Гуцало Євген — Сім'я дикої качки

Вчинки героїв яскраво демонструють їхні характери: Юрко забирає собі каченят і постає в цей момент байдужим до горя мами-качки, безвідповідальним у ставленні до природи; Тося намагається врятувати напівживих каченят і це говорить про доброту дівчинки, її вміння співчувати, дбати про інших.

Між дітьми не було справжніх дружніх стосунків, бо Юрко не любив компанії Тосі, часто їй брехав, вони зустрілися лише на канікулах.

На мою думку, Юрко вчинив жорстоко, бо він знав, що це дикі качки, а в дикій природі не можна забирати дитинчат звірів чи малих пташенят.

Йому набридло бачити, що вони нічого не їдять.

На мою думку, Тося розуміла провину Юрка, тому чекала на його вибачення, а хлопчикові було соромно за свій вчинок, він надіявся, що каченята вижили, але не наважувався поговорити з Тосею, бо боявся, що вона його не зрозуміє.

Письменник описує ранок, щоб передати велику любов до рідної землі, її багатства й краси, щоб передати настрій, душевний стан хлопця Юрка, щоб підготувати читача до сприймання твору.

Юрко радів, що зможе сам, без батьків, порибалити на річці.

Вона розуміла, що каченятам важко буде жити в неволі, вони можуть померти.

Дівчинка надіялася, що Юрко справді зможе приручити пташенят. Тося заспокоювала себе тим, що з каченятами все буде добре.

У хлопчика зіпсувався настрій, бо прийшла Тося.