Вона повідомила Славі новину, — будуть жити з Адонісом разом. Це була хороша новина. А з весною переїдуть до Франції, в Париж. Там нове місце роботи Адоніса. Така новина не могла не засмутити Славу, бо на одну хорошу й потрібну їй людину стане менше.
Тієї неділі сіли розбирати синастрію Слави й Василіса.
Перед очима вималювалася схема карти синастрії, та така насичена й заплутана, що невідомо яким чином мала розібратися в тому Фотіні.
— Так-так-так, — вдивлялася в карту, — почнемо з головних планет — Сонця, Місяця, Венери і Марса, враховуючи надалі Сатурн і Юпітер. Бачу важливий і позитивний трин поміж вашими Місяцями.
— Як у вас із Адонісом! — вигукнула задоволено Слава.
— Так, але не знаємо точної години народження Василіса, а від неї буде залежати точний градус світила, хоча залишиться в цьому ж знаці, а це вже плюс, так чи інакше. Пам'ятаєш? Місяці в гармонії говорять про емоційну сумісність, тобто ви не змучуєте одне одного в побуті. Такий зв'язок зможе витримати в часі, хоча...
— Є одночасно напружений аспект квадратури[‡‡‡‡] від твого Сонця до його Місяця. Іноді ти збуджуєш своєю поведінкою його емоції, що виливаються бурхливо. А ти не ладна зрозуміти, що й чому так раптово піднімає їхній шквал. Тобі здається, що він перебільшує і в прояві емоцій, і в проблемі, через яку вони виникли.
— Так і є. Ти ніби читаєш мої відчуття та думки. Бо іноді справді не розумію, яка його муха кусає.
— Що ж, ідемо далі. І маємо співзвучність ідей та інтересів, підживлення одне одного енергією. Велике притяжіння, майже до залежності. Сильний вплив з боку Плутона, з обох сторін. Такий вплив дає відчуття сексуальної енергії, взаємне тяжіння. Василіса таке тяжіння внутрішньо гнітить. Він нібито боїться твоєї доміна— ції у стосунках, бо сам хоче домінувати. Хоче керувати твоїми почуттями, а це уже починає гнітити тебе, відштовхувати.
— Справді, ніби так...
— Хоча, чуттєві сторони у вас сумісні, гармонійні через ваші Ве— нери. Тут і одинакові естетичні смаки, наприклад.
— А отого аспекту Венери з Нептуном нема? — несміливо спитала Слава.
— Нема. Хоча цей аспект не відіграє вирішальну роль. Та ось бачу велику роль його Сатурника в твоєму десятому домі статусу, тут і питання законного шлюбу чи то зміни громадянського статусу. А Сатурн і є — закон. Отже, він формує квадратуру до твоїх кармічних вузлів у першому і сьомому домах.
— Що це значить?
— Подумаймо разом. Сатурн — то закон. Також і певні обмеження, перешкоди, стриманість, строгість, повільність, замороженість. Аспект квадрату — то певні труднощі та уроки, що спрямовані на перший дім особистості, а далі — й на сьомий дім партнерських відносин і шлюбного партнера, зокрема.
— Виходить, його Сатурн хоче чомусь навчити мене, і одночасно стримує, сповільнює питання можливості шлюбу?
іевидно, хоче навчити тебе самим партнерським стосункам. аєш пізнати через ваші стосунки, можливо, саму себе... Ну, а оце стримування та гальмування не знаю як довго може тривати. Досвіду в мене мало.
— Вже й так видно, куди віз котиться.
— Висновки роби сама. Глянемо й на його Вузли, що вони там зачіпають у тебе. Ось, Раху його в твоєму дев'ятому домі, сприяє тому, що Василіс розширює твій світогляд, виводить тебе за якісь межі, виступає в ролі вчителя, тут, закордоном. Цей дім і належить закордонам та виходу за межі звичних обставин. Кету його на твоїй Венері, Меркурії та Сатурні. А Кету — це те, що тягне назад, в минуле, не дає розвиватись і несе проблеми твоїм почуттям і шлюбу, бо Венера як планета відповідальна за ці сфери. Така позиція говорить і про кармічність стосунків.
