(Джек виходить з-за столу, по-американськи штучно посміхається, бере жіночку під руку. Подає стілець). Пан Василь жартує. Це агенція по працевлаштуванню жінок і бюро по знайомству в одному числі. Чи ясно я висловлююся, ясна пані?
ПЕРША ЖІНКА. О, так. (Сідає). І хто з вас неодружений?
ДЖЕК. Звичайно, ясна пані, я. І ще пан студент. Колюньчик.
ПЕРША ЖІНКА (дивиться спочатку на Колюньчика, тоді на Василя). Студент мені ні до чого... Той, теж без товарного вигляду. (На Василя). А щодо вас, то треба подумати. Але якщо й ви мені не дуже підійдете, то чи я можу розраховувати на резерв?
ДЖЕК. Звичайно, ясна пані... Але не тут, а за кордоном. В Америці. Там потребують українок: лагідних, працьовитих... Попрошу на секунду встати, ясна пані. (Жіночка жеманно підводиться. Джек дещо безцеремонно вивчає її струнку статуру). Соррі... І повинні бути сексуальні.
ПЕРША ЖІНКА. І як же я виглядаю?
ДЖЕК. О, ви ієс досить приваблива і ієс... сексуальна. Але це мій, ясна пані, суб'єктивний погляд, соррі, ... на товар... Соррі, на речі. Останнє слово за манхеттинським журі.
ПЕРША ЖІНКА (здивовано). Мене і там будуть розглядати?
ДЖЕК. Ієс... Обов'язково. Ви ж не заперечуєте, ясна пані, виїхати у нашому супроводі... соррі, ... до Нью-Йорку?
ПЕРША ЖІНКА. А у Париж ви не набираєте?
ДЖЕК. Соррі... На даному етапі у нас, як вас сказати, екскузьмі, ... ясна пані, ієс ракурс... Точніше, профіль суто американський. Ви українка?
ПЕРША ЖІНКА. Так, українка.
ДЖЕК. Соррі... Співаєте, танцюєте?..
ПЕРША ЖІНКА. Після третьої чарки... Яка українка не співає і не танцює?..
ДЖЕК. Окей... Ієс... Це правда. Американці так і кажуть. Українці... Пліз... Нація, яка після того, як нап'ється, соррі, ... співає. У вас паспорт ієс?
ПЕРША ЖІНКА. Ви хочете запитати, чи мені вже є 16 років?
ДЖЕК. Ієс, так, ясна пані.
ПЕРША ЖІНКА. Я двічі була вже замужем і збираюся втретє...
ДЖЕК. О, ви нам підходите, ясна пані. Отже, у вас досвід є?..
ВАСИЛЬ. Курс молодого бійця вам уже не доведеться проходити. З окопів просто в атаку...
ПЕРША ЖІНКА. Не зрозуміла?! (Повертається до Василя, довго дивиться на нього). А це що у вас за хмир?
ДЖЕК. Що ієс хмир?
ПЕРША ЖІНКА. А ви американець?.. Зрозуміло... Як вам пояснити?.. У нас ще кажуть: дивадло... Болотяне чмо. Або: Пилип з конопель...
ДЖЕК. Пліз... Екскузьмі... Васіл не Пилип. Васіл ієс пан Василь.
ПЕРША ЖІНКА. Яка різниця — Пилип чи Василь? Яке їхало, таке й здибало.
ДЖЕК. Пліз... Ви про мене?
ПЕРША ЖІНКА. Поки що про нього. (Киває на Василя). А що далі?
ДЖЕК. Пан Васіл поясне...
ВАСИЛЬ. Мадам, залишайте нам паспорт, ми вам надаємо анкету і розписку, що ваш паспорт у нас. Ви завтра в цей самий час приносите до нас заповнену анкету і заяву, що хочете виїхати добровільно, без тиску з нашого боку, за кордон. (Бере в руки паспорт, подає анкету, читає прізвище в паспорті, тоді заповнює розписку). Юля Круцик... (Проте Юля не звертає уваги на Василя і дивиться на Джека).
ПЕРША ЖІНКА. То й справді до Америки?
ДЖЕК. Ієс... Так, ясна пані Юльо, до Америки.
ПЕРША ЖІНКА. Ти мені, моє сонечко, подобаєшся. А як тебе звати?
ДЖЕК. Соррі... Ієс... Джек...
ПЕРША ЖІНКА. О пане, в мене ще Джека не було. Якщо не знайду там кращого, може й за тебе заміж вийду, Джеку. Будеш у мене четвертим.
ДЖЕК. Пліз, екскузьмі... Чому четвертим? Ви ж говорили, соррі, що були тільки двічі замужем?
