Побачивши ж [се], фараон погнав за ними, а сини Ізраїлеві пройшли [море] посуху. і коли вони вийшли на берег, то зступилося море над фараоном і над воями його 22.
І возлюбив бог ізраїля, і йшли вони од моря три дні по [Сінайській] пустині, і прийшли в Мерру. А вода тут була гірка, і заремствували люди до бога. І показав їм господь дерево, і поклав його Мойсей у воду, і води стали солодкими.
Потім же знову заремствували люди на Мойсея і на Аарона, кажучи: "Лучче нам було [б померти] в Єгипті, коли їли ми м'яса, і жиру, і хліба досита". І сказав господь бог Мойсееві: "Чув я нарікання синів ізраїлевих", — і дав він їм манну їсти.
Потім же дав він їм закон на горі Сінайській. Та коли Мойсей вийшов на гору [Хорив] до бога, то вони, відливши телячу голову, поклонилися [їй], яко богу, і Мойсей посік їх три тисячі числом 23.
Потім же знову заремствували вони на Мойсея і на Аарона, що не було води, і сказав господь Мойсееві: "Удар жезлом у камінь". [Мойсей же] сказав: "А якщо з сього каменя ми оба не випустимо води?" І розгнівався господь на Мойсея, що не возвеличив він господа. І не ввійшов він у землю обітовану через це і через нарікання тих [людей]. Але вивів його [бог] на гору Вамську і показав йому землю обітовану, і помер Мойсей тут на горі24.
І взяв владу Ісус Навін. Сей прийшов у землю обітовану, і перебив хананейське плем'я, і вселив на їхнє місце синів ізраїлевих. А коли Ісус помер, замість нього став суддя Іуда; інших суддів було чотирнадцять. При них же, забувши бога, що вивів їх із Єгипту, стали [сини Ізраїлеві] служити бісам. І розгнівався бог, і віддав він їх іноплемінникам на розкрадення. А коли вони починали каятися, — милував їх. І знову вони ухилялися на служіння бісам. Після сих же служив Ілій-жрець, а потім Самуїл-пророк. [І] сказали люди Самуїлу: "Настанови нам царя" 25.1 розгнівався бог на ізраїля, і настановив він над ними царя Саула, але Саул не схотів ходити під законом господнім.
Вибрав [тоді] господь Давида, настановив його царем над Ізраїлем, і вгодив Давид богу. Сьому Давидові поклявся бог, що із племені його родиться бог, і він першим став пророкувати про втілення боже, сказавши: "Із утроби перед ранньою зорею породив я тебе" 26. Сей же пророкував сорок літ і помер.
А по ньому царствував і пророкував син його Соломон, який спорудив церкву богові і назвав її Святою святих. І мудрим він був, але під кінець впав у гріх; царствував він сорок літ і помер.
По Соломоні ж царствував син його Ровоам; при цьому розділилося царство Жидівське надвоє — в Єрусалимі одне, а друге — в Самарії . В Самарії ж царствував Ієровоам, халоп Соломонів, який зробив дві корови золоті і поставив одну в Вефілі на пагорбі, а другу — в Єндані, сказавши: "Се два боги твої, Ізраїлю!" 28 І поклонялися [їм] люди, а бога забули. Так само і в Єрусалимі стали забувати бога і почали кланятися Ваалові, тобто богові війни, що ним є Арей, і забули бога предків своїх.
І став бог посилати до них пророків. Пророки ж стали осуджувати їх за беззаконня їхні і за служіння кумирам, а вони стали побивати пророків, які їх осуджували. І розгнівався бог на ізраїля вельми, і | сказав: "Одкину я їх од себе і призову інших людей, що будуть мене слухати, а якщо вони согрішать, — не спом'яну беззаконня їх" 2д. І став він посилати пророків, говорячи: "Пророкуйте про одкинення жидів і про прикликання [інших] народів" 30.
