Із суворою – без суворої...
Помічник тихо шепоче: "Усі там будемо..." – і бере на себе керування справою.
Починається так званий монтаж.
З величезної купи знятого фільму вибираються окремі шматки, склеюються між собою, вставляються написи – і фільм готовий. Треба тільки пильно доглядати, щоб не переплутати порядку подій. Бо іноді трапляється, що в середині першої частини героєві поїздом одрізує голову, показується героєва могила, а за дві хвилини герой уже робить соціальну революцію в Південній Африці серед племені ньям-ньям[8], Такі випадки викликають гучне здивування безпритульних та юних розповсюджувачів "Вечірнього радіо"[9].
Монтуючи фільм, треба також не забути вклеїти потрібні написи, без яких картину не зрозуміють широкі робітничо-селянські маси. Наприклад:
Режисер – Малахолін. Асистент – Лопата.
Сценарист – Ростяпін. Помреж – Кривуля.
Художник – Класевич. Оператор – Кушкін.
Помоператора – Кукушкін. Адміністратор – Маруда.
Бабуня адміністратора – Заблуда. Головбух – Зсиппунктов.
Публіка страшенно ображається, коли немає таких пояснювальних написів.
Коли вісімнадцятилітню героїню грає сорокалітня режисерова жінка, не завадить іще вклеїти великий (обов'язково великий) напис:
У головній ролі артистка Самоперська.
Інакше режисерові загрожує розвід, аліменти і ще ціла низка дрібних життьових неприємностей.
Дальший шлях фільму – громадський перегляд.
І от починають демонструвати фільм.
В перервах між частинами можна почути обережні запитання:
– Скажіть, товаришу, ви не знаєте, який ідіот ставив цей фільм?
Отже, режисерові не радимо сидіти на перегляді серед публіки, бо хтось ненароком з таким запитанням може звернутися саме до режисера, а такі запитання не заохочують до дальшої продуктивної кінороботи.
Коли ви на перегляді захочете дізнатися, хто сценарист цієї картини, це дуже легко зробити. Вам досить озирнутися навкруги, і коли побачите людину, що в останньому розпачі видирає рештки волосся зі своєї голови і шепоче: "Бож-же мій, що вони зробили з моїм сценарієм?!" – то так і знайте, що ця людина і є автор сценарію.
Після перегляду люди починають висловлюватись. Коли в залі є діти, то адміністратор хай попросить їх вийти, бо дітям такі слова слухати не слід.
Найм'якші, найкоректніші вирази, що їх звичайно вживають на кінодискусіях, такі:
– Буза. Безвідповідальна витрата народних грошей. Йолопи. Нездари. Карний злочин. Головотяпи. Якою частиною тіла вони думали? Храпоідоли.
Кінематографісти квапливо записують у свої блокноти ці влучні вирази і вже потім на дозвіллі старанно розподіляють їх між собою – кожному по заслузі й рангу.
Дискусія закінчується резолюцією, в якій висловлюється побажання ґрунтовно переробити кінець, початок і середину фільму, а коли можна, то й змінити назву.
В цю мить десь здалеку чути тихе хлипання – то плачуть вуфківські грошики.
Після подвійного чи потрійного монтажу фільм знову йде на перегляд – і тут уже його остаточно забороняють, як ідеологічно шкідливий і з художнього погляду для демонстрування непридатний.
А далі він десь зникає, про нього остаточно забувають.
І раптом за рік тумби вдягаються в чепурні кольорові плакати, що захоплюють подих, коли на них дивишся:
Всесвітній бойовик! Шедевр кінематографії!
Сто сімдесят п'ять тисяч уже бачили!
Кіноепопея на 6 частин!
Світовий революційний рух вдало сполучається з любовною інтрижкою!
Кінотрагедія
"Холерина – Малярина"
за романом Зінаїдо Кастраті[10].
Постава[11] славетного режисера Малахоліна.
Публіка лине до кінотеатру, стіни тріщать від галасливої юрби, деркоче кіноапарат, скаженіють кіномузики зі спеціально підібраними номерами ("Потеряла я колечко" і "Смело, товарищи, в ногу") – і перед здивованим, зворушеним, зрушеним, приголомшеним, остовпілим глядачем миготять прудкі кадри, що їх під доглядом свого чоловіка настраждала зірка екрана – Самоперська.
Сценарій втілено у фільм.
На очах у публіки бринять сльози.
Жаль от тільки, що ніхто до цього часу не догадався зробити хімічний аналіз отих сліз.
Цікаво, який процент жовчі в тих сльозах?
Закінчуючи свій короткий кінопідручник, я дозволю собі висловити глибоку подяку тим висококваліфікованим кінофахівцям, що не заважали мені своїми порадами та вказівками.
Мушу зауважити, що, складаючи цього підручника, я через брак часу не ставив собі за мету дати всевичерпне описання кінематографічної справи.
Молоді кінематографісти, що бажають докладніше вивчити кіносправу, хай почитають відчити РСІ[12] та відповідних судових органів.
_____________________
Примітка
Гумористичний нарис Леоніда Чернова (Малошийченко) "Подарунок молодим кінематографістам" вперше був виданий у Харкові 1930 року видавництвом ДВУ окремою книжкою, до котрої крім цього нарису додано оповідання Чернова "Хвороба Дубинського". Тут текст представлено за виданням: Леонід Чернов (Малошийченко), "Чудаки прикрашають світ", Київ, "Темпора", 2021, серія "Наші 20-ті".
[1] Всеукраїнське кінофотоуправління (ВУФКУ) – державна кінематографічна організація, яка діяла у 1922-1930 роках. (Тут і далі у виносках примітки упорядниці Ярини Цимбал).
[2] Пікфорд Мері (англ. Mary Pickford; 1892-1979) – американська актриса театру й кіно, зірка доби німого кінематографу.
[3] 35 метрів плівки при швидкості проєкції 24 кадри в секунду становлять приблизно півтори екранних хвилини.
[4] Солопій Черевик – персонаж повісти Миколи Гоголя "Сорочинський ярмарок", а також екранізації цієї повісти 1927 року (реж. Григорій Гричер-Чериковер).
[5] "Совкіно" – радянська фотокінематографічна державна організація і кінокомпанія.
[6] Посередробмис – Посередницьке бюро з працевлаштування (найму і розподілу) акторів та інших театральних працівників, існувало в СРСР у 1920-1930-х роках.
[7] Візитка – однобортний чоловічий піджак, спершу призначений для візитів.
[8] Ньям-ньям – одна з назв народу занде в Центральній Африці.
[9] "Вечірнє радіо" – щоденна газета, виходила у Харкові в 1924-1929 роках, спочатку російською мовою, в середині 1929-го українізувалася. Видавало РАТАУ.
[10] Обігрується назва фільму "Кіра Кіраліна" (1926) за однойменним романом Панаїта Істраті.
[11] Постава (заст.) – постановка.
[12] Робітничо-селянська інспекція (РСІ) – система органів влади, які займалися питаннями державного контролю.