ПЕРША ЖІНКА. Та я ваших американських бюрократів знаю. Поки пройдеш у вас співбесіду у посольстві, поки видасте візу, або взагалі не видасте... А долари останні відберете, то я можу ще спокійнісінько на цей час ще разок вийти заміж. Так, що ти готуйся, Джеку. У випадку відкриття візи... Ти мене зрозумів?...
ВАСИЛЬ. Він у нас розумний.
ПЕРША ЖІНКА. А тебе, чмо болотне, ніхто не питає. Бувай і не кашляй. Паспорт у сейф поклади і на ключ закрий. А то разом з тобою ще вкрадуть. Хоча кому ти там потрібен?! (Виходить).
ВАСИЛЬ. От баба!.. Чого вони усі на мене, як на собаку накидаються?
ДЖЕК. Ієс кохання... Люблять тебе, Васіл, дуже... Колюньчику, пліз, давай наступну.
Підстрибуючи, у коротенькій спідничці вище колін і майже до самої розеточки, вбігає ще одна дамочка.
ДРУГА ЖІНКА. Здрасті-пужалуста.
ДЖЕК. Пліз... Пане Васіл... (Джек звертається до Василя). Перекладіть, пліз... Соррі. Що вона сказала?
ВАСИЛЬ. Вона з вами привіталася.
ДЖЕК. Соррі... Ще раз пліз... Якою мовою?
ВАСИЛЬ. Московською.
ДЖЕК. О соррі ... екскузьмі... Ми набираємо українок, ясна пані.
ДРУГА ЖІНКА. Я і єсть українка. Російськомовна. Руську школу кінчала.
Джек задумався.
ДЖЕК. Прошу вас, соррі, вийти. Мені потрібно порадитися з колегою і запросити перекладача.
ВАСИЛЬ (до відвідувачки). Мадам, він американець. По-московськи не розуміє...
ДРУГА ЖІНКА. Так, я можу перейти на державну... Мені сказали: "чеши на общєпонятном". Він міжнаціональний, так я того...
ВАСИЛЬ. Тоді чешіть.
ДРУГА ЖІНКА. В смислі — вийти?
ВАСИЛЬ. В смислі — кажіть.
ДРУГА ЖІНКА. Що казати?
ВАСИЛЬ. Що вас запитають на те й давайте відповідь.
ДРУГА ЖІНКА. Так ви питайте!
ДЖЕК. Ви ієс... Пліз... Соррі... Українка?
ДРУГА ЖІНКА. Так. Я вже сказала. Російськомовна.
ВАСИЛЬ. У вас, мадам, є паспорт? Прізвище?
ДРУГА ЖІНКА. Так. Я Пуцик. Пуцик Ляля. Ось мій паспорт. (Джек бере паспорт. Читає. Передає Василеві).
ВАСИЛЬ. Справді Пуцик. Але п'ята графа відсутня.
ДРУГА ЖІНКА. Так у нас же відмінили. За незалежної.
ДЖЕК. Окей... А метрична посвідка, екскузьмі, ... ясна пані?..
ДРУГА ЖІНКА. Та ти що, мужик?.. З того світу звалився?!
ДЖЕК. Ієс... З Америки.
ПУЦИК. І маєш американське ім'я?
ДЖЕК. Ієс, соррі... Джек.
ПУЦИК. Джек? Кльово... Я Ляля... Ляля Пуцик...
ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі... Я знаю.
ПУЦИК. Звідки, мужик?
ДЖЕК. Соррі... З документ... Ієс ... З паспорта.
ПУЦИК. А-а. А я вже було думала... Ти мені підходиш.
ДЖЕК. Соррі... Не зрозумів?
ПУЦИК. А що тут його розуміти?! Я беру твоє серце... Ну, як у пісні співається... (Співає). Візьми моє серце, дай мені своє (простирає руку Джекові) — і по рукам...
ВАСИЛЬ. Мадам, це не ярмарок.
ПУЦИК. Я знаю, мужики. Це ринок. Демократія. Вільні люди. Приватна ініціатива. От я і проявляю... ініціативу. Не проявиш — не проживеш. Кажу, що ти мені як мужик подобаєшся. Беру. Про угоду потім поговоримо. Спочатку хоч у ресторан якийсь заведи. Покалякаємо. А тоді вже знайомитися будемо. Ти ж у готелі живеш? Чи не так?..
ВАСИЛЬ. Джеку, чого ти мовчиш?.. Скажи їй...
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Що казати?
