Треба, щоб доля схопила тебе ненадовго за горло. Але ненадовго, тому що доля така штука, яка легко роздавить, як черв'яка, кого завгодно. А ще потрібно, щоб не дуже сильно схопила за горло. Тимчасова криза — це подарунок долі. Ось на якій відстані— подарунок долі від невідворотної катастрофи. Трішки сильніше і трішки довше і шансів вже не залишиться. А як ще можна змінити свідомість такої самозакоханої істоти, як людина. Трішки вдарить по її его. Бійся моралістів — вони найпідліші люди на Землі. Вони знають так добре, як жити тільки тому, що вони нічого не знають про життя. Їх тінь страшна і вони в її руках, і чим більша мораль, тим більше там заховано ненависті. Тому моралісти шукають ідеологію, якій можна віддатися сповна. Вони не святі, в своїй запозиченій від ідола самовпевненості лише маскують свою немічність. Юнг свята людина, що відкрив поняття тіні. Чула про Юнга?
— Ні. — відповіла дівчина в повному зніяковінні від почутого.
— Юнг відкрив поняття тіні. А коли таких людей, захоплених силою власної тіні, стає дуже багато в суспільстві, то тоді цілі народи сходять з розуму. Це і є справжня причина, чому в цьому світі є війни.
— В 21 столітті навряд чи я можу уявити війну. Який в ній сенс? Тому я не вірю, що Росія нападе на Україну, — сказала дівчина.
Даня подивився на дівчину і, задумавшись, не відвертав від неї погляду деякий час.
— Яка війна? — спитав він.
— Біля кордонів України Росія проводить навчання, — відповіла дівчина здивовано, що Даня не знав це. — Дехто почав казати, що Росія готується до вторгнення. Ти не знав про це? — спитала вона.
— Я чув, але не цікавився. Здається, рік тому таке вже було. Великі навчання.
— Ну от і я кажу, що не може такого бути. Президент також виступав і сказав, що не буде війни, — сказала вона з легкістю.
— Який президент? — спитав Даня відсторонено, про щось думаючи.
— Зеленський, — сказала дівчина з виразом обличчя, начебто говорила з тим, хто не розуміє очевидні речі.
— Зеленський, — повторив тихо Даня і випив швидко четверту чарку. — Голосувала за нього?
— Так, — відповіла дівчина з тим ж виразом обличчя, начебто це було так само очевидно.
— Дуже шкода, — сказав Даня. — Можна я розрахуюся?
— Так, звичайно. Карта?
— Готівка.
— Двісті шістдесят п'ять.
— Недешево, — сказав Даня, поклавши на барну стійку триста. Дівчина дістала здачу і віддала йому. Ще стояла одна повна чарка, і Даня відчував, як швидко сп'янів. Він забрав здачу.
— А чому шкода? — запитала дівчина.
— Ти би пішла лікуватися до актора, який зіграв лікаря? — спитав Даня. — Ти дивилася серіал, де Зеленський грає президента? — поставив він одразу ще одне питання.
— Трохи дивилася. В любому випадку краще вже Зеленський, чим всі ті, хто були до нього, — сказала впевнено дівчина.
— Це ми дізнаємося пізніше. Не бачу, щоб за ці два чи три роки щось стало краще. Я ще не розумію, знаєш що? Для мене секрет в тому, що людям подобається, як він говорить. Як він позує на камеру. Ну добре, нехай я чогось не розумію, але якщо нація обирає президента по тому як він говорить і позує на камеру, по серіалу, то це нація дітей. Скільки тобі років? Двадцять два-двадцять три? — запитав Даня.
— Двадцять три, — відповіла дівчина.
— Хоча, напевно, це вже не має значення. 73 % дітей в країні бути не може, — він випив останню чарку, одягнув пальто і вийшов не попрощавшись.
