В минулому акторка, 26 років. Лагідної вдачі, майже мовчазна.
КСЕНОФОНТ СПИРИДОНОВИЧ БРЮШКІН — головний бухгалтер. В окулярах.
ЦЕЗАР ЮЛІЙОВИЧ ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН — старший реєстратор №19, без окулярів.
ТЬОТЯ ВАРЯ — прибиральниця, 54 роки.
НЕЗНАЙОМЕЦЬ ІКС-ПЛЮС-ІГРЕК — він же Петро Петрович.
Армія друкарок, секретарів, плановиків, економістів, завгоспів, вантажників, кур'єрів і т. д. і т. п...
ДІЯ І
Картина I
Коридор дуже солідної установи, дуже просторий і дуже довгий. На підлозі килими, по боках величезні фікуси і пальми. На дверях багато-багато табличок. Радісні службовці вибігають з бухгалтерії. Заглядають у вікна. Біля під'їздів установи армія вантажників розвантажує автомашини з папером і чорнилом у бочках. Армія завгоспів керує. Завгоспи задоволено вигукують: "На цей раз на півмісяця вистачить!"
Службовці, почувши це, з криком "Ура-а!" біжать далі. В руках — новенькі купюри. Сонячні промені світять яскравіше звичайного.
Картина II
Кабінет головного бухгалтера Ксенофонта Спиридоновича Брюшкіна. Поруч з бухгалтером — Кіра Кнольц. Вона ставить напівзігнуту ніжку на стілець, підв'язує нейлонову панчішку вище коліна. Рука Ксенофонта Спиридоновича раптово повисає над рахівницею. Він кудись дивиться поверх окулярів.
КНОЛЬЦ (нахиляється до вуха Брюшкіна). А він пішов, не кажучи ні слова. Він щез, як сон (пауза), як на зорі туман.
БРЮШКІН (знизує плечима, розтягує слова. Дивиться туди ж. Вже без окулярів). Не зна-ю-ю, душечко, не знаю-ю. Його, напевне, за...
КНОЛЬЦ (перебиває. Вигукує ствердно). Брехня! Я знаю їхні викрутаси. Мене ніхто в житті не проведе.
Вибігає в коридор, назустріч – Хвостецький-Щукін.
КНОЛЬЦ (шепоче, чути окремі слова). Міністром, кажуть, буде він тепер! І взагалі – великим чоловіком!
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН (тихо ойкнув). Не чув! Оце від вас, шановна, дізнався. Яке щастя! Господи, оце квартиру відхватить!
КНОЛЬЦ. Вже відхватив і тиждень в ній живе!
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН (здивовано). Але я його вчора бачив!
КНОЛЬЦ (сердито). Так що ж, по-вашому, я плітки розпускаю?
Біжить далі.
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН. Боронь вас Боже, шановна. Це мені здалось. Куди ж ви? Ще одне питання. (Про себе). А де ж портфель? Портфель де?
ДІЯ II
Картина I
Кабінет. У лівому кутку сидить Фартушок, у правому — Каблучок. Вбігає Кнольц.
КНОЛЬЦ. Приїхали на ЗіЛові за ним. І прямо в Київ тим авто повезли!
ФАРТУШОК. І везе ж, голубонько, людям! Неодмінно трикімнатну квартиру матиме.
КНОЛЬЦ (тихо). Він має вже, Йому потрібна дача. (Біжить до Каблучка. Слів не чути).
КАБЛУЧОК. Щасливчик! Йому, душечко, неодмінно газик проведуть і дві плити поставлять.
КНОЛЬЦ (незадоволено). Це вже йому не потрібне. Тепер купує "волгу" він для себе.
Каблучок і Фартушок вибігають. На порозі стукаються лобами.
До Кнольц підбігає заввідділом № 1. Вона щось шепоче йому на вухо.
ЗАВВІДДІЛОМ № 1 (затримує її, схопивши за руку). Нікому. Прошу вас, — нікому.
