Вони працюють у театрі й основною своєю метою бачать виховання нової людини.
Вівдя не розуміє їх. П'єса, на яку її приводять, подобається, але стара переконана, що для гідного життя треба шукати іншу роботу, яка би приносила гроші.
Найбільше захоплення у неї викликають церкви. У молитвах вона знаходить душевний спокій. Але найкраще їй усе-таки у рідному селі. Вона фактично втікає від доньки додому.
Письменник показав не лише конфлікт поколінь чи протиставлення між містом і селом. Найголовнішою тут є думка, що виховання нової людини по-комуністичному, коли заперечується віра в Бога, не може призвести до чогось путнього. Спочатку донька каже мамі, що не має часу ходити до церкви, а потім з'ясовується, що в неї відсутня сама потреба у вірі в Бога. Здавалося б, лише нещодавно переїхала із села до міста, а вже така разюча переміна у світогляді. З цієї ж причини донька не бере церковний шлюб. Атеїстом є й її чоловік.
Михайло Івченко належить до письменників Розстріляного Відродження. Радянська влада дочасно вкоротила йому життя. Вона жадала співців нового, а не тих, хто головним позитивним героєм робив віруючу людину.
Лише зараз деякі твори Михайла Івченка доходять до українського читача. Сама ж його творчість потребує ґрунтовного осмислення і вивчення. Лише так ми зможемо глибше зрозуміти епоху, в якій він жив.
16 липня 2016 року
ГІНЕКОЛОГІЧНИЙ ЖАХ ПОТОЙБІЧЧЯ
Стівен Кінг. Метод дихання.
Ця повість "короля жахів" є класичною.
Учасники чоловічого клубу на кожному своєму засіданні розповідають різноманітні історії. Доходить черга до колишнього гінеколога. Він розповідає про жінку, якій відрізали голову, але завдяки винайденому ним методу дихання їй вдається народити дитину навіть після своєї смерті. Історія неправдоподібна, але ніби світ потойбіччя дихає нам в обличчя.
Стівен Кінг не був би письменником світового рівня, якби не ввів читача у привабливу атмосферу свого чергового жахіття. При його розповіді відчуваєш ніби сімейний затишок. Милою здається невинна брехня головного героя у розмові з дружиною. Нема як таких таємниць чоловічого клубу, але ореол засекреченості витає над ним. На його засідання приходять обрані особи, і належність до чоловічого клубу головного героя вже не видається аж такою випадковою.
Стівен Кінг пише те, що від нього хоче почути читач. Парадокс ситуації полягає в тому, що письменник вигадує свої історії, але читачеві видається, що він уже знає те, що йому скажуть, але все одно цікавість не зникає. Детективне начало, присутнє мало не в кожному творінні Стівена Кінга, дозволяє йому тримати читача в напрузі, і той не розчаровується в авторові, дочитавши до кінця чергову повість.
Письменник грає на найтонших струнах почуттів читача. Трошки жаху – але не стільки, щоби довести людей до божевілля. Трошки детективу – але не стільки, щоби розслідувати заплутані вбивства чи інші злочини. І трішки кохання – але не стільки, щоби перетворювати все на мелодраму. Ці три складові й складають основу успіху Стівена Кінга.
Зазвичай жінки у творчості письменника відіграють другорядну роль, служать лише тлом для чоловіків. Так і у повісті "Метод дихання". Головна героїня переживає нещасливе кохання, коли її кидає чоловік, від якого вона завагітніла. Найбільшим її бажанням тепер є те, аби народити дитину. Але все це ми переживаємо через розповідь колишнього гінеколога, а на події в чоловічому клубі дивимося крізь призму погляду головного героя. Розпізнавання жінки зсередини не дозволяють Кінгу вивести її на провідну роль. Йому, здається, достатньо й того, що вона залишається в центрі оповідки. Втім, це типовий погляд чоловіка на ситуацію, і письменник не хоче перевтілюватись.
Після прочитання кожного творіння Стівена Кінга на душі залишається важкість, але їй на зміну дуже швидко приходить полегшення, бо все, що відбулося, було не з тобою, і життя продовжується, бо воно прекрасне. Читача, мов магнітом, тягне до наступної розповіді письменника, щоби знову зануритися у вигаданий світ жахів, який, втім, може стати реальним, якщо ти бодай доторкнешся до нього.
26 липня 2016 року
АМЕРИКАНСЬКА МРІЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ДЕТЕКТИВУ ТА КОХАННЯ
Сідні Шелдон. Гнів ангелів.
Дженіфер, головна героїня роману, закохана у двох чоловіків – сенатора, який стає американським президентом, і народжує від нього дитину, й у ватажка мафіозного клану, який рятує її сина від смерті. Але настає момент, коли вона хоче піти від них і розпочати нове життя.
Детектив з елементами любовної драми – так можна охарактеризувати "Гнів ангелів". У ньому зринають чесні й продажні служителі закону. Дещо дидактичний фінал, коли Добро перемагає, а Зло в особі одного із коханих чоловіків Дженіфер убивають, не псує загальної картини.
Кохання до двох чоловіків є різним. Якщо сенатор завоював її душу, то ватажок мафіозного клану пробудив глибинні сексуальні почуття. Але завдяки цим чоловікам Дженіфер розкрила себе як жінка, яка кохає і хоче бути коханою. І все ж щастя вислизає, бо нема сімейного затишку, до якого вона так прагнула, а робота аж ніяк не може замінити його.
Дженіфер – успішна юристка, яку підставили на початках кар'єри, коли вона мало не позбулась адвокатського посвідчення. Але це мужня жінка, яка цілком в американських традиціях "зробила сама себе". Навіть втрата найдорожчого в її житті не зупиняє поступ у кар'єрі, хоча платою за це є порожнеча в душі.
