Ніхто, окрім вас, так безбожно не пускає на вітер чесно зароблені гроші і зовсім не цінує профвідпустку, їдучи в Яремче чи на озеро Світязь. Так безвідповідально можете чинити лише ви й ніхто більше. Місце відпочинку, яке б ви не називали – на узбережжі Чорного моря чи Балтійського, негайно буде перекреслено. Бо в Чорному морі (якщо ви назвали його) добре тільки бичків та медуз ловити, й то перед штормом. А в Балтійському морі температура води ніколи не піднімається вище вісімнадцяти градусів, і якщо у вас давно була двостороння пневмонія, то можете їхати, хоч зараз.
Більше він вам нічого не скаже. Запам'ятайте: ні-чо-го. Така вже психологія людська.
Для вас, чоловіки
Ви збираєтеся на курорт. Якщо у вас на антресолях чи у сміттєвому відрі завалялося дві-три пари старих черевиків, босоніжок, не поспішайте їх викидати на смітник чи нести до майстерні.
На курорті все це згодиться. Скажімо, у порваних черевиках (бажано на босу ногу), в старих шортах, або ще ліпше – в трусах, ви сміливо можете заходити до їдалень, кав'ярень, шашличних, прогулюватися набережними, алеями скверів, парків, відвідувати магазини, літні кінотеатри, більярдні, історичні місця, краєзнавчі музеї, робити морські прогулянки, вечірні променади, їздити у трамваях, тролейбусах, таксі, і, нарешті, відвідувати пляж.
Якщо берег на пляжі кам'янистий, як і морське дно, ви босоніжок не роззуваєте, а заходите в них просто в море, як це роблять любителі підводного лову, натягуючи на ноги ласти. Коли ж трапиться так, що капці (босоніжки) у вас під водою обірвуться чи загубляться – не нервуйте i не зганяйте своєї злості на офіціантках, сусідах по столу чи членах сім'ї, коли ви їх випадково взяли з собою.
Пам'ятайте: те взуття ви все одно збиралися викидати на смітник. Ви його викинули в море. Яка різниця. Чи варто тепер шкодувати?
Може трапитися так, що ви загубите тільки одну босоніжку i її хвиля не викине на берег – теж не рвіть на собі волосся. Не лайтесь з дружиною, нічого не доводьте сусідці. Адже ви знали, куди йшли. Другу босоніжку спокійно викиньте самі. Одні її викидають тут же, в море, інші – для чогось виносять на берег і залишають на піску, треті – жбурляють у кущі, лякаючи закоханих. Ви ж те взуття кладете там, де перед цим загоряли...
Останній варіант, тобто ваш, найменш сприятливий Старі босоніжки чи капці – це не японська парасолька чи транзистор. Тут обов'язково знайдеться якийсь чесний товариш, візьме ваш черевик і бігтиме за вами аж до головного корпусу.
– Фу! Ну, й ходите ж ви швидко. Ледве за вами встиг. Ви свій черевик на пляжі забули,– закінчить він, вручаючи вам предмет взуття персонально в руки поміж здивованого натовпу, жадібного до будь-яких сенсацій.
Найкращий варіант – мовчки взяти черевика, подякувати й удати, що ви дуже розчулені такою увагою до вашої персони. Не відмовляйтеся, не доводьте, що це не ваш черевик. І, боронь вас Боже, не скажіть:
– Мало тих черевиків на березі моря валяється, так ви всі будете мені приносити?
У цьому випадку автор не дає вам ніяких гарантій, що ви того дня спокійно пообідаєте.
Отож усякий непотріб ніколи не залишайте на тому місці, де ви загоряєте. Заривайте його в пісок. Якщо ви цього ще не навчились робити, спробуйте підкинути його сусідові. Але робіть це непомітно. Хай сусід потім виправдовується і доводить комусь, що то не його взуття. Можливо, це йому і вдасться, якщо номер його ноги не збіжиться з номером вашого черевика...
