За свiтло це безмiрно вболiвала
I перемоги нашої ждала.
А через те дозвольте i менi
Сьогоднi тут порадуватись з вами —
Хоч не очима — серцем щирим я
Цю радiсну хвилину зрозумiю.
К а п у с т а
Ти бiльш нас всiх за свiтло потерпiв,
То i тепер громада ухвалила,
Щоб з рук твоїх ми свiтло прийняли.
В с i
Ти батько наш! Ти свiтло засвiти!
П е р е д е р i й
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Для мене ця пошана найдорожча.
Хай буде свiтло. I на перший раз
Засвiтимо звичаєм стародавнiм
Славетнi нашi свiчi цеховi.
I вперше їх засвiтимо врочисто
Отут на святi миру та життя,
На честь весiлля Свiчки, що сьогоднi
З Меланкою своєю одруживсь.
В с i
Хай буде так! На честь Меланки й Свiчки
Ми цеховi засвiтимо свiчки!
П е р е д е р i й
На добрий час! Товаришi-брати!
Не без борнi дiстанеться нам свiтло,
Готовi ж будьмо боронить його.
В с i
Грудьми й мечем — од вiтру i людей
Клянемся наше свiтло боронить!
П е р е д е р i й
Товаришi! Нi в Свiчки, нi в Меланки
Нема батькiв, i молодих тепер
Благословить i стрiне товариство:
Капуста — наш цехмейстер найстарiший —
Й бублейниця Тетяна — за батькiв.
Товаришi-брати, отут у шафi
Горить одна, укрита поки свiчка.
Як тiльки будуть близько молодi,
Я гасло дам, i, як один, тодi
Ми всi свiчки засвiтимо врочисто.
Гаразд! На славу Свiчки! Хай живе
Одважний наш зброяр i майстер Свiчка!
Цехмейстером його! Цехмейстром?
Та що цехмейстром!
Вiйтом! Правда, вiйтом!
Хто ж, як не вiн, гiднiший вiйтом бути!
Чи не Шавула ж, зрадник, боягуз!
Шавулу геть! Хай Свiчка буде вiйтом!
К о л я н д р а
Стривайте! Тихо! Хтось чужий iде.
II
Так само в пiвтемрявi розчиняються дверi i входить Шавула. Увiйшовши, зупиняється i протирає очi.
К о л я н д р а
Та це Шавула! От така ловись!
Про вовка лиш помовка — аж i вiн.
Ш а в у л а
Що тут таке? Це що? Якi це збори?
Свiчки, корогви! Не здурiли ви?
Не знаєте хiба, що воєвода
Заборонив всi збори та свiчки?
Дивись, якi розумнi! Зараз геть
Всi по хатах!
В с i
(обуренi).
Ти сам розумний дуже!
Тобi чого тут треба? Забирайсь!
Тетяна, пишна й рум'яна, гладка бублейниця, наступав, взявшись у боки, на Шавулу.
Т е т я н а
Ач, вигадав! Тебе ще не спитали!
Коли не крутить в носi, то й не чхай!
Тут не твоє засипано, а наше,
То i не пхайсь до нашого млина.
Ще гримає! Злякалися тебе!
Тепер у нас князiвський дозвiл є!
В с i
Доволi вже дурити вам людей!
П ер е д е рiй
Ми знаємо тепер свої права,
Ми маємо князiвський привiлей!
К а п у с т а
Не продаси нас вдруге воєводi!
Т е т я н а
Не треба нам такого вiйта! Геть!
В с i
Зрадник!
Запроданець!
Ш а в у л а
Не показились ви?
Де бачили ви того привiлея?
Та його ж мишi з'їли!
Т е т я н а
Брешеш ти!
Тебе з'їдять хай мишi!
В с i
Забирайсь!
Ш а в у л а
Та як ви смiєте!
Всi напосiдають i вiдтискують Шавулу до дверей.
В с i
Та вже побачим!
К о л я н д р а
Чи смiємо, чи нi — аби не ти!
Ш а в у л а
Я воєводi зараз...
В с i
Хоч до бiса!
Виштовхують.
Ш а в у л а
В хурдигу всiх!..
В с i
Iди пiд три чорти.
П е р е д е р i й
Ось бачите, товаришi-брати,
Який це вiйт!
В с i
Хай Свiчка буде вiйтом!
III
Пе р е д е р i й
Вони вже близько, будьмо ж всi готовi
Зустрiнути врочисто молодих.
Чiп i Прiся
Ч i п
Коли ж бо я дiждуся того, Прiсю,
Щоб в хату одвезти тебе мою?..
П р i с я
Чи бачили! Пiду я в його хату,
Де шкiрами на десять гонiв тхне.
