З під'їзду вийшов блідий і втрачений голова міста, і всі зрозуміли, що сталося щось неординарне, але погане для їхнього міста. Голова теж поїхав, навіть не покликавши заступника, який підсунув тупі ножиці обласному гостеві.
Не дивлячись на вибрики начальства, свято мало відбутись, і оркестр грав бравурні марші, а народ споживав продукти й горілчані напої за ціною років перебудови.
5
Голова міста сидів у своєму кабінеті, пахкаючи раз за разом цигарками і запиваючи коньяком "Белый аист" і, здавалося, зовсім не реагував на навколишній світ. Усе видавалося дріб'язковим порівняно з тим, коли голова обласної ради півгодини тому дав зрозуміти своєю поведінкою, що в місті немає господаря. Сподіватися на грошові ін'єкції з обласного бюджету тепер не доводилося. Тому починався доволі цікавий період у політичному житті міста і в особистому — його голови. Підніме голову опозиція, вимагатимуть платні медики й освітяни, на сесії поставлять питання про проведення референдуму на предмет довіри до голови міста. Чого доброго, можна програти! Адже не ліфтом єдиним живе людина, коли немає платні.
Якби ще хтось учора сказав голові міста, що тупі ножиці та зупинка на півхвилини ліфта можуть поставити хрест на його кар'єрі, він би в очі розсміявся цій людині. Але виходило, що такі дрібниці могли справді повернути його на попереднє місце роботи.
Голова міста не уявляв, як це він може повернутися на попереднє місце роботи! Без персонального автомобіля, без м'якого крісла, без владних повноважень, коли миттєво виконується навіть твій натяк на якусь команду, — ні, голова міста цього не зміг би пережити.
Шукати заступника, який був винен у всіх бідах, було марною справою. Сидить десь, зволоч, у тіні, попиває пивце і вичікує. Гад, своїми б руками задушив його!
Голова міста перехилив шкельце коньяку, пустив густий дим і зупинив свій погляд на листах, які прийшли того дня.
6
Перш за все, він звернув увагу на об'ємистий конверт, який, на відміну від інших, був розпечатаний і без зворотньої адреси. Вийнявши з нього туго набиті аркуші паперу, голова міста став читати:
"Вельмишановний пане голово!
Сподіваюсь, що мій лист Вас зацікавить, і ми дійдемо спільної згоди при розв'язанні проблеми, яка виникла.
Щоб не оприлюднювати всіх матеріалів, які є в мене, і тим самим не зашкодити нашій рідній демократичній владі, я пропоную Вам заплатити мені лише тисячу американських доларів, тобто невеличку частинку того, що ви отримали у виді хабарів на посаді голови міської ради, — і ми навіки залишимося друзями.
Щирий прихильник демократії та Вашого непересічного таланту — ім'я та прізвище, зрозуміло, при особистій зустрічі".
Голова міста перевів подих і перед тим, як приступити до читання інших аркушів, перехилив шкельце коньяку і запалив нову цигарку.
Далі він побачив копії документів, які власноручно писав чи підписував на зорі своєї туманної юності. Всі вони стосувалися його таємного співробітництва зі всемогутнім тоді Комітетом державної безпеки. Був тут папір про його добровільну співпрацю з КГБ і про присвоєння агентурного імені — "Лисий". Були тут численні донесення на живих досі людей — одні правдиві, інші брехливі, аби вислужитися перед КГБ. "Щирий прихильник демократії та непересічного таланту голови міста" не забув вкласти у конверт і відомості з конкретно вказаними сумами, які виплатило КГБ своєму інформаторові.
Те, що трапилося півгодини тому, — тупі ножиці, які підсунули голові обласної ради, ліфт, що на декілька секунд застрягнув, злий обласний начальник, який без прощання відбув, і наслідки, які з того випливали, а саме: невиплата заробітньої платні медикам і освітянам, порожній бюджет міста і підняття голови опозицією, а також можливе проведення референдуму про відставку голови міста, — все це не йшло у жодне порівняння з тим, що голова міста прочитав зараз.
7
Сексотство, яке пронизувало так звану совєтську систему знизу доверху, не працювало, власне, на безпеку держави. Воно працювало на особисту безпеку тих, хто безпеку держави розвалював кожним своїм кроком.
Згадуючи свою молодість, голова міста приходив до висновку, що у нього не було особливих причин ставати таємним ("сєкрєтним") співробітником ("сотрудніком") — сексотом — КГБ. Виховання, той постійний страх, що панував у сім'ї, відсутність волі до боротьби самі вели до таємного співробітництва з системою, яке розтоптала все людське в його батькові, матері, старшій сестрі... Він бачив це — можливо, не розумів цього, але підспудно це було в ньому. І потрібен був лише якийсь привід, аби майбутній голова міста став таємним співробітником. Звичайно, такий привід знайшовся...
Згадувати зараз про все це голова міста не мав уже ні моральних, ні фізичних сил. Однак його думка спрацювала чітко, і він зауважив, що конверт, в якому містилися такі згубні для нього документи, був розпечатаний. Чому? Ніхто не дозволяв розпечатувати конверти, які призначалися тільки йому.
Він натиснув на кнопку дзвінка, і на порозі виросла секретарка, яку б давно пора звільнити, а прийняти якусь молодшу жінку, аби не відлякувала відвідувачів одним своїм виглядом.