— Як це?
— Можливо, ви вже зналися в минулому житті.
Слава слухала Фотіні й перед її очима блискавично виринула та мить і ті перші хвилини, коли побачила Василіса, коли почула його голос, зазирнула в очі. Щось таке знайоме та рідне відчувалось. Щось так нестерпно тягнуло бодай доторкнутися, слухати той голос, вловлювати запах. Його запах! Тілом пронеслася холодна хвиля й загуляла вихором біля серця. "Он воно що! І як це я зразу не додумалась? Та й звідки можна було здогадатись, не маючи таких знань?! Та є відчуття! Є інтуіція!". Її душа знала, вона впізнала його. Чомусь у своїх здогадках Слава не мала найменшого сумніву. Зловила на собі погляд Фотіні.
— Оптимізму щодо шлюбу чується мало. Хоча, ще раз повторю, досвіду мого недостатньо для порад. Та й Сатурн тримає довго. Стосунки ці можуть бути довготривалими.
— Й так уже три роки, — зітхнула Слава, видуваючи з себе той вихор, що закрутився в грудях.
— Тут про більше мова. До речі, ти ідеалізуєш його.
— Видно й це?! Називається, вляпалась...
Фотіні лишень плечима стенула:
— Лише зараз про це здогадуєшся? — співчутливо глянула на Славу.
— Ну, і ще варто сказати окреме слово про твій сьомий дім[§§§§], — шукала очима підтверджень на Славиному обличчі, — тут іще один цікавий букет.
— Колючок?
— Ну, квітами це не назвеш.
— Продовжуй, вже якось витримаю це терня!
— Тут співіснують такі подарунки неба й гороскопу, як Кету, Лі— літ і Плутон. Де Кету, там затримка і задній хід. Де Плутон, там обов'язково відбудуться якісь глобальні зміни. Він приносить страждання й випробовування, що або знищують нас, або ж трансформують, народжуючи нове й чисте на попелищі. Ніколи після такої трансформації не будемо такими, як раніше. Де Ліліт — там страх. Підсвідомий страх і комплекси, ворожість, ревнощі, заздрощі, пристрасті. Це слабинка людини, незрозуміла їй сфера. Де знаходиться Ліліт, туди й проблему принесе.
— А я все гадаю, чому в мене ніби вроджений страх перед шлюбом!
— Ліліт, чорна сторона місяця, як її ще називають. Або ж перша дружина Адама.
— Що? — розсміялася Слава, дивуючись.
— А ти що, в невіданні? Тоді просвітимо. Отож, Ліліт — перша дружина Адама, котру Бог за єврейськими переказами створив також із глини. За першої ж зустрічі поміж Ліліт і Адамом виникла суперечка, бо вона вважала себе рівною йому і не хотіла поступатися ні в чому. Маю сказати, що, мабуть, мала достатньо розуму, як не більше, а який чоловік таке витримає? Та ще подейкують міфи, ніби Адам і в ліжку не дуже їй догодив, отож, вона розгнівалась і, збунтувавшись, забралася геть. Тоді Богу не залишалось нічого, як зліпити Єву для Адама, цього разу з його ребра, аби не дуже вихвалялася своєю рівністю і мала місце коло запічка. Але й тут дала знати про себе Ліліт, перетворившись на змія й спокусивши Єву
Слава сміялась.
— Тепер мені ясно, чому чоловіки вічно в чомусь жінок звинувачують! Шерше ля фам!
— Отака наша доленька, — сміялася й Фотіні.
— Оце думаю над твоїми словами й сама собі дивуюсь. Як то, попри всі свої страхи шлюбу, шукаю того з Василісом. Якась нав'язлива ідея...
