Вони є показником фатальності гороскопу людини, зокрема, якщо народження відбулося близько часу затемнення. Тоді роль відіграватиме Фатум, а не людська воля. Ця воля буде обмеженою.
Кармічні Вузли — це також ланцюг втілень протягом всього існування душі. У плинному житті — це показник того, куди має
В ведичній астрології Раху і Кету називають головою і хвостом Дракона. Свій хвіст дракон тримає в зубах, створюючи у такий спосіб коло. Час від часу ковтає хвіст глибше, залишаючи для людини все вужчий простір для можливостей. Сам дракон виступає уособленням зла, якого людина має позбутися, вдосконалюючи себе від втілення до втілення. І найвища її ціль — розірвати кільце, вийти з— під впливу дракона, беручи повний контроль свого життя на себе. Але насправді символізм Уробороса це вічність й безперервність процесів, справедливість та розплата за вчинки й зустрічається у всіх народів, починаючи з Межиріччя й Єгипту, йдучи до Китаю, Індії, Еллади, до слов ян й скандинавів. На всіх материках і континентах людина застрягла у кільці своїх бажань, спокус, почуттів. Розірвати кільце вдавалося одиницям.Вузли можуть бути пов'язані з планетами гороскопу, тоді це буде підказкою для визначення напряму, беручи значення планети за орієнтир. Коли ж один із Вузлів пов'язаний з Ліліт, то це ще один показник неволі, залежності, навіть певного рабства, як і при затемненнях. У Аріса Ліліт була пов'язана з Раху, припадало це об'єднання на п'ятий дім кохання, дозвілля, дітей і творчості. Ліліт, несучи в собі негативну інформацію кармічного минулого, змусить сплачувати борги, пов'язані з коханням. Важко буде знайти щастя та взаємність, важко й відкритися самому та зробити крок назустріч шаленій пристрасті. Ліліт — то головний гріх людини в минулому і головна її слабинка в теперішньому. Звільнитися від її влади можливо лише за великої праці над собою, спокуті гріхів стражданнями.
Пізніше, близько сорока років, підійде ще один важливий цикл, — Урану. Виникне бажання оновити своє життя, звільнитися від всього, що обтяжує, пустити у своє життя щось незвичайне й захопливе, або ж просто збунтуватися проти всіх і всього.
Це небезпечний період, інколи з раптовими й неочікуваними змінами. Тож немало подій чекають на Славу. Або підведуть вони її ближче до мети, або зведуть нанівець її саму, всі заповітні мрії, бажання, сподівання.
Вкотре збирала сумки до свого грецького дому. Знову вибрала кілька гороскопів, серед них — свою з Арісом синастрію та сина— стрію Фотіні й Адоніса. Також на її ім'я надійшло чергове замовлення до магазину, — книга кармічної, ведичної астрології. Щось нове має відкрити для себе. І це буде ґрунтовніша інформація про Кармічні Вузли.
В автобусі не читала. Виїхали пообіді й хотілося, як завжди в подорожі, дивитися за вікно. Вдивлятися в кожний гірський рельєф, фіксувати в пам'яті кожну чимось особливу будівлю чи поселення, кожен вигин дороги, кожен кілометр шляху. Шляху до оазису. Хотілося цього більше ніж будь-коли, з особливою спрагою. Важка, гнітюча туга жила в грудях.
Поволі темніло. Вийняла з сумки невеличкий плеєр. Занурилась у світ рок-н-ролу. Аліс Купер кричав їй у вухо: "...You are a poison...[******]", натиснула кнопку знову, повертаючись до початку, а там ще... Вона знала, хто її отрута, що вже справді тече в жилах. Отрута солодка, п'янка і гірка водночас. Здається, як не прийме дозу, то не зможе дихати, не зможе жити. Зів'яне, як квітка без води, загубиться, як листок, відірваний від гілки і піднятий вітром. Втратить сенс існування. "Досить! Досить отрути! В якому диспансері позбутися її впливу?! Варто уже послухати щось інше!", — крикнула спересердя до Слави її думка.
Інше було від "Аеросміт", "Дрім он":
"...Так, я знаю, нікому не відомо,
де все починається і де все закінчується...
Співай зі мною, співай!
Що ж, як скажете, Юпітером щедро обдаровані, зі світом Нептуна обізнані, його трунком напоєні та Плутону віддані діти, що славите Урана та Венеру! Слава буде мріяти!
Та ця віра у мрію була припорошена не радістю й оптимізмом, як би це мало бути, а болючою тривогою вичікування чогось невідомого. Хорошого невідомого, приємного, світлого. Але звідки б воно мало прийти, звідки взятись, коли нема навіть натяку на те?! Навіть історія з Арісом ніби така особлива й бентежна, не несла радості, а лише довгий ланцюг запитань. Чому? Навіщо?
