Це щось середнє між пародією на міс Марпл і комісарку поліції в сучасних детективних фільмах.
Навряд чи знайдеться багато шанувальників саме такого чтива. Але слід оцінити майстерність автора у створенні сюжету, а також стиль його письма. Зрештою, як і кожний детектив, цей – на любителя.
13 жовтня 2016 року
КОЛИ АДВОКАТ ЗНАХОДИТЬ УБИВЦЮ
Ерл Стенлі Гарднер. Справа про пальці, що світились.
Миш'яком отруюють жінку. Троє підозрюваних: її чоловік, медсестра, яка доглядала за нею, і зведена сестра покійної, якій заповіли велику суму грошей. А наприкінці цього детективного роману з'ясовується, що вбивцею є зовсім інша особа, яка хоч і з'являється у розповіді, але як епізодичний герой.
Автор не винаходить велосипед і йде за звичною схемою. Як і в інших романах про адвоката Мейсона, головний герой Гарднера розкриває злочин. Йому допомагають помічниця та приватний детектив. Звично негативну роль відіграє прокурор, який хоче звинуватити у злочині невинну людину. Суддя теж звично симпатизує Мейсону, один поліцейський виконує позитивну роль, інший – негативну.
Це класичний детективний роман, коли упродовж розповіді читач має змогу застосувати на практиці дедукцію Шерлока Холмса. Проте автор аж до останньої сторінки не поспішає викласти всі козирі на стіл. Та й адвокат Мейсон не ділиться усім навіть з партнерами. Як він пояснює, не тому, що не довіряє їм, а через те, щоб їхня голова була чистою, коли вони виконуватимуть те чи інше його доручення.
Як і у всіх інших детективних романах Гарднера, де головним героєм виступає адвокат Мейсон, тут теж рушієм дії є жінки. Навколо них зав'язаний увесь сюжет. Кохання чи його імітація та гроші – ось основний мотив їхнього життя. Заради цього вони готові на будь-який злочин. Але на вбивство наважуються лише окремі з них.
Мейсон, як завжди, виявляє свою майстерність. Він не лише вміє логічно мислити, але й на декілька кроків випереджає злочинця, розуміючи хід його думок і дій. Це не завжди зрозуміло партнерам, але їм не залишається нічого іншого як лише довіряти адвокатові й не задавати йому зайвих питань, бо все одно, поки він розслідує вбивство, він не відповість по суті. Зате коли все позаду, Мейсон щиро ділиться своїми враженнями, розповідає про кожний крок, а, головне, пояснює, чому він поступив так, а не інакше. Услід за його партнерами і читач розуміє, що все було логічно і просто – але лише після того, коли це розтлумачив адвокат Мейсон.
Звичайно, у житті все набагато складніше, ніж у детективних романах, і дуже мало слідчих, прокурорів, адвокатів, які би професійно робили свою справу. Але письменник створює майже ідеальний образ людини, яка бореться зі злочинним світом і неодмінно виходить переможцем. Чим не взірець для наслідування?
14 жовтня 2016 року
ПРАВДА – НАЙСИЛЬНІША ЗБРОЯ
Ерл Стенлі Гарднер. Справа вовка, який підстерігає.
Черговий детективний роман Гарднера про адвоката Мейсона дещо відрізняється від інших з цієї серії. Прокурори та поліцейські так само хочуть звинуватити у вбивстві невинну людину, яку захищає адвокат. Суддя дотримується норм закону, але його симпатії явно на боці Мейсона. Але якщо в інших романах адвокат знаходить убивцю, то тут сам убивця під час суду зізнається у скоєному злочині. Ситуація неординарна, але логічна, якщо вникнути у перипетії сюжету.
Гарднер відступає ще від одного правила, започаткованого в інших романах про Мейсона. Зазвичай адвокат, розслідуючи справу, ні з ким не ділиться попередніми висновками. Тут же він розповідає помічниці та приватному детективові, що має намір зробити і які ймовірні наслідки з цього будуть. Мабуть, і тут є логічне пояснення. Справа настільки заплутана, що без цих людей йому не обійтись. А тим більше, якщо він хоче захистити невинну особу, яку звинувачують у вбивстві.
Адвокат Мейсон – чесна і порядна людина, всеціло віддана своїй справі. "Я думаю, що правда – найсильніша зброя, – каже він, – і наскільки це стосується мене – єдина зброя". А його помічниця стверджує: "Його життя – це робота, сенс якої – стежити, щоби справедливість узяла гору".
Сюжет роману доволі простий, але з детективної точки зору водночас і заплутаний. Спочатку автор виставляє нам ряд літературних героїв, кожного з яких можна звинуватити у вбивстві. Поступово коло підозрюваних звужується, але при цьому Мейсонові доводиться воювати з поліцейськими і прокурорами, які хочуть виставити його в невигідному світлі й довести, що він не просто потурає особі, яку звинувачують у злочині, а намагається повішати убивство на іншу людину. Нарешті, коли залишається один підозрюваний у злочині й ми думаємо, що саме ця людина є вбивцею, інша особа зізнається у вбивстві.
У романі є цікавий епізод, коли частина спідниці залишається на колючому дроті. Мейсон дуже багато уваги надав цьому доказу, навіть вдавшись до маніпуляцій. Але ні читачі, ні помічниця адвоката, ні приватний детектив так і не зрозуміли, навіщо це було зроблено. Сам Мейсон наприкінці роману теж не дає відповіді й каже, що треба думати головою. Схоже, письменник з допомогою головного героя посміявся з читача, бо, очевидно, такої відповіді взагалі не існує.