Даня вийшов з бару більш сп'янілим, ніж зазвичай, коли випивав таку кількість алкоголю. Його толерантність до алкоголю була вже висока — звичка пити давала своє. Але в той день він майже нічого не їв, змішав алкоголь, який був випитий достатньо швидко, з транквілізаторами, які йому дала його психотерапевт. Морально він відчував себе ще гірше і не знав, куди податися. Він би ще з радістю просидів в тому барі декілька годин, але відчув вперше якусь інтуїтивну не властиву йому зневагу до тієї дівчини.
Він йшов і думав, що як дивно, що він відчував зневагу до тієї дівчини через політику. Він не цікавився політикою, майже ніколи не говорив про це, але стало нестерпно з нею поряд. Він швидко відігнав ці думки і, як це бувало, коли він був сп'янілим, починав думати про нехитрі задоволення. Все це закінчилось тим, що він поїхав до проститутки. Коли він зайшов у пошарпану квартиру, побачив перед собою жінку років сорока п'яти, абсолютно не ту, що була на фотографії на сайті, то відразу не вітаючись сказав, що вона не та, що на фотографії.
— Фотографія то шаблон, — відповіла жінка.
— На фотографії молода брюнетка, а ви немолода блондинка, — відповів Даня.
— Зате я роблю те, що не робить ні одна в світі молода брюнетка, — потім вона розповіла, як добре вона це робить і що саме. Брудніші деталі мали звучати сексуально, але ця жінка вже втратила здатність змусити їх так зазвучати.
— В об'яві було півтори тисячі. Я вам заплачу зараз двісті за десять хвилин, якщо ми поп'ємо чай. Є чай? Давайте... триста за десять хвилин, — поки Даня це говорив, їй зателефонували. Вона відповіла на дзвінок, але не відповіла Дані. Це була жінка невисока на зріст, зморшки вже було не сховати, волосся зібране в хвостик, недоглянуті руки без манікюру, фігура середньостатистична — вона була худою, без особливих форм, у домашній футболці і спортивних штанях. Вона не готувалася — півтори тисячі гривень усе це не передбачали.
— Або плати, або уходь, — сказала вона Дані, закінчивши розмову по телефону. Даня обрав другий варіант.
Після цього він зайшов знову в бар десь на Дарниці, неподалік, де жила та сама проститутка, в якої він був. Це був бар набагато нижчого класу, ніж попередній. Всередині сиділи люди, але впало в око, що на відміну від людей, які приходять в бар у центрі міста, тут переважає робочий клас. Алкоголь був дешевший, туалет брудніший, бармен менш щасливий.
— Ти теж голосував за Зеленського? — перше, що спитав Даня, присівши за барну стійку.
— Що? — перепитав бармен.
— Джек Деніелс, п'ять чарок, — не став повторювати Даня. Бармен налив йому п'ять чарок Джек-Деніелса.
— І колу, — додав Даня.
— Сто вісімдесят п'ять, — сказав йому бармен. Це був чоловік років тридцяти, як і Даня.
— Вже краще, — сказав собі під ніс Даня і поклав на барну стійку готівку. Він випив першу чарку. Поряд сиділа жінка. Даня подивився на телефон, вже була майже сьома година і ще пропущений дзвінок від мене. Він сховав телефон.
— Пригостити вас? — спитав Даня у жінки років сорока, яка сиділа поряд, не знявши свою дешеву куртку. По її обличчю можна було припустити, що вона п'є, як мінімум, з п'ятниці по неділю.
— Ні, дякую, — відповіла вона.
— Я наполягаю. Що ви будете пити?
— Добре, я буду пиво, — сказала вона.
— Такій леді, як ви, буде краще вибрати коктейль. Давайте коктейль, все-таки сьогодні вівторок.
— Добре, нехай буде коктейль, — відповіла вона сухо.
— Який?
— На твій вибір.
— Отже, мартіні драй, — відповів їй Даня. Він покликав бармена і попросив мартіні драй, але вони не робили такий коктейль.
