Нестайко Всеволод — Чарівний талісман

Розмова героїв з незнайомцем закінчилася тим, що чоловік, який назвав себе чарівником, дав хлопцям суху жаб'ячу лапку і сказав, що це чарівний талісман, який виконує будь-яке одне бажання.

Друзі вирішили повертатися, бо дізналися від Журавля, що батьки дуже переживають і не припиняють пошуки. Хлопці зрозуміли, що насправді дуже важливі для батьків, які навіть відмовилися від злощасного білета, який став причиною втечі дітей.

Із якої причини ніхто не хотів його навіть брати в руки?

Навіть коли всі ще не знали про помилку, білет втратив цінність, бо важливішими виявилися дружба, добрі стосунки між сусідами, любов до власних дітей. Ніхто не хотів навіть брати білет у руки, бо він став причиною того, що діти втекли з дому, а дорослі посварилися.

Чоловік видався хлопцям дивним, бо вони його ніколи раніше не бачили, він був чужим. "Одягнений він наче по-міському. Але на голові мав старого солом'яного бриля, потемнілого й обшарпаного, як у діда-баштанника. Та головне, звичайно, не бриль. Головне було – голова. Лобата, як у казкового мудреця. Великий ніс. Сиві кошлаті, ніби приклеєні, брови, з-під яких насмішкувато позирають примружені очі. І великий, розтягнутий в усмішці рот…".

Яке бажання на жаб'ячій лапці він задумав і чи воно здійснилося? Чи принесло задумане бажання Марусикові щастя?

Сашко Марусик розумів, що головним у їхній компанії є Циган, який часто командує і звик бути першим. Марусик сприймав це нормально, завжди підтакував другу. Та коли Циган відверто продемонстрував свою заздрість, Марусик влаштував справжній бунт. Уперше в житті він підняв голос проти Сашка Цигана, хоч насправді досі все було добре...

Автомобілі – це найбільше захоплення Сашка Цигана. Він знав про них усе, мріяв про автомобіль, тому й загадав. Саме тому він розповідав Журавлю: "Думав-думав і надумав. О! Машину! Автомобіль! А що? Як загадувати, то вже загадувати. Не зошита ж у косу лінійку". Оповідач говорить про Цигана так: "В тому, що Сашко Циган побажав саме автомашину, не було нічого дивного. Дивно було б навпаки, якби він побажав щось інше – літак, яхту абощо. Сашко Циган захоплювався автомашинами...

Про те, що відбувалося у селі під час відсутності хлопців, розповідає Сашко Журавель: "…А тоді раптом бачу, підходить твій, Цигане, батько до твого, Марусику, й каже… Хрипло так, приглушено: "Нате вам, сусіде, того білета лотерейного, везіть в ощадкасу". І простягає. А той здивовано: "Та ви ж збиралися вранці самі!.. Чого ж…" — "Не було коли… — І рукою махнув. — Беріть, ви ж просили". Твій, Марусику, брови як насупить: "Ні, — каже, — не хочу!" — "Та нате ж!....

Марусик боявся покарання за втечу і турбувався за здоров'я батьків: "Він дуже переживав. "Мої, мабуть, очей не зімкнули. Тато курив цілу ніч, хоч три роки, як покинув. Він, коли дуже хвилюється, завжди закурює. І потім йому погано. Мати корвалол пила й плакала…"".

Спільне у характерах Сашків – прагнення до пригод, бажання приховати свій страх, щирість, зацікавленість усім незвичайним. Кожен з Сашків мав і особливі риси. Наприклад, Циган не вмів довго сумувати, завжди був оптимістом, знав усе про автомобілі, поводив себе як лідер. Його характер був гонористий і самолюбний. Хлопець мав бурхливий темперамент заводіяки і отамана. Журавель любив поспати і поїсти, пам'ятав добре свої сни і любив про них розповідати...

Усіх трьох хлопців, героїв твору, звали Сашками. Вони жили у кутку Гарбузян, який звався Бамбури. За словами оповідача, найулюбленіше ім'я у тій частині Гарбузян – Сашко, тому прізвиська просто необхідні. Тим паче, що вони необразливі, навіть ніжні.