Першим же став пророкувати Осія, кажучи: "Покінчу я з царством роду ізраїлевого, і сокрушу лук ізраїлів, і не буду більше милувати роду ізраїлевого, але, відмітаючи, одкинуся від них, — говорить господь, — і будуть блукати вони межи народами" 31. Ієремія ж сказав [про слова господа]: "Хоч би став [перед мене] Самуїл і Мойсей, — я не помилую їх" 32. І ще той же Ієремія сказав: "Так говорить господь: "Тож поклявся я ім'ям моїм великим, що віднині [не] буде ніде ім'я моє вимовлятися устами іудейськими" 33. Ієзекіїль же сказав: "Так говорить господь Адонай: "Я розсію вас і всі останки твої [розвію] по всіх вітрах, бо святилище моє осквернили ви всіма мерзотами твоїми, і відкину я тебе, і не помилую більше" 34. Малахія ж сказав: "Так говорить господь: "Уже нема мого благовоління до вас, бо од сходу і до заходу прославиться ім'я моє межи народами, і на всякому місці будуть приносити фіміам імені моєму і чисту жертву, бо великим [буде] ім'я моє між народів; через це оддам я вас на ганьбу і на розсіяння поміж усіма народами" 35. Ісайя великий сказав: "Так говорить господь: "Простру на тебе я руку свою, згною тебе, і розсію тебе, і не приведу тебе знову". І ще той же [пророк] сказав [про слова господа]: "Зненавидів я празники ваші і новомісяччя ваші, і субот ваших я не приймаю" 36. Амос же пророк сказав: "Слухайте слово господа: "Я зніму плач за вас; рід ізраїлів упав і не встане знову" 37. Малахія ж сказав: "Так говорить господь: "Пошлю я на вас прокляття, і проклену благословення ваше, і розорю, і не буде [мене] між вас" 38. І багато пророкували вони про відкинення їх.
Сим же пророкам повелів бог пророкувати про прикликання інших народів замість них. [І] став волати Ісайя, так говорячи [про слова господа]: "Од мене бо вийде закон, і суд мій | [буде] світлом народам. Наближається швидко правда моя, [спасіння моє] прийде, і на рамено моє народи уповають" 39. Ієремія ж сказав: "Так говорить господь: "І встановлю я родові Іудиному завіт новий, даючи закони для зрозуміння їм, і на серцях їхніх напишу [його], і буду я їм богом, а вони будуть моїми людьми" 40. Ісайя ж сказав [про слова господа]: "Старе минуло, а нове я провіщаю, і провіщання раніш [від здійснення] явлено буде вам. Співайте господеві пісню нову". "Слугам моїм буде дано ім'я нове, яке благословиться по всій Землі. Дім мій домом молитви назоветься для всіх народів". Той же Ісайя говорить: "Покаже господь руку свою святую перед усіма народами — [і] всі кінці Землі побачать спасіння, [дане] богом нашим" 41. Давид же [говорить]: "Хваліте господа, всі народи, прославляйте його, всі люди" .
Коли так бог возлюбив нових людей, сказавши їм, що зійде до них сам, і з'явиться у плоті людській, і постраждає за гріх Адамів, то стали [пророки] пророкувати про втілення боже, і найперше Давид, говорячи: "Сказав господь господеві моєму: "Сядь одесную мене, поки [не] покладу я ворогів твоїх до підніжжя ніг твоїх" 43. І ще: "Сказав господь до мене: "Ти син мій єси, я нині родив тебе" 44. Ісайя ж сказав: "Не посол, ні вісник, а сам господь, прийшовши, спасе нас". І ще: "Дитя бо родилося нам, владицтво його — на раменах його, і наречуть ім'я йому: Великого Світу Ангел. І велика влада його, і світові його немає кінця". І ще: "Тож у чреві діва зачне, і родить сина, і наречуть його ім'ям Еммануїл" 45. Міхей же сказав: "і ти, Віфлієме, доме Єфрафи, хіба малий 46 ти єси між тисячами Іудиними? Із тебе бо вийде той, котрий буде старійшиною князів їхніх 47 в Ізраїлі [і] походження котрого — од днів вічності. Тому облишить він [їх] до пори, [поки] родить та, що має родити, і [тоді] інші з братів його вернуться до синів ізраїлевих" 48. Ієремія ж сказав: "Се бог наш, і [ніхто] інший не дорівняється йому. Знайшов він усі путі премудрості і дав [її] Іакову, слузі своєму. А після цього він на Землі з'явився | і жив між людьми" 49. І ще: "Людина він є. І хто спізнає, що він бог є? Як людина ж — він умирає" 50. Захарія ж сказав: "Не послухали вони сина мойого, і я не почую їх", — говорить господь" 51. І Осія сказав: "Так говорить господь: "Плоть моя — від них" 52.