Ця тривога й туга за кілька днів перебування у Василіса і в "On the road" посилилась меланхолією, якою були сповнені порожні й мовчазні вечори в пабі. Навіть музиці Василіс не давав польоту, не дозволяв лунати їй гучно, як раніше. Обривав і Славу, коли вона не витримувала гнітючої мовчанки й починала балачку про що-небудь. А як і слухав, то ніби не чув, ніби всі слова проходили повз нього й розчинялись у просторі. Ніби не тут він, не біля неї, не в цьому чарівному саду, що створив своїми руками і фантазією. Де ж він? Куди подорожує й чого шукає? Мовчазний у пабі, спокійний зовні, але внутрішньо напружений Василіс лише вдома, пообідавши, за бокалом вина дозволяв собі розмову. Часто — монологом. Говорив без кінця, про все, аж доки нарешті долав його сон. Слава лише слухала.
Вона тепер виконувала роль слухача. Того, хто приймає сповідь. Наболілу, сповнену відчаю, безвиході, навіть страху: а що далі? Та що б то не було, того не видно, а те що є — важке й гнітюче, пече у грудях, тисне на голову. Вихлюпуючи перед Славою цей жар, цю спеку грудну й важкі брили думок, Василіс частково звільнявся, а далі засинав.
Звільнення було ненадовго, лише до наступного дня.
Нова роль, що відвів їй не питаючись, не турбувала Славу, хоч і гнітила. Розуміла, що її мовчазна присутність — це єдина допомога, якої він зараз потребує. Мовчазна увага, очі і вуха, звернені до нього. Ця депресія, спровокована й викликана дійсністю, можливо, колись мине, і Слава хоча б таким чином допоможе. Але головний фронт
належить йому, перемога залежить лише від нього, незалежно від обставин. Чекати покращення — марна надія. Краще уже позаду, краще відійшло в минуле. Те краще, яким собі його уявляв Василіс. Час для чогось іншого, можливо, складнішого й важчого. Це "інше" буде знову мати дві сторони — ліпшу й гіршу. Йому вибирати.
Все це відчував або ж ясно розумів Василіс, тому перетворився на тонку й темну мару. Вічно тонкий, тепер ніби зсохся.
Тягнувся до вина, заливав нутрощі, туманив голову, а далі — занурювався в сон. Утікав від реальності. Від реальності, яку не мав сили витримати, сприйняти чи побороти. Все, з чим залишалось боротись, — власне "я". А це — найважча війна.
Отак, помалу, з дня на день, з вечора на вечір, Василіс занурювався в дванадцятий астрологічний дім. Дім усамітнення, добровільного чи вимушеного, тяжких випробовувань, утечі від реальності. Втечі у світ надуманий, омріяний, ілюзорний. Відбувалась ця втеча за допомогою алкоголю. Не дивно, цим домом править Нептун.
Така втеча може знищити людину. А може звільнити від переймання матеріальними турботами. Може й навчити свої потреби співвідносити зі своїми можливостями.
Дванадцятий дім — бездонний та загадковий. Кордони його простягаються від вершин раю й до низин пекла. Хто зміг підкорити ті вершини? Хто зміг торкнутися дна пекельної тьми? Хто виміряв і чим найвище блаженство? Хто скуштував найпекельнішу, найжахливішу муку? Не тіла, — душі. Бо через цей дім шукаємо раю на землі. Шукаємо задоволення, любові, щастя та спокою, миру. Шукаємо Бога. Чогось світлішого та вищого за наше сіре буття, за одноманітне життя, переповнене турботами та потребами. В ньому вчимося шукати щастя якраз не у світі речей і матерії, бо то безглузде витрачання сил і часу. То солодка ілюзія матеріального світу, що в ньому заховано щастя.
Щастя... всередині людини. Тут і вже. Лише відшукати його, перевернути себе, вивернути. Дослідити прискіпливо кожен міліметр своєї сутності, кожен темний і забутий клаптик залити світлом. Зрозуміти себе. Наповнити смислом.
Тут породжується інертність, самозакоханість, комплекси. Постає стіна поміж людиною й світом. У душі сіются зерна недовіри, підозри і таємничості.
Тут людина усамітнюється.
Слава не мала години народження Василіса, щоб знати його гороскоп, тому й не могла знати, які енергії пов'язані з цим домом. Але те, що відбувалося з ним тепер, вело до думки й аналізу символіки дванадцятого дому. Зрештою, в його космограмі Сонце мало аспекти з Нептуном та Ліліт, яка перебувала у Рибах. Це найпід— ступніша її позиція.
Василіс замикався у своєму світі. Жив, мріяв і страждав у ньому. Слава була лишень об'єктом, на який виливав свої страждання. Не чув слова заперечення. Була поруч, та ніколи — з ним. Відчувала тепер ще більшу відстань поміж ними, а разом з тим і свою необхідність йому. Дивна суперечність.
Сама мандрувала до моря й сиділа годинами на пляжі. Сама поралась на подвір'ї. То прибирала, то поливала квіти під вечір. Сама прямувала до ліжка й сама наводила лад у пабі. Сама сиділа за столиком у верхньому саду. Інколи здавалось, що Василіс не хоче її поряд, навіть мовчазної й тихої. Діяла інтуїтивно й обережно, не пропонуючи вже ніякої допомоги.
В післяобідню пору, як завжди, сиділа за книжками. Вивчала синастрію Фотіні й Адоніса, ще раз заглядала в гороскоп подруги. Заглядала в той дивний, важкий восьмий дім, про який Фотіні так і не розповіла достеменно.