Особливо до ваших перших сонячних ванн. Такі труси добре пасують до кольору моря, ваших ніг. Коли ж ви мрієте про їхню засмагу, вам не обов'язково одягати джинси "Леві Страус" чи звичайні спортивні штани. Досить тільки почепити через плече ракетки бадмінтону, гітару, мексиканське сомбреро, магнітофон з записами Висоцького або далекоглядну трубу чи господарську сумку з написами "Аерофлот", "Токіо", "Бейрут", як уся увага пляжників буде прикута до цих предметів. Така екіпіровка, по-перше, надає вам відтінку екзотичності й курортного романтизму. По-друге, свідчить про неабиякий ваш естетичний смак.
Червоні труси можна носити не на резинці, а на білій шовковій шнурівці. Її слід зав'язувати бантиком спереду або збоку. Звідси й крилатий вислів: "... і збоку бантик".
Такий вигляд надає інтимності, і червоний колір у поєднанні з білим дуже приваблює жінок та індиків. Але останні вам нічим не загрожують. Принаймні на пляжі.
Як дихати
Не забувайте, що ваше тіло повинно завжди дихати: ввечері, вночі, вранці і навіть під час сну чи коли їсте. Йому якнайбільше потрібно азоту, йоду, заліза, крохмалю, інфрачервоних променів та інших таких необхідних для організму речей.
Безперечно, всім цим ви можете себе забезпечити ще вдома, заглянувши до аптеки й там придбати якийсь флакон йоду, в кулінарії – кілограм крохмалю, а в магазині господарчих товарів – шмат заліза. Все це добре перемоловши, ви можете за півгодини до їжі вживати по одній ложці тричі на день. Але це, виявляється, не так просто: діставши заліза в магазині, в аптеці не застанете йоду, маєте йод – відсутній крохмаль. Саме тому люди їдуть на курорт, де чого-чого, а йоду й заліза на морському пляжі – аби ви тільки могли спожити.
Якщо вашому організмові до всього цього ще потрібен озон чи запах морських водоростей, візьміть з собою на курорт замість транзистора термос чи колбу. Ці предмет ширвжитку, по-перше, значно легші деяких транзисторів а по-друге, корисніші. В них можна наливати воду, каву, носити лід, юшку, узвари та інші їстівні речовини, а по приїзді на курорт – йод і озон.
Для цього щовечора виходьте до моря і намагайтесь набрати озону до термоса стільки, щоб його вистачило вам на всю ніч. Термос чи колбу (за відсутністю цих предметів – можна пляшку з-під кефіру чи шампанського) добре закоркуйте і, прийшовши додому, поставте біля ліжка, але перед цим не забудьте щільно зачинити двері, вікна, кватирки (щоб озон не вивітрювався із кімнати на вулицю) і тільки після цього розкорковуйте колбу, термос чи пляшку і на здоров'я дихайте.
Дихати треба глибоко. Втягуючи озон і йод через ніздрі носа, намагайтесь якнайбільше розширяти діафрагму, аби прочищати легені. На деякий час затамуйте дихання, хай озон і йод, так би мовити, акліматизуються у вашому організмі, й уже після цього видихайте.
Бажано через рот.
Як пошити купальник
Щоб мати своєрідний купальник, буквально нічим не схожий на всі інші купальники, вам не обов'язково його замовляти в Індонезії чи на Бермудських островах. Ви його можете пошити самі. Але пам'ятайте: купальник повинен займати якнайменше вашого тіла.
Для цього беріть одну-дві сіточки (бажаного чорного кольору – улюблений колір молодої вдови), стільки ж кілець (добре йде позолочений алюміній або нержавіюча сталь), два шматочки яскраво-кольорової тканини (залежно від смаків і уподобань – від тканини узагалі можна відмовитись) додайте сюди півтора метра голубих або жовтих ниток № 10 і все це зв'язуйте в таку дивну форму, яка називається "чирвовий туз". Міцно зав'язавши між собою тканину, втягніть блакитну гумку по об'єму талії. Якщо на даний період талія відсутня або ж відсутня гумка, спробуйте ззаду зробити доточки із шнурівки (колір шнурівки бажано той самий, що й гумки), й купальник готовий. Модно й елегантно. Ніякого повторення і подібності. Єдиний у своєму роді й розмірі.
Такий купальник майже не промокає. Вийшовши з води й сівши до переповненого курортниками трамвая, тролейбуса, автобуса, вам досить потертися між пасажирів, як ваші купальник і тіло стають сухі, як трава на горі Кара-Даг.
У такому купальнику не соромно прогулюватися алеями санаторіїв, скверів, парків, просиджувати на верандах, балконах, гойдатися у гамаку, підходити до прилавків магазинів, аптек, гуртожитків медінституту та їсти у їдальнях, де ясно й конкретно сказано: "В одежі не обслуговуємо".
Як носити капелюшок
Досі ми конкретно зупинялися на предметах взуття, упаковці валіз, одягові, тепер перейдемо до головних уборів. Наша порада стосується тільки жіночих шапочок і капелюшків.
Якщо у вас немає нікого знайомого на базі "Курортторгу", а в магазинах у розпалі курортного сезону вам не вдалося придбати капелюшка, який би був вам до смаку, спробуйте налягти на власного чоловіка – хай дістане. Коли ж і йому не вдасться знайти модного й основне – своєрідного капелюшка чи шапочки, не втрачайте надії і свідомості. Не рвіть на своїй голові кіс і не кричіть:
– Це тільки я одна дурна вийшла за тебе заміж...