Прорекли ж вони і про страждання його, кажучи [так], як ото мовив Ісайя: "О горе душам їх! Бо лиху раду вони врадили, кажучи: "Зв'яжемо праведника". І ще той же [пророк] сказав: "Так говорить господь: "Я не чиню опору, ні противлюся, ні говорю всупереч. Хребет мій я оддав на удари, і щоки мої — на побої, і лиця свого я не одвернув од наруги [і] оплювання" 53. Ієремія ж сказав [про слова іудеїв]: "Прийдіте, вкладемо [отруйне] дерево в їжу його [і] відторгнемо од землі життя його" 54. Мойсей же сказав про розп'яття його: "Побачите ви життя ваше, що буде висіти перед очима вашими" 55. І Давид сказав: "Чому хвилюються народи?" 56 Ісайя ж сказав: "Як вівця, він ведений був на заклання" 5 . Ездра ж сказав: "Благословен бог, що розпростер руки свої і спас Єрусалим" °8.
І про воскресіння його вони теж говорили. Давид [сказав]: "Устань, боже, суди землю, бо. ти успадкуєш усі народи" 59. і ще: "Устав, немов зі сну, господь" 60. І ще: "Хай воскресне бог, і хай розточаться вороги його" 61. І ще: "Воскресни, господи боже мій, нехай вознесеться рука твоя" 62. Ісайя ж сказав: "Ви, що зійшли в край тіні смертної, — світло возсіяє на вас" 33. Захарія ж сказав: "І ти задля крові завіту твойого випустив єси в'язнів своїх із рову, що не мав води" 64. І багато іншого пророкували вони про нього, що й збулося все".
Спитав тоді Володимир: "А в які часи се збулося? І чи було се? Чи, може, тепер се має збутися?"
І філософ же, відповідавши, сказав йому: "Усе Вже давно збулося, коли втілився бог. Як ото раніш я сказав, коли жиди побивали пророків і царі їхні переступали закони, оддав їх [бог] на розкрадення, і були виведені вони у полон в Ассірію за гріхи їхні, і пробували вони там у рабстві сімдесят літ. А потім вернулись вони в землю свою і не було в них царя, а володіли ними архієреї до Ірода-іноплемінника, що оволодів ними.
У його ж владарювання, у рік п'ять тисяч і п'ятсотий, посланий був [ангел] Гавриїл у Назарет до діви Марії з племені Давидового сказати їй: "Радуйся, обрадувана, господь з тобою!" І од слова сього зачавши Слово боже в утробі, породила вона сина і нарекла його ім'ям Ісус 65.
І от прийшли зі сходу волхви, говорячи: "Де єсть народжений цар іудейський? Бо ми бачили зорю його на сході і прийшли поклонитись йому".
Почувши ж це, Ірод-цар стривожився і весь Єрусалим із ним, і, прикликавши книжників і старців із народу, він запитував: "Де рождається Христос?" І вони сказали йому: "У Віфліємі іудейському". Коли ж Ірод це почув, він послав [воїв], сказавши: "Вибийте дітей до двох літ, які є у Віфліємі". Вони тоді, пішовши, вибили чотирнадцять тисяч дітей.
Марія ж, убоявшись, скрила хлопча.