Цей класичний детективний роман прийдеться до смаку багатьом любителям жанру.
16 жовтня 2016 року
ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА АДВОКАТА МЕЙСОНА
Ерл Стенлі Гарднер. Справа про підступність і кохання.
Нечувана справа: прокурор звинувачує Мейсона у вбивстві. Поліцейський, який веде слідство, не такий категоричний, але все ж підозрює, що адвокат вигороджує підозрювану у вбивстві. І лише суддя зберігає холодний спокій, симпатизуючи адвокатові.
Одним словом, звична картина у детективних романах Гарднера про адвоката Мейсона. І, як завжди, сюжет так закручено, що до самого кінця оповіді не знаєш, хто ж насправді злочинець.
У кожному своєму детективному романі письменник має якусь фішку, завдяки якій твори відрізняються один від одного. У "Справі про підступність і кохання" ми дізнаємося, що відбитки губ людини такі ж індивідуальні й неповторні, як і відбитки пальців. Саме цей феномен, а також рішучість Мейсона допомогли знайти справжнього вбивцю.
Гарднер виводить декілька жіночих образів – як позитивних, так і негативних. Звісно, ті жінки, які зі знаком плюс, допомагають йому. Ті ж, кого він викриває, уповні показують свою підступну натуру, а коли бачать, що їм загрожує ув'язнення, просто втікають із зали суду під час засідання. Письменник доволі часто користується цим прийомом, коли його героїні, упіймані на гарячому, втікають. Причому реакція присутніх є різною: одним жінкам дають можливість утекти, інших намагаються упіймати.
Гарднер відкриває лише верхівку айсберга будь-якого злочину. Впродовж розповіді він повільно занурюється, тягнучи читача за собою й змушуючи вслід за Мейсоном докопуватися до суті. Цьому служать і підказки самого адвоката, якими він ділиться зі своєю помічницею та приватним детективом. Проте всього Мейсон не договорює, і фінал завжди виявляється неочікуваним. Інколи здається, що й сам адвокат до кінця не знає, чим закінчиться та чи інша справа, але коли йому натякають на це, робить поважний вигляд, що мало би засвідчити, ніби ситуація знаходилася під повним його контролем від самого початку.
Зрештою, прокурор визнає майстерність Мейсона і хоча не просить вибачення за безпідставні звинувачення у вбивстві, все ж пропонує розповісти як адвокатові вдалося розплутати цю справу. Мейсон не гордий і звертає увагу на деталі, про які всі знали, але не поставилися до них належним чином. Саме спостережливість адвоката й дозволила знайти справжнього вбивцю.
Класик детективного жанру Гарднер завжди знаходить свого читача.
17 жовтня 2016 року
ГРОШІ НЕ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ
Джеймс Хедлі Чейз. Без грошей ви мертві.
Хоча Чейз – визнаний майстер детективу, проте цей його роман радше історія з пригодницьким сюжетом. І ще невідомо, який у цій історії кінець – хороший чи не зовсім.
В центрі уваги – вісім марок, за які товстосуми готові заплатити мільйон доларів. Навколо цього розгортаються основні події. Різні групи людей і одинаки хочуть заволодіти скарбом.
В романі зіштовхуються дві протилежні людські натури.
Елліот, колишній кіноактор, який у результаті автомобільної катастрофи втратив ногу, звик розкішно жити і ні в чому собі не відмовляти. Тепер у нього багато боргів, а колишні друзі, яких він годував і поїв, відвернулися від нього. Справа на мільйон доларів захоплює Елліота, бо це гарантує йому повернення до колишньої розкоші. Він уже відчув на собі бідність, коли кредитори забирають у нього буквально останній цент, а тому філософією його життя є фраза: "Без грошей ви мертві". Саме так і названо роман. Відсутність грошей для Елліота означає смерть у буквальному розумінні цього слова.
Протилежні погляди на життя має Сінді, яка закохана в Елліота. Вона каже: "Гроші не мають значення" – і саме так, по-іншому, можна було би назвати цей роман. Сінді вважає, що гідно проживе з коханим і без мільйона доларів.
Проте Чейз – реаліст. На його думку, абсолютна більшість людей живе за принципом "без грошей ви мертві", ніж "гроші не мають значення", а особливо коли є можливість отримати мільйон доларів, не докладаючи до цього особливих зусиль. Людські трагедії, загублені життя і душі – це вже наслідок цієї порочної філософії. Наївність Сінді робить її щасливою і без грошей, але це радше виняток, який підтверджує жорстокі реалії життя.
За пригодницькою історією полювання на вісім марок вартістю у мільйон доларів стоїть глибокий філософський підтекст. Це теж незвичне явище як для детективного жанру. Читач, з одного боку, прагне напруги в сюжеті, а, з іншого, – легкого чтива. Чейз розуміє закони жанру, а тому не нав'язує свого філософського бачення проблеми. Проте якщо уважно читаєш, не занадто захоплюючись легкістю сприйняття тексту, філософське начало рано чи пізно виступає на перший план. При цьому кожний читач підсвідомо робить свій вибір: "або без грошей він мертвий", або "гроші для нього не мають значення".
18 жовтня 2016 року
ПОКАРАТИ ЗЛО
Джеррі Коттон. Я – проти доларових акул.
Детективний сюжет закручено до нестями. Картинка змінюється картинкою, небезпеки чатують на кожному кроці, але агент ФБР упевнено й послідовно йде до того, аби викрити фальшивомонетників.