Як не любиш, говори,
Говори солодкі речі,
Як вечірної пори
Ти мої обіймеш плечі.
Вибачся, охолоди
Медом слів гарячу душу,
Та й не матимеш біди:
Я ж любити не примушу!
А як любиш — то не трать
Почуття для слів медових,
Бо кохання розпізнать
Можна серцем, і без мови.