Ч i п
О, не дратуй. Турецькими шовками
I килимами вкрию хату всю,
Голубити, носити на руках
Тебе я буду, Прiсю.
П р i с я
Ще задавиш.
Який швидкий. Геть руки!
К о л я н д р а
(кепкує).
Ну, то що ж?
Чому ж не держиш? Ти ж казав колись —
"Не вирвалась, то й цiлувати можна",
А тут такої пташки не вдержав.
Ч i п
Бикiв хапав за роги, ведмедiв
Вiч-на-вiч клав... А тут неначе чари...
Слабе дiвча,— а пальчика її
Одного розiгнути я нездольний!
К о л я н д р а
Отож-бо й є. Не в силi, мабуть, сила,
Дивись, моя Тетяна — сiм пудiв,
Мов зайчика мене пiдняти може —
А з нею я що хочу, те й роблю,
Дарма що сам безсилий та кульгавий.
Т е т я н а
(пiдбiгає).
Ти тут, Семене — зайчику мiй любий,
Ходiм мерщiй — здається, вже iдуть.
К о л я н д р а
Та одчепись.
(Чiповi).
Оце тобi наука.
Ч i п
I де воно береться в тих кравцiв!
Вбiгає дiвчина.
Д i в ч и н а
Готуйтесь! їдуть, їдуть молодi!
Рух. Гомiн. Всi стають по мiсцях.
П е р е д е р i й
Всi по мiсцях! Товаришi-брати!
Во славу мiста нашого старого,
Во славу чесних всiх працiвникiв,
Во славу руського народу i землi
Засяють хай всi свiчi цеховi!
Миттю вся палата освiтлюється силою свiчок.
К а п у с т а
Тепер нехай через вогонь пройдуть
Звичаєм стародавнiм молодi.
Музика.
Цеховики стають обабiч дверей, утворюючи своїми свiчками щось подiбне до вогняної завiси, крiзь яку повиннi пройти молодi.
IV
Свiчка й Меланка входять крiзь вогняну заслону. За ними, вже повiльно, ошатна юрба дружок i бояр. Меланка в чудовому шлюбному вбраннi з серпанком на головi, що закриває її обличчя.
Х о р
Ой, пройшла Меланочка крiзь вогонь,
Наче щире золото, через горн.
Ой, свiти ж їм, вогнику, все життя,
Щоб не було в темряву вороття.
Ти в хатинi весело їм палай,
Ясну щастя-доленьку їм надай.
Молодi пiдходять до Тетяни i Капусти, що чекають їх, перша — з хлiбом, сiллю i медом, що поставленi на вiкно з дiжi, а другий — з двома зеленими, перевитими золотом свiчками та келихом, що стоїть на тацi, яку держить хтось iз товаришiв.
Т е т я н а
Нехай вас бог благословить святий,
Нехай у вас всього в привiллi буде,
Удосталь хлiба, меду та вина.
К а п у с т а
На полi хай у тебе буде повня,
А в хатi вiчна згода та любов.
П е р ш и й х о р
Тупу-тупу коло дiжечки,
Навiдала сироїжечки,
Що ж нам допiру робити:
Чи в хатi свiчки свiтити,
Чи сироїжечки брати,
Чи вже невiстку вiтати.
Є в нас тарiлочка меду,
Йди до нас, невiстко, на беседу.
Д р у г и й х о р
Ой панове сватове, просимо вас,
Прилетiла утiнка в добрий час,
Ви ж її не бийте, не лайте,
Ви ж її хорошенько приймайте,
Ви ж її раненько не будiте,
Ви ж її мiж людьми не судiте.
П е р ш и й х о р
Ой невiстко наша жаданка,
Ой, не рiк ми тебе жадали,
Сiм рокiв меду не пили,
Сiм рокiв свiчок не свiтили,
Ти ж нам солодша вiд меду.
Йди до нас, голубко, на беседу,
Ти ж нам яснiша за свiчку,
Одкрий нам своє бiле личко.
К а п у с т а
(знiмає серпанок з Меланчиного обличчя, зворушений).
Отак, Меласю,— сiм рокiв тебе,
Мов свiчечку ясную, ми чекали
I в темрявi журились, а тепер
Ти увiйшла, i раптом засiяла
Палата вся вiд радiсних огнiв.
М е л а н к а
(зворушена, припадає на мить до його плеча).
О мiй дiдусю любий!
К а п у с т а
I за це
Прийми од нас, звичаєм стародавнiм,
Зеленую цю свiчку.
(Запалює й дає).
Хай горить
Вона тобi на радiсть та на щастя.
А це тобi, вiдважний майстре наш.
(Дає так само Свiчцi).
Нехай тебе колись прославить пiсня,
Що Свiчка ти — i свiтло нам здобув.
