Королів-Старий Василь — Хуха-Моховинка

Хуха-Моховинка зробила багато добрих вчинків. Вона врятувала козу Лиску, коли та потрапила у біду, допомогла дідові, який мало не замерз взимку у лісі. Хуха забула, як він зруйнував її хатку, хотів зарубати сокирою і зробив кривенькою. За це вона не хотіла навіть подяки...

1. Лісова Хуха-Моховинка.

2. Помешкання Моховинки під сосною.

3. Дід хоче зрубати сосну.

4. Лісник поспішає на допомогу.

5. Хуха знаходить нове житло і нових друзів.

6. Нещастя у хліві.

7. Моховинка кличе дітей на поміч.

8. Злий дід побачив Моховинку і поранив.

9. Хуха-Моховинка повертається у ліс.

10. Моховинка йде на іменини до Хо-Суковика.

11. Злий дід замерзає у лісі і перелічує всі злочини та кривди, що вчинив протягом свого життя.

12. Моховинка кличе друзів і рятує діда від холоду.

13. Хуха об'явилася перед дідом, переконала, що вона добра, і допомогла вийти з лісу.

Казка "Хуха-Моховинка" навчає завжди робити добро, не тримати на нікого зла, берегти природу, поводитись милосердно, приходити усім на допомогу, любити усіх, жити у злагоді з усім світом.

"Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовночку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — "братки". Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки.

Як і всі інші Хухи, Моховинка так само мала мінливу вовночку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають Хухи. Моховиночка найчастіш була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки...

Моховинці було добре жити в хліві, але ніде поблизу не було жодної іншої Хухи, їй було потрібне товариство. Можливо, вона б довше жила у хліві, але якось її побачив злий дід і поранив сокирою. Моховинці вдалося сховатися, а згодом вона попрощалася з козами і пішла до свого рідного бору.

Оповідач подає розлогий вступ, щоб змалювати образ Хухи-Моховинки, показати її життя, переконати читача, що це добре, лагідне створіння, яке нікому не бажало зла і мирно жило у своєму бору.

Дітям подобалося, що Моховинка мила, добра, плоха, нешкідлива. Вони знали, як Моховинка вболівала, коли кому була якась прикрість. Крім того, сестричці і братику подобалося, що Хуха була моторна й уміла вигадувати всякі виграшки.

Повинність – це те, що необхідно виконати. Для Хухи повинністю була доброта, милосердя, вдячність, безкорисливість. На мою думку, у кожного з нас є така повинність.

Біля кіз Хусі жилося добре, але вона сумувала за рідним домом. "Тут було тепло, було багато запашного сіна, що так само гарно пахло, як і її улюблений мох. Господарі були лагідні, дуже співчутливо вислухали, яке трапилося їй нещастя, й самі запросили її тут лишитись та оселитись.", "Було їй тут тепло, мала вона м'яку постіль, їжа була смачна та поживна. Могла вона їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка, що іноді вибризкувалось з дійниці на сіно.".

Спершу дід вважав Хуху злою Нечистою Силою і говорив: "Вони тільки те й роблять, що чинять якесь лихо людям.". Коли ж його замело в лісі снігом і Хуха врятувала його життя, дід переконався, що хухи добрі і допомагають людям. З того часу він "почав переконувати й дітей, і дорослих, що не слід боятися маленьких, добрих та гарнесеньких Хух...".