— Наполегливість Овна. А ще Сатурн, а за ним — Плутон. З тим важко боротись. Мусиш згоріти до тла, а вже потім, якщо залишиться одна єдина маленька іскорка життя, — народишся з попелу.
— Як птиця Фенікс.
— Авжеж.
— Наполегливістю лише з одного боку й сексуальним тяжінням, навіть з обох — сімейного затишку не збудуєш, — продовжувала Слава.
— Звісно, не збудуєш. Сім'я — це випробування на міцність у часі. Це буденність, різнорідні проблеми та їх спільне вирішення. Це звички іншого й повага до них. Це ті позиції Місяця, про котрі говорили, коли вони гармонійні поміж собою, то й легше витримати такі проблемки співіснування. Але й без сексуального відтінку у стосунках забуть про сімейне щастя. Бо це єдине особисте щастя, тілесне, котре розділяємо на двох. За наявності кохання, до цього тілесного щастя доєднується й душевне, тоді це найвища насолода. А коли це відсутнє, а потреба рано чи пізно виникає, далі — загострюється, то починається пошук за подружнім порогом. Ось тобі й зради, незадоволення, чвари, тихі сльози, відчуженість і кінець сімейному вогню.
— Приходимо до того, що в сімейному житті, та й для повноцінних стосунків, важливо все. І поведінка в побуті, і повага, взаєморозуміння й пристрасть.
— Так, всього потроху. Бо інакше хтось буде терпіти, хтось закривати очі на те чи інше, хтось страждати, хтось виправдовувати чимось своє нещастя.
— І продовжувати жити заради якоїсь вигоди, заради традиції, бо так треба. А чи заради спільних дітей.
— На жаль, такого доволі. А я так не можу.
— І я, — погодилася Слава, — не можу й не хочу. Краще одна або з тим, біля кого серце завмирає, біля кого хочеться заснути.
— А ще краще — прокинутись, — зауважила Фотіні.
— Скоро ти й почнеш прокидатися біля свого коханого, кожного нового дня.
— І я чекаю на це з великим нетерпінням.
— Попередиш мене про важливі події, аби знайти час для подарунків, бо в мене він обмежений, як знаєш.
— Ну, з цим ми не будемо поспішати, — запевнила Славу Фотіні.
Цієї ж осені поширилася поміж емігрантів чутка про легалізацію. А оскільки диму без вогню не буває, то на початку листопада закон вступив у дію. Славина радість підіймала її над землею! Нарешті вона зможе поїхати в Україну і без проблем повернутися. Нарешті перестане боятися своєї тіні та обминати десятими дорогами кожного поліціянта. Тепер вона буде йти повз них рівно і з посмішкою.
Того ж дня, коли увійшов в дію закон, їй подзвонив Василіс, повідомив цю новину.
...Словом "ПРОЩАЙ", як кров'ю, скріплено — це почуття, що усамітнено.
Стражданням, мукою пронизано, і на життя — життям не визнано.
То ж я піду, щоб загубитися, з дзвінкого джерела води напитися. Вимолювати — то не мати гідности, Я ж віднайду Тебе не раз у лабіринтах ВІЧНОСТІ!...
ЧАСТИНА ДРУГА
Минуло сім років. Уже два останніх Слава працювала погодинно, розлучившись із родиною Алексіу. Не виникло якогось конфлікту а чи проблеми, просто прийшов час щось змінити. Закінчити одне і розпочати інше.
Розлучення це було не з легких, нікому воно не подобалось, але всі розуміли, що рано чи пізно це мало би відбутися.
Останнього вечора сіли вечеряти у великій їдальні. Робили це зрідка, лише в особливих випадках. Пробували про щось говорити, та клубок душив горло Слави, а в Наталії крізь посмішку котилися сльози.
Просили не забувати, хоч зрідка та давати знати про себе.
Уже в дверях, дивлячись на всіх чотирьох, що стояли за порогом, Слава мала єдине бажання, — якнайскоріше щезнути.