По-перше, це негарно, по-друге, де у вас гарантія, що на світі не знайдеться ще такої ж однієї, яка ладна вийти заміж за вашого чоловіка? Наша порада: візьміть новий осінній чоловіків капелюх або старий солом'яний бриль (в принципі нема істотного значення), понадрізуйте у капелюсі криси, трохи їх опустіть, у вигляді церковного дзвону, вгорі, на ковпаку, пробийте сім-вісім дірочок (дірочки можна пробити невеличким шлямбуром чи гільзою від мисливської рушниці двадцятого калібру), прикрасьте ці дірочки штучними квіточками, старим, але ще добрим мереживом, шматочками нейлону, перлону, силону, не забувши все це пофарбувати у веселковий колір, і після цього весь цей букет одягайте на свою голову.
Якщо капелюшок (у перші хвилини) буде трохи нагадувати вам роздутий вітром хвіст півня чи кольоровий віхоть соломи, не лякайтеся. Це від незвички, й це тимчасово. Минеться. Особливо на курорті. Не забувайте про головне – це оригінально, а значить – завжди модно.
Можливо, ви забули вийти заміж або глибоко переконані: "Якщо мати таких чоловіків, то краще бути самій і не псувати власних нервів" і у вас вдома нема ні чоловічого бриля, ні капелюха – пошийте шапочку. Візьміть чиюсь тюбетейку або бабусин чепчик (якщо бабуся його залишила), декілька шматочків різнокольорової тканини: байки, ситцю, шевйоту, кримплену, шовку, попліну, сатину, трико й декілька пучків муліне.
Усе це спробуйте нашити (але ні в якому разі склеювати – морська вода клей роз'їдає) на чепчик тюбетейку.
Випадково на кухні у вас завалялась соломка (не та, що до чаю, а та, через яку п'ють коктейлі, каву-глясе, інтелігенти – навіть коньяк і віскі, попришивайте до шапочки і її. Робіть це методом єгипетського колеса, ясніше – на зразок гвинта чи пропелера від літака марки ДБ-ЗФ-8. Коли шапочка чи капелюшок готовий, збігайте до магазину, купіть безкольорового лаку і покрийте горішню частину головного убору рідиною, яка швидко висихає. Після цього їдьте на курорт.
Капелюшок одягайте не відразу, як ідете з квартири. Найкраще це зробити, коли приїдете на місце, чи тоді, коли йтимете на пляж. Капелюшок чи шапочка накладається на голову з таким розрахунком, щоб він завжди тримався трохи збоку, а не на маківці, і своєю вагою не обривав вам куплених кіс чи шиньйон. За іншого випадку багато втрачають як ваш капелюшок, так і голова.
Прийшовши на пляж, відразу не заходьте у воду. Спробуйте деякий час походити пісочком, по гальці, ніби шукаєте місце. Зробіть декілька фізичних вправ, підставте сонцю ніс, спину, підніміть почергово то ліву, то праву руки. Якщо вам зручно, спробуйте це зробити й з ногами. Коли ж вам цього не вдасться, можете наближатися до моря. Робіть це якомога повільніше й шляхетніше. Зайшовши у воду, не оглядайтесь, не крутіть головою, не роздивляйтесь навколо. Тримайтесь гордо й незалежно. Потім спробуйте по-молодечому підстрибнути. Потім зойкніть чи ойкніть. Хлюпніть на себе водою або відскочте від берега, ніби ви у хвилях несподівано помітили здоровенного восьминога чи краба, й аж після цього заходьте у воду.
Робіть це з таким розрахунком, щоб на поверхні хвиль гойдався один лише ваш капелюшок, схожий на плавучу дику орхідею. У контрасті з блакитним морем ваш капелюшок набуває неабиякої краси й приковує до себе погляди усіх тих, хто залишився на березі.
Коли ви остаточно переконалися, що всі погляди звернені в бік моря і зосереджені на вашому капелюшку, не поспішаючи виходьте на берег, подібно до того, як це робила Афродіта, народжуючись iз піни морської.
Як бути з одягом
Звичайно, на курорті трапляються жінки, які впадають в абсолютну крайність, – постійно ходять зодягнені Це жінки, котрі, як правило, належать до двох категорій: перша – модоністки[††], тобто жінки, які переконані що їхні фігури набувають справжньої краси й елегантності тільки під модною шкіряною міні-спідничкою або ковбойсько-фермерським вбранням із штату Іллінойс чи Отайо.
Є ще й друга категорія жінок (правда, вони трапляються дуже рідко) – це сором'язливі. Вони соромляться своєї недостатньо набраної ваги, худорби й соромляться навіть самі себе, коли оглядають власний стан на самоті перед трюмо у спальній кімнаті.
Якщо ви належите до однієї з цих двох категорій, ми щиро радимо (для психологічної і душевної рівноваги) домашній гардероб, що ви його привезли з собою у валізах, постійно провітрювати на собі. Натягайте його на плечі, спину, ноги й отак ходіть. Ходіть на території будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв.
Аби не доводилося розпорювати привезений з собою одяг, уставляти клинці чи робити доточки тощо, намагайтеся уживати якнайменше калорій. У цьому випадку ваша фігура, обтягнута в модну сукенку чи костюм, окрім принадності й уваги з боку осіб жіночого роду, які щовечора грають на алеях у бадмінтон, викликатиме неприховану заздрість і, можливо, глибоко замасковану зневагу. Але хто в цьому чесно признається? Тому не звертайте на них ніякої уваги й повільно прогулюйтесь перед їхніми очима, 3aважаючи їм грати, Хай від заздрощів, а не від бадмінтону, худнуть.