КНОЛЬЦ (заплющує очі). Даю вам слово жінки й взагалі, що більш ніхто не знатиме про це.
Заввідділом № 1 вибігає в ті ж двері, що й Фартушок і Каблучок. З протилежних дверей вбігає заввідділом № 2.
ЗАВВІДДІЛОМ № 2. Нікому ні слова. Дуже прошу вас.
КНОЛЬЦ (прикладає до грудей руку). Даю вам слово, це між нами. Помру я швидше, ніж скажу комусь.
Заввідділом № 2 вибігає в ті ж двері, що й Фартушок, Каблучок і заввідділом № 1. Вбігає заввідділом № 3.
ЗАВВІДДІЛОМ № 3 (змушує її сісти на стілець). І більше нікому. Чуєте, Кіро Самійлівно, ні словечка. На колінах прошу вас.
КНОЛЬЦ (прикладає до грудей руки). Даю вам слово, це між нами. Помру я швидше, ніж скажу комусь.
Заввідділом № 3 вибігає в ті ж двері, що й Фартушок, Каблучок, заввідділами № 1, № 2. Вбігає № 4 і так аж 28 заввідділами.
ДІЯ III
Картина I
В кабінеті Фартушок і Каблучок.
КАБЛУЧОК (до Фартушка). У мене є свої підстави. Я точно знаю. Він, душечко, весь час дзвонив кудись по телефону.
ФАРТУШОК (до Каблучка). По секрету скажу вам, я бачив, голубонько, як він брав квиток до Києва. Літаком літав.
Фартушок вибігає. Вскакує, захекавшись, Хвостецький-Щукін.
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН (глянув на двері. Тривожно, півголосом). Нікому ні слова, і я вам розповім секрет. (Шепоче). На власні очі бачив, як він у літак сідав.
Каблучок вибігає. Вскакує Крок-Ценденбаум, притримуючи руками спідничку.
КРОК-ЦЕНДЕНБАУМ (підходить навшпиньках). Вже купив дачу і автомобіль. І хто б міг подумати? "Волгу".
Хвостецький-Щукін вибігає. На порозі про себе: "А де ж портфель?" В цей час вбігають один за одним всі 28 заввідділами. Вони розмахують руками і щезають в одному напрямку. Кожний про себе вимовляє слово "портфель".
ДІЯ IV
Картина I
БРЮШКІН (знімає з носа окуляри, сердито). Окозамилювання, фікція-мікція і ніякого балансу. Судити їх. Вже всі знають, а я, як завжди, останнім дізнаюсь... (Кидає об підлогу арифмометром. Вбігає Кнольц,). Кіро Самійлівно, ви маєте рацію. Я, старий дурень, ніколи не вірив вам. Мене обдурили. Він справді — міністр. Має квартиру, дачу, автомобіль, гараж і фонтан за голубим парканом. А був таким телепнем.
КНОЛЬЦ (здивовано). Невже це правда? Може, я оглухла?!
БРЮШКІН (важно). Тепер всі так кажуть.
КНОЛЬЦ. Я це давно помітила, скажу вам.
БРЮШКІН (б'є себе по лисині кулаком). Чого ж ми стоїмо? Точніше – чого я стою? (Про себе). Швидше, швидше! (Вибігає). За портфелем!
ДІЯ V
Картина I
Біля дверей відділу № 28 натовп. Всі галасують. Кожний силкується пробратись першим до дверей. Ніхто нікого не пускає. Крок-Ценденбаум сором'язливо стримує натовп, впершись руками в одвірки. Коридором біжить Кіра Кнольц.
КНОЛЬЦ (про себе). Невже я таємницю розгадала?! Невже вона помре в моїй душі?! (Стрибає в натовп).
Хтось головою пробиває двері. Вони відчиняються, і всі падають на підлогу. В кабінеті на столі стоїть босоніж тьотя Варя. В її руках мітла. Тьотя Варя змітає зі стін пилюку.