— Чому виявився розпечатаним цей конверт? — голова міста відразу пішов в атаку. — Вам що, набридло тут працювати? То пишіть заяву — і йдіть собі! Як ви посміли розпечатати цей конверт? Ви читали документи, які в ньому містяться?
Секретарка розвела руками:
— Але ж я ніякого конверту не розпечатувала. Як надійшла пошта, я відразу вам усе поклала на стіл, навіть не дивилася, звідки прийшли листи.
— Ось цей конверт ви бачили? Хто його розпечатав?
Секретарка підійшла ближче, аби розгледіти конверт, і знову розвела руками, все більше дратуючи голову міста:
— Але цього конверта я не бачила. Його не було в пошті. Всі були стандартні, тоненькі, а цей якийсь грубий.
Голова міста знав свою секретарку і відчував, що вона не обманює. Він трохи помовчав і змучено запитав:
— І в мій кабінет без вас ніхто не заходив?
— Ні.
— Добре, ви вільні.
Лише секретарка вийшла, нещільно причинивши за собою двері, а голова міста встиг подумати: "Містика якась!", як пролунав телефонний дзвінок, і в слухавці почувся солодкий чоловічий голос:
— Це турбує щирий прихильник демократії та вашого непересічного таланту. Секретарка ні в чому не винна, ми маємо можливість проникати до вас. Але не це головне. Ви вже ознайомилися з документами, рішення, звичайно, ще не прийняли. Я розумію вас, занадто багато неприємностей було у вас сьогодні. І тупі ножиці, і зупинка ліфта, і таке інше. Всю ніч ви і так спати не будете, маєте можливість подумати над моєю пропозицією, а вранці о дев'ятій я зателефоную вам, і ви скажете про своє рішення. Раджу відразу погоджуватися, бо за кожний день ціна зростатиме на сто відсотків. До побачення!
Не встиг голова міста щось сказати, як незнайомець поклав слухавку.
8
Справді, ніч для голови міста виявилася безсонною. Думки його проясніли, і він згадав своє кагебістське минуле...
Трагедією для кожного народу є те, якщо його можновладцям удається розпалити громадянську війну, коли брат іде на брата, діти зрікаються батьків і ллється кров, яка не може примирити навіть наступні покоління. Все робиться можновладцями під ідеологічним соусом і скероване на зміцнення особистої влади шляхом винищення так званих сумнівних елементів.
Уже пізніше голова міста став усвідомлювати сказані В'ячеславом Чорноволом слова про сексотів із табору демократів та з числа ветеранів національно-визвольних змагань. Він уже був на керівній посаді, коли на всю країну пролунали ці слова, прокотилася хвиля самовикривань, самобичувань, самогубств, однак ефекту, на який, можливо, розраховував Чорновіл, не сталося: найбільш стійкі сексоти з числа демократичного керівництва змовчали, хоча пережили декілька днів нечуваного страху. Це не був страх за власне життя, бо всі розуміли, що в сибіри їх уже ніхто не запроторить. Радше це був страх за власне благополуччя, власну кар'єру. Але все минає. Невикритий сексот, який усвідомлює, що небезпека для нього минула, починає більше бити себе в груди і гучніше клястися в любові неньці-Україні.
У голови міста були особливі стосунки з батьком. Він не пам'ятав, щоб вони колись щиро і відверто говорили на якусь тему, а коли син став сексотом, батько, здається, цього й не помітив. Але голова міста завжди пам'ятав, що у нього було бажання відкритися батькові, покаятися, просто вилити душу — і щось стримувало впродовж багатьох років.
Лежачи з розплющеними очима в темній кімнаті, голова міста вперше конкретно поставив собі питання, чи був і його батько сексотом, чи не були потаємні, а в роки демократії вільні думки про незалежну Україну отим лакмусовим папірцем, який визначав у людині людину, не давав упасти в прірву найнікчемніших тваринних інстинктів, коли руйнується все людяне, а особою володіє лише страх за власне животіння?
Голова міста розумів, що якби він отримав ствердну відповідь на своє запитання, то це було би для нього рятівною соломинкою в подальшому житті, якимось моральним бар'єром, через який можна переступити і продовжувати жити.
Сподіватися на ствердну відповідь, як і на будь-яку відповідь узагалі, тепер не доводилося, бо занадто сильно треба було розкрутити назад маховик життя, щоб повернути втрачене і зрозуміти сенс буття. Але інтуїтивно, враховуючи прожиті роки й аналізуючи минуле, голова міста відчував, що і його батько був сексотом. Це відкриття давалося важко, хоча підсвідомо ця думка існувала, здається, відтоді, коли він сам став сексотом. Ми ладні виправдати будь-кого, насамперед своїх рідних і близьких, бо відчуваємо свій зв'язок з ними, і, виправдовуючи їх, ми виправдовуємо, власне, себе і навіть наступні покоління, пов'язані з нами генетично. Від цієї думки не стає легше, але вона втримує людину в житті.
Дійшовши висновку, що його батько теж був сексотом, і при тій страшній і жалюгідній у людському сенсі системі просто не міг ним не бути, і виправдавши батька, думаючи про це всю ніч, голова міста видав сам собі індульгенцію на відпущення гріхів і вже знав, як має розмовляти вранці по телефону з невідомим любителем доларів.
9
Войовничий дух упав до нульової позначки, лиш тільки голова міста вийшов із під'їзду будинку, в якому проживав.