А хто ж годен збагнути далеко
й глибоко сягаючі замисли богів?! Не один чудується, чому це або те так є, а воно в богів найзвичайніша річ.
Дехто думає, що муссікуси — це також люди. Одначе цьому не може бути правда. Невже ж може бути, щоб Людина людину ж, себто брат брата (бо всі ми браття), зважилася так оскорбляти й понижати? Щоб людина людині ж робила таку пакість? А з другого ж боку, чи може бути, щоби людина дала над собою так знущатися та й не скинула з себе ганьблячого ярма?! Адже всім нам відома древня історія нашої імперії, який бунт і яку різню справили невільники, коли стало їм тісніше жити.
Справді, коли муссікус чоловік, за кого ж нам мати тамошніх людей, що ніби муссікуси кличуть їх панйус або поппус? Або де ж це може бути, щоби чоловік допускався такого звірства й так зневажав свого ж брата. Дійсно — наколи муссікуси люди, так тамошніх людей уважати б нам хіба за скажених вовків!
А вже ж боги не коїли би людям такого лиха та й не поганили б так людської породи.