Х о р
Слава тобi. Свiчко-зброяре,
Свiчку ти здобув воску яра,
Слава тобi, майстре умiлий,
Слава тобi, рицарю смiлий!
Капуста бере келих i подає Свiчцi.
К а п у с т а
Тепер прийми цю заздоровну чару.
Х о р
Не пий, Iванко,
Першого привiту,
Бо перший привiт,
Лихий на зустрiт,
Оддай маршалку 1
Через праве плече —
Нехай вiн виллє,
Нехай потече.
1 Маршалок — староста у весiльному обрядi.
Свiчка бере келих i передає через праве плече Коляндрi, який виливає його на пiдлогу.
Т е т я н а
(бере другий келих i подає Свiчцi).
Здоровi пийте, дiточки, нехай
Солодка й повна буде ваша чара.
Свiчка бере й п'є, чергуючись з Меланкою.
С в i ч к а
Бо славу нашу, браття дорогi,
Нехай вовiк живе громада наша!
В с i
Тобi на славу! Слава, слава Свiчцi!
Передерiй пiдходить до молодих.
П е р е д е р i й
Хвала тобi, одважний майстре наш!
Щасливий будь з дружиною своєю.
А ти, Меласю, од мене прийми
Цю рiзьблену оздобу на намисто —
Найкращий твiр, що я колись скував,
Коли ще очi бачили мої.
(Дає їй золоту оздобу).
М е л а н к а
(зворушено).
Спасибi щире, дядечку мiй любий,
О, як би я жадала, щоб вони
Прозрiли знов, твої прекраснi очi.
(Цiлує його).
П е р е д е р i й
Меласю! Рiдна! Свiчечко ясна!
Мене сама мов свiтлом ти осяла.
В с i
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе
На довгi роки славний майстер наш!
Музика
Пiд звуки музики й гучних привiтань Капуста i Тетяна обводять молодих навколо всiєї палати, пiсля того садовлять їх на покутi.
Х о р
Суньтеся, суньтеся, кравчики,
Суньтеся, суньтеся, шевчики,
Iз покуття в запiчок, бондарi,
Уступайте мiстечко для зорi.
Для зорi, для зiроньки, що зiйшла
Коло ясна мiсяця край стола.
Д р у г и й х о р
Бiжи, бiжи, братику, доганяй,
Свою любу сестроньку одбирай,
Ой бiг любий браточок — не догнав,
За боярами рiдненьку не пiзнав,
За музиками гучними не почув,
Почув тiльки голосочок, як її
Вже приймали кравчики цеховi.
"Добрий вечiр, кравчики, я до вас,
Приймiть мене, молоденьку, в добрий час.
Бо ж мене нiченька зайняла,
Iнеєм суконька припала,
Русая косонька росою,
Бiлеє личенько сльозою".
П е р ш и й х о р
Iди вiд нас, братику, не жалiй,
Ми вже твою сестроньку прийняли,
По червоному килиму провели,
Повну чару меду їй налили,
Цiлував її наш майстер молодий,
Обсушив її вiд iнею-води,
Русу косоньку вiд дрiбної роси,
Бiле личко вiд дiвочої сльози.
V
Тим часом цеховики вже повстромлювали в свiчники свої свiчки й розсипались по палатi барвистими купками. Починається невимушена весела метушня.
К а п у с т а
А що ж, брати, тепер, либонь, не грiх
Й по чарцi добрiй випить...
(Сiдає за стiл).
Панi свахо,
Частуй гостей. Та не барись i ти,
Дружко мiй любий, наливай чарки.
Т е т я н а
Та ну ж бо! Споживайте на здоров'я!
Наливають з Коляндрою чарки й келихи, що йдуть потiм по руках. Де-де, а на весiллi люди п'ють.
П е р е д е р i й
За Свiччине весiлля! Хай живуть
На довгi роки Свiчка i Меланка!
В с i
За Свiччине весiлля! Хай живуть!
Х о р
По-святому "отче нашi"
Дайте нам по повнiй чашi,
Пиймо Свiччине весiлля,
Щоб у них було привiлля,
Згода в хатi, а на полi
Щоб всього було доволi.
Свiчка бере Меланчинi руки в свої.
С в i ч к а
Меласю люба! Зiронько моя...
Чого ж така смутна та полохлива,
Чом слiзоньки алмазнiї блищать
В твоїх очах наляканих, журливих?
Невже не рада ти хвилинi цiй,
Що нас з'єднала?
М е л а н к а
Любий, дорогий!
Щаслива я... Але... Всi цi вогнi,
I свiчi цi, жаркi та осяйнi,
Сполохали, збентежили мiй спокiй...
Боюся я...