Надзвичайно популярними були і залишаються поетичні цикли Тувіма для дітей: "Локомотив" ("Lokomotywa", 1938), "Пропана Трулялинського" ("OpanuTralalinskim...", 1938), "Слон Тромбальський" ("Slon Trоbalski", 1938) та ін. От лише збірку віршів встиг видати єдину — у рік смерті ("Нова збірка віршів" — "Nowywyborwierszy", 1953).
Про значення постаті Тувіма для національної літератури влучно сказав польський письменник М. Яструнь: "Він був митцем, який своєю творчістю завершив цілу добу розвитку польської поезії, який, мабуть, найсильніше з часів Словацького і Норвіда сколихнув польську мову — і не тільки обновив застаріле словництво, а й впровадив до поетичного вжитку новий світ речей та образів". Крім того, за визначенням польського літературознавця Я.З. Якубовського, Тувім "був невтомним мандрівником по просторах світової літератури". Його увагу як філолога-дослідника і перекладача привертали найрізноманітніші твори — від європейської класики до "Витязя в тигровій шкурі" Ш. Руставелі. Цікавився Тувім також і українською словесністю: переклав польською мовою "Слово о полку Ігоревім" (1928; новий варіант — 1950), окремі вірші М. Рильського ("Шопен") та Є. Маланюка ("Варшава"). Українського читача з поезією Тувіма познайомили М. Бажан, М. Рильський, Г. Кочур, М. Лукаш, Д. Павличко, Є. Дроб'язко, Р. Лубківський, В. Лучук та ін. Окремо слід сказати про стосунки Т. з Є. Маланюком, який протягом 1929—43 pp. жив і працював у польській столиці. Поети познайомилися наприкінці 1922 p., а відтак їх на довгі роки поєднала щира приязнь. До Маланюкової збірки "Остання весна" (1959) увійшов цикл "Ars poetica", написаний у 1930 р. і присвячений Тувіму. Натякаючи на єврейське походження польського поета, Маланюк зізнається, що Тувім надихнув його своїм "старозавітним жаром", і подає виразний портрет друга:
Бо в лінії тонкого рота
І на біблійному чолі
Блищить проказою скорбота —
Тавро твоїх тисячоліть.
I. Розова