Я спочатку думав, що ваш. Мені навіть здалося…
– Що вам здалося?
– Ну, що навпаки… Ви схожі на нього, а не я.
"Мда! – мдакаєте ви про себе. – Оце ситуація!"
Господар тим часом зводиться й щезає на кухні.
– А де твій тато? – питаєте в хлопчика.
– Он, – показує хлопчик на типа, що забрав у вас карти.
Ви підсідаєте ближче.
– Ну, як? – цікавитесь у типа.
– Карта не йде, хоч убий! Не везе!..
– Зате в коханні повезе, – підбадьорюєте ви.
– І не кажіть… Уже повезло.
– Воно й видно! Син у вас славний! Ваша копія… Розповідав мені, як його звати. Сказав, що йому шість років.
– Це він може… Туз хрестовий… Бито, – каже тип.
– Пробачте, а ви зі своєю давно живете?
– Ви до мене? – питає товстомордий.
– Ну, да…
– П'ять місяців.
– Що? – перепитуєте ви так, ніби проковтнули виделку. – Як же це так? Ви п'ять місяців, а синові шість років?
– Дуже просто… Дама пік… – товстомордий б'є. – Від першого чоловіка синок… Забрав… Нічим було крити… Як бачите, ні в картах, ні в коханні…
Вам на душі стає тоскно. Хоча б швидше до столу. "Ну й жінка, – це ви про свою. – Знову через неї влип. Більше я не піду з нею в гості. Чорта лисого бачитиме вона мене у своїх знайомих…"
У кімнату вбігає ще один шибеник. "Мабуть, оце син господаря, – думаєте ви й пильно вдивляєтесь у його обличчя. – Очі, вуха – ніби його. А втім, хто зна?! Ліпше не зачіпати. А що, як він виявиться сином сусіда?.."
Коли з вами й справді таке трапиться, моя вам порада: не беріть це близько до серця. Так і до інфаркту не далеко. Помилились? Нічого страшного. З ким не буває! Погладьте хлопчину по чубчику і вдайте, що ви ще більше здивовані, ніж хазяїн.
– Ніколи б не подумав, – скажіть йому. – Ви запевняєте, що це син сусіда? Дивно! А він так схожий на вас.
Після цього сідайте до столу і, головне, добре закусуйте.
Як сервірувати новорічний стіл
Нема нічого простішого як сервірувати стіл. Будь-який. А тим більше новорічний. Як на мій погляд, то це значно простіше, ніж, скажімо, розпланувати мікрорайон для майбутнього житломасиву.
Для того, щоб добре сервірувати стіл, якщо вірити нині існуючим порадам, для домогосподарки потрібно зовсім небагато.
Перше: закінчити спецкурси;
друге: взяти напередодні свята відпустку за свій рахунок (це стосується тих жінок, котрі працюють);
третє: придбати рулетку (не рулет, а рулетку) для вимірювання, один довідник "Як правильно сервірувати стіл" та величезну електропраску;
четверте і останнє: купити в магазині "Тисяча й одна дрібниця" сільничку, перечницю, гірчичницю, спецхлібницю, мілких тарілок (діаметром 240 мм), пиріжкових тарілок (діам. 175 мм), парочку комбінованих ложок з виделкою для розкладання других страв, лопатку для ікри, ложки для розливання перших страв, компотів, молока, соусів, макогін для розтирання маку й часнику, лопаточку для риби, пару ополоників, качалку, три-чотири десятки ложок – столових, чайних, десертних, кавових, гарнірних та салатних. Відповідно стільки ж ножів, не менше чотирьох консервовідкривачів, п'ять-шість ікорниць для зернистої ікри, кілька кришталевих і фарфорових ваз і обов'язково подвійну порцію чарок, склянок, фужерів, бокалів, карафок.
Маючи це все під рукою, вам залишаються якісь дрібниці: дістати сьомги, балика, одну-дві свійські курки, трохи рибних консервів – сардин, шпротів і свіжих помідорів. Окрім цього – хрону, гірчиці, оцту, майонезу і три-чотири свинячі ніжки для холодцю.
Щоб стіл був сервірований за всіма існуючими правилами і збуджував у ваших гостей апетит, вам треба придбати ваги для зважування хліба, пам'ятаючи, що кожна скибочка має важити 50-100 грамів. Тому хліб слід нарізати акуратно й точно. Для цього бажано купити спеціальну хліборізку й класти той хліб у хлібницю діаметром 376 міліметрів і не менше.
Не забудьте й про фарфорову вазу, живі квіти, різноколірні зубочистки. Все це надаватиме вашому столові особливої урочистості і говоритиме про неабиякий смак.
Коли це все у вас під рукою, то залишається тільки випрасувати білосніжну скатертину, але з таким розрахунком, щоб стрілка не проходила через центр стола й не пересікала його, як екватор Землю, в непотрібному ні вам, ні вашим гостям місці.
Щоб усе відповідало правильній сервіровці, пам'ятайте: "Серветки повинні бути з тієї ж тканини, що й скатерка". Для цього скатертину найкраще обрізати в тих місцях, де вона найдовша. Цим ви одразу уб'єте двох зайців: матимете такі ж самі серветки і позбавите гостей можливості накривати коліна обвислими кінцями скатерки, що, як відомо, за правилами етикету робити категорично заборонено, особливо жінкам.
Накривши скатертиною стіл, ставте його, як більярд, посередині кімнати. Кімната повинна мати від 26 до 30 квадратних метрів чистого простору. Стіл, ясна річ, менший, але не дуже. Всього на якихось два-три квадратні метри.
