Самчук Улас — Марія

Образ Марії підноситься до таких символічних узагальнень як Символ Божої Матері, символ матері-України.

У романі широко відображено народні звичаї, традиції, вірування українців. Зокрема, зображено Різдвяні свята, справляння колодки на Водохрещі, Великдень, заручини, весілля, закладини нової хати.

Роман складається з трьох частин: "Книга про народження Марії", "Книга днів Марії" і "Книга про хліб".

Корній і Марія найбільше любили Лавріна, найменшого сина. Більшовицька влада вбиває сім'ю страшним голодом. Вмирає весь Маріїн рід. Від голоду під час Першої світової війни гине її найстарший син Демко, репресовано Лавріна, вмирає страшною смертю дочка Надія і внучка Христинка, сина-зрадника Максима вбиває Корній і йде в поле помирати сам. Останньою вмирає Марія.

Це слово пов'язує роман з біблійним оповіданням, і ім'я Марія автор вибрав не випадково, адже так називалась мати Ісуса Христа, яка асоціюється з поняттям материнства, з уявленням про найкращі жіночі якості.

Головна героїня духовно сильна, внутрішньо самодостатня, завзята, борець за існування, вміє прощати і любити. Душа Марії була чистою і світлою, ті страждання, які випали на долю цієї жінки, очистили її, вона спокутувала усі гріхи своїм подальшим життям, своєю мученицькою смертю.

Твір Уласа Самчука "Марія" має всі ознаки роману: охоплено великий відрізок часу (71 рік 11 місяців), зображено велику галерею героїв, розповідається про важливі і складні історичні події. За формою – це твір-хроніка, оскільки з максимальною достовірністю відображає події не тільки життя Марії, але й історію з її жахливим голодомором 1932 – 1933 років.

Роман "Марія" зображує не лише долю конкретної жінки і її сім'ї. Через долю Марії показано трагедію всієї України.

У "Книзі про народження Марії" розповідається про тяжке дитинство дівчинки. Вона рано залишилася сиротою, жила у тітки Катерини, в якої було своїх п'ятеро дітей. Всіх треба нагодувати, одягнути. І тоді Марія відчула своє сирітство: "Чорні м'якенькі її кучері довго не милися і збилися у твердий ковтун. У них завелися пасожери, які гризли і мучили Марію. На плечах висить брудна сорочина". У дев'ять років дівчинка пішла у найми до Мартина Заруби. Все робила, що загадували, але тут вона не голодувала, була вимита і причесана.

Так можна вважати, бо у другій книзі Марія врятувала Корнія від ледарства і москальщини у поведінці, повернула його до землі; врятувала Корнієве господарство від занепаду; врятувала Гната від тюрми за підпал її хати.