трофей до Києва, він чого лишень Йосі не наобіцяв — й керовану інкарнацію, й повне збереження пам'яті, й вибір статі, й ще багато чого. Цілий інститут під таку справу вибив. І втік.
А ви думали, ніби там й справді займались проблемами геронтології? Хехе.
Кажуть, Йося з цього приводу вилаявся й сказав: "Обдурив, гад".
Таки обдурив!
Рік народження — 1946.
Місяць — травень.
Місце — кібуц Ткума, Ізраїль.
Стать — чоловіча.
Ознаки — коли тягли на обрізання, то виривався, казився, верещав, як наче йому збиралися відтяти не те, що звичайно ріжуть, а голову. Після операції зціпив зуби й сам себе задушив. Перестав дихати.
Що ж, Алоїзичу, сподіваюсь, ми знайдемо тебе й вдруге.
І тебе, товаришу Прокопенко, теж знайдемо, хай навіть для цього знову доведеться влаштовувати Бхопал. Якщо наші американські, американські або навіть й китайські друзі здогадаються, в чому справа — буде скандал, і нас ліквідують, і коли я кажу "нас" — то маю на увазі не інститут, і навіть не місто.
Ага, ви зрозуміли, про що я.
Так само, як ліквідували одну мою знайому державу у сорок п'ятому, так само, як ліквідували ще одну у дев'яносто першому, так само як хочуть, до скреготу у зубах хочуть ліквідувати ще одну зараз.
Бо інкарнатор один, й кадровик біля нього один, а клієнтів багато.
31.01.10