Під білосніжну скатертину не забудьте покласти фланель, байку чи не дуже товстий поролон. Якщо у вашій квартирі цього нема, зшийте акуратно декілька махрових рушників або покладіть на поліровану поверхню стола гуцульський ліжник. Махрові рушники чи ліжник служать для того, щоб за святковим столом було менше брязкоту і не так легко бився посуд.
Добре, коли у вас в господарстві є персидські килими, леопардові чи тигрові шкури. Їх розкладають під столом. При падінні (будь-якому) є гарантія, що ніхто і ніщо не розіб'ється.
Після того, як ви випрасували скатертину, беріть рулетку і з її допомогою застеляйте стола. Спуск скатертини має бути не нижче 20 сантиметрів і не більше 30. Приблизно як міні-спідничка. Застеляється скатертина з таким розрахунком, щоб було видно ніжки – не лише вашою святкового стола, але й найближчої вашої сусідки.
Потім на кожного члена сім'ї та гостя відводиться 30-40 сантиметрів. Петро Семенович чи Аркадій Іванович. Йому ви залишаєте 60-80 сантиметрів. Бажано в центрі стола.
Якщо ваш найпочесніший гість – кандидат будь-яких наук, напередодні свята придбайте його брошуру. Ставити її треба на поличку з таким розрахунком, щоб вона при першому ж погляді потрапляла усім на очі. Це йому буде приємно. Коли ж її випадково не побачать, то господарка повинна сказати тоді, коли зберуться усі гості;
– Bu не повірите, Петре Семеновичу, але моє мале... Воно ще ж і в школу не ходить, а ваш автореферат, як вірші Шевченка, напам'ять знає.
Після цього згаданий автореферат зніміть з полички i, звертаючись до онуки чи донечки, додайте:
– Ану, Світланко, скажи, як називається ця книжечка, що нам зараз підпише дядя? Ну, сміливіше! Що вгорі там написано?
– На правах рукопису, – відповідає мале.
– Та ні. Не це, а трохи нижче!
– Діагностичне значення а... a...
– Правильно, "алегоричної альтерації лей...", – підказуєте ви.
– Лейкоцитів, – сердиться раптом тато і додає: – "Ін вітро при затяжному і довгому ревматизмі". А тепер ідіть на кухню.
Після холодних закусок – дунайських оселедців, салатів, шинки, ковбас, дарницького балику, птиці, дичини (зайця, косулі чи молодого вепра), різних підлив, сметани, соусів, гірчиці, хрону з поросям (свійським), вершкового масла, зварених яєць – ставиться супова миска (супниця) з величезною дерев'яною ложкою-черпаком. Якщо супниці немає, на стіл можна поставити емальоване добре начищене відро.
За першими стравами, як відомо, йдуть другі. Використані і побиті тарілки збираються. Якщо ж у вас страв розмаїття, то перед тим, як поставити на стіл судака з печерицями, лина з капустою, карасів у сметані, кручеників, яловичину з фруктами, баранину з квасолею, кожному з гостей дається невеличке меню. Це робиться для того, щоб ваш гість вибрав собі страву із своїм смаком та уподобанням.
Особливе, якщо не головне, місце у сервіровці стола займають міцні напої. До закусок, скажімо, рекомендується ставити горілку, самогон, слабо розведений і чимось зафарбований спирт та настойки в карафках, куманцях, баранчиках. Щоб гості не тикали пальцями у кожний куманець і наперебій не кричали: "А що там таке?", то на пляшки й баранчики приклеюються імпортні етикетки. Більш уживані вина ставляться в різних кінцях стола. Перед Петром Семеновичем ставите баночку ікри і коньяк "Арарат". При цьому хазяйці слід підкреслити, що вона знає, що ніхто цього коньяку та ікри так не любить, як шановний Петро Семенович.
Усі пляшки, окрім шампанського, заздалегідь відкорковуються й закриваються особливими пробками з металевими чи скляними головками, своєчасно замовленими на заводі імені Лепсе.
При відкупоренні шампанського спочатку знімають дротик, очищають головку від фольги, а потім, тримаючи пляшку лівою рукою за плічка, правою злегка повертають головку пляшки у бік жіночої половини. Жінки з вереском схоплюються зі своїх місць, вискакують з-за столу. У цей час бажано вимкнути електросвітло, на ялинці запалити бенгальські вогні, розрядити парочку петард, кинути за вікно одну-дві димові шашки. Наповнивши бокали іскристим вином, виголошуйте тост:
– З Новим роком, товариші! Хай завжди будуть повні келихи i такі сервіровані столи, як оцей!
Хтось вмикає світло, і ви вигукуєте:
– О, жінко, а ти ж забула поставити ще січеники з горіхами та баранину з чорносливом. – А після цього додаєте: – А от тепер будьмо, товариші! З Новим роком вас! З новим щастям!
Недільні поради
Із журналу для жінок консультанта Анетти Гауберман-Телізарової, жінки світської, господарки гостинної, але бережливої
Несподівані гості
Якщо до вас несподівано завітали гості – не панікуйте. Не бийте себе головою об імпортний сервант, не лайте чоловіка, який запросив гостей, не порадившись з вами, і не кажіть йому, щоб це було востаннє. Візьміть себе в руки, і, коли до вас у квартиру заходять перші гості, висловлюйте бурхливу радість, кожному даруйте чарівну посмішку, подавайте руку і тільки після цього мотніться в погріб, відріжте шматок телятини, кусень свіжого сала, візьміть кілька сортів сиру, десяток яєць, трохи солонини, свіжої зелені, не забудьте маринади (огірки, помідори, гриби, сливи, груші добре підуть до холодного. м'яса), півкілограма масла, небагато консервованих продуктів і на свій розсуд – маслин та свіжих фруктів.