Є ще один своєрідний спосіб: непотріб викидати до урн. Але де гарантія, що вас після цього не сприймуть за провінціала?
Для вас, жінки
У жінок, які збираються на курорт, зовсім інша психологія, ніж у чоловіків. Ба, навіть протилежна. Якщо чоловік намагається взяти з собою якомога менше (нести важко) й переважно те, що потім залишається на березі моря, в кущах чи в кімнаті між першим і другим матрацом, то жінка пробує свій домашній гардероб увіпхнути в здоровенну валізу (не їй же нести). Якщо це їй не вдається – вона впихає той гардероб ще до одної...
Чоловік не повинен стояти над головою і бубоніти:
– Ти ж їдеш на курорт, а не на виставку мод.. Хто там одягається?. Тільки провінціали й ті, що вже давно втратили свої жіночі форми.
Заспокойте його. Переконайте свого чоловіка, що це далеко не так. Що він глибоко помиляється, і скажіть йому, що жінка є жінка. Якщо він з вами не погодиться чи доводитиме, що помиляєтесь ви, a не він, не бийте через це посуд, кришталевих ваз, фужерів i своєрідних попільниць. Намагайтеся на чоловіка вплинути своєю жіночою ласкою і чарівною вимовою. Бажано тією, якою ви так часто користувалися перед тим, як мали йти з ним до 3arcy. Кажіть спокійно і врівноважено:
– А що я такого беру? Дві сукні, одні шорти, двоє штанів, три кофточки, один костюм вечірній, один з тих, що пошила.. Може, вдасться до театру піти. Три купальники. Одні замшеві черевички, дві пари літніх туфельок. Це ж курорт... Старі босоніжки... Й ще ось ці, на коркових каблучках. Хіба ж це багато?
– У порівнянні з універсальною базою – можна миритись, – каже вам чоловік.
Не приставайте на дискусію. Удавайте, що ви цієї репліки не почули. Й тим самим тоном продовжуйте:
– Тут усе найнеобхідніше: без цього джемпера просто не можу. Ну, ще плащ... гумові чобітки. Це ж ти мені їх, здається, привіз... Ну, звичайно, ти. Може піти дощ... Візьму й светр. Він хоч широкого плетива, але дуже легенький. По радіо передавали, у другій декаді почнеться похолодання. І розлітайку. Та, мабуть, оцей легенький костюмчик... На випадок спеки. Для чого ж я його шила? Спеціально для курорту...
– Мта-ак!.. – каже чоловік. Не повторюйте за ним цієї фрази, не запитуйте, що таке "мта-ак" і що йому з узятих речей не подобається. Складайтеся і в крайньому випадку скажіть:
– А ти торік бачив, скільки набрала Людмила Іванівна? Плетену кофту, бельгійський светр... O, до речі, де я свій светр поклала? От бачиш! Ледь не забула... Й он ту блузочку.. Не ту, рожеву, й туфлі подай, будь ласка, сюди.
– O Боже!..
Якщо ви уже остаточно не витримуєте його реплік, запитайте в нього:
– Що "о Боже"? Ти хочеш, щоб я з тобою не їхала? Ти цього хочеш?
Коли ваш чоловік запевнить, що він цього не хоче, поцікавтеся у нього й про таке:
– Так, може, ти хочеш, щоб я на курорт їхала гола? А в чому я у вагоні ходитиму? Добре, що нагадав – дістань із шафи мої індійські капці й тих два халати: махровий і ситцевий. Байковий не бери, а втім, давай сюди...
– А мисливський костюм?! – кидає не без іронії чоловік фразу.
Не звертайте уваги, похваліть:
– Ну, ти в мене просто геній. Ти хотів сказати спортивний, а не мисливський костюм. Спортивний обов'язково. Пограємо в теніс, бадмінтон, пінг-понг. Добре, що нагадав, а то приїдеш на курорт, дивишся – і того нема, і цього нема.
