Дикий ангел

Олексій Коломієць

Сторінка 9 з 9

Платоне Микитовичу, як же...

У л я н а. Хай трошки полежить, притомився.

Т а н я. Постанову будемо обговорювати?

О л я. Ми з Павликом згоднi, як тато сказали.

В цей час вривається пiсня "Мой дед — разбойник"... Вона глушить усе, через деякий час обривається.

Т а н я. Ванько повернувся!

Ф е д i р. Йому ж три роки колонiї дали.

У л я н а. Схаменувся, i помилували...

Т а н я. Прийшов — i знову за свою музику.

Подзвоню.

У л я н а. Хай грає, перетерпимо...

Музика уривається.

Ф е д i р. Вiзьмусь я за Ванька.

Т а н я. Поб'єш?

Ф е д i р. На завод поведу.

Т а н я. Я допоможу.

Заходить Крячко.

К р я ч к о (про себе). Зiбралося стiльки, що й не полiчити. Доброго вам дня!

У л я н а. Син повернувся? Це вам радiсть...

К р я ч к о. Де там повернувся... Ще в колонiї бути та бути...

Т а н я. А музика?

К р я ч к о. Така туга найшла на мою душу, туга за сином... Взяв та й увiмкнув його музику. Хоч на секунду, наче вiн у хату... (Пауза).

У л я н а. Сiдай, пообiдаєш з нами.

К р я ч к о. А де Платон Микитович?

У л я н а. Вiдпочиває.

К р я ч к о. Платон вiдпочиває? Свiт не бачив. Пiду до нього.

У л я н а. Усе прохолоне... Обiдайте. Федоре, наливай вино.

Федiр наливає вино в чарки.

Л i д а. Кому ж перший тост? Найстаршому.

Т а н я. Або наймолодшому. Мамi або менi.

У л я н а. Говори, доню, ти, який з мене оратор.

Т а н я (пiднiмає чарку). За тата! Але, перш нiж випити, давайте заспiваємо нашої дитячої. Побачите, тато вийде! Вiн не признається, а любить цю пiсню.

(Починає повiльно, а згодом пiдхоплюють усi).

I сказала стиха мати:

— Не пустуйте, бо йде тато! —

I сказала стиха мати:

— Спати, дiти, бо йде тато! —

I сказала стиха мати:

— Їжте, дiти, бо йде тато!

На цi слова виходить з хати Крячко, iде аж на авансцену, сам не свiй.

I сказала стиха мати:

— До роботи, бо йде тато.

К р я ч к о. Як їм сказати, що в них уже немає тата! Уже немає батька! (Ледве стримує чоловiчий плач). Уже немає Платона!

I сказала стиха мати:

— Хоч женитись, спитай тата.-

I навчала тихо мати:

-— А як жити, скаже тато.

Завiса

3 4 5 6 7 8 9