ТЬОТЯ ВАРЯ (здригнувшись). Тю-ю! Пришелепуваті! Тільки те й роблять, що по кабінетах від нудьги цілими днями ганяють. За що їм гроші платять? На східцях смітять, плюються, а ти після них прибирай. І для кого я урни ставлю?!
ФАРТУШОК (зціпив кулаки). Десь тут портфелик, голубонько, був?
КАБЛУЧОК (зціпив кулаки, ледве стримуючи себе). А де ж, душенько, портфелик?
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН (поштиво кланяючись). Шановна, ви не бачили, куди портфелик свій поклав він?
Картина II
Повзуть у кабінет. Потім схоплюються на ноги і розбігаються по кабінету. Тьотя Варя виходить у коридор з відром у руках. Всі нишпорять під кріслами, столом, диваном, за сейфом, трюмо, шафою, стелажами, картинами, портретами, під килимами, підшивками газет, журналів. Всі сопуть і сором'язливо лаються.
ДІЯ VI І ОСТАННЯ
Картина I
Ті ж. Входить тьотя Варя. В її руках портфель. Портфель жовтий, але вже не товстий.
ТЬОТЯ ВАРЯ (голосно). Ви цим цікавились? Кому його віддати?
ВСІ (одночасно висовують голови, дивляться на тьотю Варю). Пор-р-р... (на деяку мить залишаються з широко відкритими ротами. Потім голосно, радісно). Він! Портфель!
Кидаються до тьоті Варі. Перша підбігає сором'язлива Крок-Ценденбаум і вириває з рук. На неї накидаються 12 заввідділами і виривають портфель.
КНОЛЬЦ (обурено, хвилюючись). Нікчемні, підлі всі і, взагалі, нікчеми. Я ненавиджу вас і більше – не терплю!
ТЬОТЯ ВАРЯ (ще більше дивується). Подуріли люди. За портфель б'ються. Бийтесь, хоч лусніть. (Продовжує спокійно змітати павутиння).
В кабінеті розпочинається бійка. Скромний службовець Фартушок будильником б'є по голові Хвостецького-Щукіна. Сором'язлива Крок-Ценденбаум трощить рахівниці на черепах заввідділів від № 1 до № 12. Під столом Кіра Кнольц.
КНОЛЬЦ (стогне і вигукує). Помру я швидше, ніж портфель віддам. Вмираю я, не люблячи нікого.
Тьотя Варя кидає мітлу і, перелякана, тікає з кабінету. Сором'язлива Крок-Ценденбаум хапає мітлу і з словами: "Віддайте портфель!" розмахує над головами. Пилюка стоїть стовпом. Видніються черевики заввіділом № 25, підтяжки — № 26, штани — № 27, лисина — № 28.
КАБЛУЧОК (схоплюється на ноги). Ви звірі всі! Я крові вимагаю!
ФАРТУШОК (схоплюється на ноги). Пси ненажерливі! Я вимагаю жертв!
ФАРТУШОК і КАБЛУЧОК (одночасно – вимогливо, гнівно). Дайте мені, чого я вимагаю. Портфель віддайте мені, і завтра я одружуюсь.
КНОЛЬЦ (бадьоро). В землі спочинемо ми всі.
У повітрі літають папери, арифмометри, друкарські машинки, настільні календарі, чорнильні прилади, зойки, стогін, вигуки, лайка. Чути, як портфель роздерли на шматочки.
КНОЛЬЦ (егоїстично, радісно). Тепер ні пуху вам і навіть ні пера!
На порозі з'являється Незнайомець Ікс-плюс-Ігрек. За його спиною — перелякана тьотя Варя.
ХВОСТЕЦЬКИЙ-ЩУКІН (злякано, тихесенько). Петро Петрович прийшли!
Всі блискавично виструнчуються.
НЕЗНАЙОМЕЦЬ (громовим басом). Дурні-і! (У кожного на устах з'являється блаженна усмішка).