Слід зауважити, що це не типовий детектив у звичному розумінні цього слова. Жанр слугує радше тлом, завдяки чому маємо розповідь про сильну жінку, які долає всі труднощі, щоби стати успішною. Іншими словами, так звана "американська мрія" у черговому своєму прояві.
7 серпня 2016 року
На Львівському книжковому форумі презентуватимуть книжку Салмана Рушді "Сатанинські вірші" в українському перекладі.
Будь-який правовірний мусульманин має право вбити цього письменника за образу цінностей ісламу.
Демократія внесла суттєві корективи в наше життя, підмінивши волю нації захистом прав людини. Звідси – всі основні конфлікти в сучасному світі.
Мабуть, організатори Львівського книжкового форму ніколи б не презентували книжку, в якій ображають Бога й насміхаються з цінностей християнства.
Демократія – це насамперед відповідальність, а не лише право висловлювати свої думки.
Іслам, як і християнство, – це насамперед любов. Але це і захист себе від тих, хто втручається в твоє життя.
Не слід думати, що теракти відбуваються десь далеко від України, – у Франції чи Бельгії, Туреччині чи Німеччині. Представників ІГІЛ уже затримували на території нашої держави.
Цілком очевидно, що організатори Львівського книжкового форуму ставлять під загрозу життя людей, презентуючи книгу Салмана Рушді, якими б просунутими демократами і лібералами вони себе не вважали.
Люди мають право читати подібні книги. Але це вже інтимна сфера, яка не потребує презентацій.
СБУ має подбати про безпеку людей під час презентації книги Салмана Рушді "Сатанинські вірші".
8 вересня 2016 року
МОЯ НОВА КНИГА
Книга "Оптимізм майбутнього без Бога" – восьма, яку я за останні два роки видав у дрогобицькому видавництві "Посвіт". Принагідно хочу висловити слова подяки Андрієві та Ларисі Лесишиним, Василеві Герману, Олегові Лазебному, усім працівникам фірми, які причетні до виходу моїх книг. Складаю подяку Тетяні Бєльській за допомогу при підготовці цієї книги до друку.
Відразу зауважу, що "Оптимізм майбутнього без Бога" – це книга не для абсолютної більшості тих, хто мене знає і читає.
Книга "Оптимізм майбутнього без Бога" складається з декількох розділів.
"2013", "2014" – це роздуми про літературу, рецензії книг, літературно-критичні статті.
"Іван Франко" – аналіз деяких творів Івана Франка та статті про його твори, літературну і політичну діяльність.
"Інтуїція" – статті про мій роман "Інтуїція", а також інтерв'ю зі мною, вміщені на літературних порталах.
Ця книга для тих, хто хоче глибше пізнати літературні твори.
А ось рецензія, яка дала назву книзі.
" ОПТИМІЗМ МАЙБУТНЬОГО БЕЗ БОГА
Книгу Мічіо Кайку "Фізика майбутнього", яка стала фаворитом на нещодавньому книговидавничому форумі у Львові, я би назвав "Оптимізм майбутнього без Бога".
Не тому, що автор сміливо прогнозує технічні нововведення, які очікують нас у найближчі сто років. А тому, що він не робить похибки на імовірні катастрофи, які можуть бути спричинені відсутністю людського розуму, а це перекреслюватиме всі нововведення.
Іншою особливістю книги Мічіо Кайку "Фізика майбутнього" є невіра автора в Бога. Він ще готовий віддати належне фантастичним древнім богам, але для нього це радше міфологія.
Досвід показує, що всі серйозні вчені були людьми віруючими, причому еволюція їхніх поглядів здійснювалась упродовж усього життя. Наука без віри в Бога у викладі Мічіо Кайку виглядає привабливою і пізнавальною, як свого часу науково-популярні телевізійні передачі легендарного Сергія Капіци, але не переконливою з точки зору об'єктивного розвитку.
5 листопада 2013 року".
Тим самим хочу відразу відкинути всі звинувачення на свою адресу щодо майбутнього без Бога. Всі претензії, як кажуть, до японця.
А на цьогорічному книжковому форумі у Львові презентуватимуть "Сатанинські вірші" Салмана Рушді. Цього автора заочно присудили в Ірані до смертної кари. Організатори форуму ризикують життям невинних людей, якщо знайдеться якийсь мусульманин-терорист, який вважає, що письменник зневажив Аллаха.
А ще подією номер один може стати книга Остапа Дроздова, відомого телеведучого, для якого українство є чужим – здається, на ментальному рівні.
З тих та інших причин я не люблю подібних навколо-літературних тусовок, хоча, безперечно, прочитаю багато цікавих книг, які там будуть представлені.
Ось така моя "таємниця", яку я обіцяв розкрити щодо назви моєї нової книги. Вибачте, якщо розчарував. Все одно я вас люблю.
13 вересня 2016 року
ЛЮДИНА, ЯКА МАЄ СОВІСТЬ
Жорж Сіменон. Свідки.
Ми вже звикли до того, що коли є Жорж Сіменон, то має бути й комісар Мегре. Але в цьому романі обійшлося без знаменитого Нишпорки.
Слухається справа про вбивство жінки легкої поведінки, якій поїзд відтяв голову. Всі впевнені в тому, що злочин скоїв її чоловік.
Проте в ході судового засідання головуючий, а вслід за ним і присяжні засідателі все більше переконуються, що до вбивства могли бути причетні й інші люди, які користувалися сексуальними послугами цієї жінки.