— В них немає мартіні драй, — сказав Даня до тієї жінки, думаючи про себе, що це за діра, а не бар. Зрештою, так воно й було. Вона нічого не відповіла. Даня подивився на бармена, який очевидно не відчував симпатії до нього, як, можливо, й ні до кого іншого в цьому місці.
— Джин-тонік, — сказав приречено Даня. — Надіюсь, це у вас є. І зразу два, будь ласка, щоб я більше тебе не кликав.
— Сорок шість, — сказав бармен, а Даня подумав, коли розрахувався, що треба було й собі брати джин-тонік.
Після того, як бармен зробив два джин-тоніки, Даня обидва посунув демонстративно ще ближче до жінки.
— Мерсі, — сказала вона.
Даня кивнув головою і випив другу чарку. Він вже був геть п'яний і не міг тепер так швидко пити.
— Що робите? — спитав він.
— Чекаю на чоловіка, — відповіла вона. На її руці була обручка.
— У вас є чоловік, — підсумував Даня. — Він не алкоголік? — запитав раптово. Лице жінки стало здивовано-обурливе.
— Ні, звичайно, — відповіла вона з ноткою, яка буває, коли до тебе повертають голову висовуючи підборіддя вперед, а очі, ніби від'їжджаючи назад і розширяючись, починають дивитися на тебе трохи зверху вниз. Жінка старалася дивитися на Даню зверху вниз, підкреслюючи здивування і обурення від такого питання. В неї вийшло, не дивлячись навіть на те, що голова Дані була вище її. Але Даня в цей момент спіймав себе на думці, що вона була схожа на рибу, коли так робила. На рибу, яку щойно витягнули з води. Він здивувався і її реакції, і своїм думкам. Мимоволі відповідаючи мімікою свого обличчя зі здивуванням дитини, що вперше поїхала на рибалку і побачила дуже близько вперше зловлену рибину і всі її страждання.
— Ну, по лицю видно, — сказав Даня.
— Що видно? — спитала жінка, змінившись знову в лиці. Тепер воно було злим.
— Що ви часто п'єте, — спокійно сказав Даня.
— Ти хочеш сказати, що я п'яниця? — спитала вона підвищуючи голос.
— Так, але я не засуджую, — сказав Даня, ввігнавши її в стан, коли вона не могла зрозуміти, як відповісти. Даня скористався паузою і випив третю чарку, запивши її швидко колою. І додав: — Головне, щоб ви дітей при цьому не залишали самих закритими в квартирі.
В сторону Дані полилася брудна лайка, жінка встала і перейшла за вільний столик, при цьому забравши джин-тонік. Після того, як Даня залишився сам, передзвонив мені. Я сказав, що замовлю їжу, коли почув, що він абсолютно п'яний. Даня попросив залишити її на кухні і сказав, що скоро приїде. Після цього вийшов на вулицю, скурив дві сигарети і як тільки він зайшов знову в бар, до нього підійшов чоловік. Даня згадав його, як той проходив біля нього на вулиці з хвилину тому, розмовляючи з якимсь ще одним чоловіком, який його супроводжував.
— Що ти сказав моїй дружині? — спитав той, перегородивши шлях до бару. Даня подивився на нього і зрозумів, що не помилився. Все кричало в ньому, що він алкоголік. Даня подивився на його дружину, яка щось розповідала іншому чоловіку, що був з ними. Він придивився до її обличчя, але не зміг на відстані побачити вираз. Але Даня побачив, як вона подивлялася час від часу в його сторону, явно розповідаючи про ту ситуацію. Їхній друг хоч і вигляд мав кращий, але теж поводився, як вони.
— Я сказав, що вона п'яниця, і спитав, чи вона закриває вдома дітей самих, поки бухає з тобою, — промовив Даня рівним голосом, начебто це нічого не означало.
— Йдемо вийдемо, — сказав її чоловік після пари лайливих слів.
— Добре, я тільки на секунду до бару, — кинув Даня, відштовхнувши зі свого шляху того чоловіка рукою.
Він підійшов до бару, випив четверту чарку.