– А ти бери що найнеобхідніше...
Чоловіки бувають, м'яко кажучи, колючі. Не уподібнюйтесь їм. Якщо ви хочете спокійно упакуватися, запевніть чоловіка:
– А я так і беру: цей махровий костюмчик для пляжу потрібний? Потрібний. Купальник, що ти мені привіз із Ялти, я повинна взяти? Повинна. Тепер гумову шапочку?! Не мочитиму ж я коси у солоній воді? Вони в мене й так випадають. Два капелюшки...
– Для чого два?
– Один від сонця, а ще один – на кожний день.
Словом, ви майже впакувались. Усе до трьох валіз, звичайно, не влізло. В такому випадку беріть саквояж, портфель, рюкзак, дві невеличкі сіточки (одну для харчів, ще одну – для спортінвентаря: волейбольний м'яч, ракетки, ласти); жіночу сумочку й целофановий мішечок для помад, пудр, парфумів, кремів, щіточок, паст, шпильок, гребінців, ниток, люстерок, голок та інших таких необхідних для жінки на курорті речей.
– Універмаг у поході, – кидає репліку чоловік і поквапно виносить усе це до таксі. Якщо все це до автомашини не влазить або ж чоловік не може донести, попросіть свою родичку або ж сусідку, хай решту необхідних для курорту речей – надувний матрац, парасольку, транзистор – вишлють авіапоштою. Літак усі ці речі доставить вам своєчасно. Зворотний рейс гарантуємо. Принаймні в цьому нас постійно запевняють оголошення Аерофлоту, видрукувані у вечірніх газетах.
Як одягатися
Нарешті ви на курорті. Питання, як одягатися, стоїть не менш гостро, ніж перед актором, що виходить на сцену. Одягатися на курорті потрібно легко й просто. Пам'ятайте: курорт – це чи не єдине місце, де ви себе можете показати з найкращого боку.
Коли у вас поважна фігура, добре розвинений живіт і досить-таки пристойна постава – вважайте, що такі речі, як теніска, сорочка, штани та інші атрибути фірми "Одяг" – тут зайва розкіш. Покладіть їх до шафи чи на дно валізи й до кінця курортного сезону про них і не згадуйте.
Одягнувши модні японські чи югославські плавки, ви повинні ходити по пляжі, на території пансіонату, чи де ви вже там перебуваєте, повільно і владно. Словом, так, щоб кожен, хто зміряє вас своїм поглядом перед столом екскурсовода чи в їдальні, не смів робити вам ніяких зауважень і давати порад. А вам, щоб, у свою чергу, не доводилося йому нагадувати, що він на курорті, а не в своєму кабінеті, якщо він у нього там є. На курорті всі рівні.
Може трапитися так, що, укладаючи речі дружини, зовсім забули про свої і не взяли плавок чи шортів – невелика біда. Їх з успіхом можуть замінити повсякденні темно-сині або чорні ситцеві труси. Варто тільки вам акуратно знизу (від колін) і згори трохи підгорнути, й, маєте на собі ті ж самі плавки, хоч, зрозуміло, не такі елегантні, але, погодьтесь, за своєю формою вони не поступаються нічим навіть наймоднішим.
Коли ж вам будуть потрібні шорти, відгорніть складки трусів у зворотному напрямку, й ви уже маєте на собі таку необхідну для курорту і ваших ніг річ... Труси, як ви через день-два переконаєтесь, дуже зручні: їх не потрібно часто сушити й переодягати. Їх легко носити, й головне, нічим не поступаються фірмовим. Взяти хоча б їхню загальну форму.
Якщо ваші труси не синього, а червоного кольору та ще й з блакитними лампасами по боках, то вас не повинна турбувати жодна з цих проблем. Такі труси завжди на курорті виконують водночас роль і плавок, і шортів.
Червоні труси вигідні ще й тим, що вони надають вашому тілу неабиякого контрасту з тими предметами й навколишнім світом, що вас оточують.