ВАСИЛЬ. Хай подає паспорт, заяву і заповнює анкету... Ми розглянемо її питання.
ПУЦИК. Мужики, яке питання? Вже все вирішено... (Василь встає з-за столу, бере її за плечі).
ВАСИЛЬ. Завтра, кохана. Завтра. (Колюньчик не стримується, сміється).
ПУЦИК. Чому завтра? Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні...
ВАСИЛЬ. Колюньчику, не смійся. Тут плакати треба. Проведи мадам...
ДЖЕК (підказує). Юлю...
ПУЦИК. Не Юлю, а мадам Лялю.
ВАСИЛЬ. Вибачте, Лялю... Колюньчику, давай наступну.
Заходить третя дамочка.
ВАСИЛЬ. Прізвище?
ДУЦИК. Дуцик.
ВАСИЛЬ (здивовано). Як Дуцик? Ви хіба сестри?
ДУЦИК. Не зрозуміла?
ВАСИЛЬ. Перша була Круцик, друга — Пуцик, а третя — Дуцик... Голова розболілась. Мадам, як вас хоч звати?
ДУЦИК. Ліліана-Мар'яна Дуцик...
ВАСИЛЬ. Слава Богу!
ДУЦИК. Що "слава Богу"?
ВАСИЛЬ. Хоч імена різні. А то тут недовго й заплутатися, як між трьох сосен. (Повторює вголос). Круцик, Дуцик, Пуцик... У мене також була одна знайома — така собі Фуцик... Так вона Клеопатрою Фуцик називалася. А я вже було думав...
ДУЦИК. Хай коні думають. А ми що робитимемо?.. Смакуватимемо прізвищами?
ВАСИЛЬ. Мадам Пуцик...
ДУЦИК. Не Пуцик, а Дуцик. Диктую по літерах: Дорка... Улита... Ціцелія... Гикавка...
ВАСИЛЬ. Зупиніться!.. Я далі вже зрозумів.
ДУЦИК (не звертає на нього уваги, дивиться то на Джека, то на Колюньчика, то на муху на стелі і ніби читає газету без цензури). Казіка...
ВАСИЛЬ. Мадам, я все зрозумів. Паспорт у вас є?
ДУЦИК. Якщо не витягли. (Лізе до сумочки). Слава Богу, все на місці. А то в цих маршрутках щипачі проїхати з сумочкою спокійно не дають. Є паспорт...
ВАСИЛЬ. А графа є?
ДУЦИК. Яка графа?
ДЖЕК. Соррі... П'ята.
ДУЦИК. Україна незалежна відмінила. На прохання Америки... Тепер усі американці... Пардон, українці і американці, і росіяни, і євреї, і поляки...
ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... А українці?
ДУЦИК. Цього я не знаю.
ВАСИЛЬ. Мадам, нам графа потрібна.
ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі. Ми набираємо українок...
ДУЦИК. А хто вам тепер це підтвердить чи видасть такий документ? Хіба пан Поровський...
Василь дивиться на Колюньчика: мовляв, і ти цього Поровського згадував. Колюньчик знизує плечима.
КОЛЮНЬЧИК. Я чув, але... Фути-нути, не знаю.
ВАСИЛЬ (до пані Дуцик). А хто такий пан Поровський? Я вже про нього оце вдруге чую.
ДУЦИК. Піп чи дяк, а може церковний староста при Київському патріархаті. Словом, віруючий чоловік. Може він підтвердить. Довідку видасть. Тепер тільки він визначає, хто українець, а хто москаль. Таку концепцію придумав.
ВАСИЛЬ (зацікавлено). І як він це робить?
ДУЦИК. Дуже просто!..
ДЖЕК. Соррі... Американці кажуть, екскузьмі, все геніальне, соррі, просто...
ДУЦИК (погоджується). Просто... (Тоді повертається до Василя). Заходите до церкви. Скажімо, Київського патріархату — отже, ви українець чи українка. Заходите в Києво-Печерську лавру...
ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі... А Лавра що?
ВАСИЛЬ. Монастир, церкви, що належать Московському патріархату. Так Леонід Кравчук розпорядився...
ДУЦИК. Якщо в Лавру, то ви москаль чи москалька... У синагогу — єврей чи єврейка, у мечеть...
ВАСИЛЬ. Зрозуміло, мадам. Цікава концепція Поровського.
ДЖЕК. Соррі... А ви, ясна пані, куди ходите?
ДУЦИК. Це що?.. Така інформація також входить у вашу програму?
ДЖЕК. Ноу, пліз, ноу...
ДУЦИК. На тому тижні ходила з подругою у Києво-Печерську лавру...
ДЖЕК.