Іваненко Оксана — Друкар книжок небачених

Цю фразу говорить Максим Грек, її назавжди носить у серці Іван Федоров. Вона означає те, що книги – джерело мудрості і знань, з них можна почерпнути дуже багато, тому потрібно їх друкувати і робити доступними для усіх. Іван Федоров мріяв донести друковане слово до великого загалу простих людей.

Назва повісті дуже символічна, адже це частина слів, вирізьблених на могильній плиті Івана Федорова, який мріяв зробити книгу, а значить і знання, доступним для простого народу. Друкар стояв на захисті інтересів свого народу, своїм талантом він служив людям, таке життя обезсмертнює людину. На могилі Івана Федорова його син Іван та учень Гриць поклали плиту з написом: "Воскресіння із мертвих чекаю. Друкар книг, перед тим небачених. Іван Федорович, друкар Москвитін...".

Іван Федоров мусив тікати з Москви, бо все більше дужчало невдоволення бояр та вищих церковників. Ширилися плітки, злостиві чутки навколо друкарні, адже багато людей вважали, що книги треба переписувати богобоязливою рукою, а не друкувати. Боярів дратував Іван Федоров, який знав свою справу і вірив у добро. Друкаря та його помічника почали називати єретиками. Цар не захищав Івана Федорова, бо переживав скрутні часи свого царювання.

Німці хотіли самі друкувати книжки і продавати їх. їм було невигідно, що в Московії працювали німецькі майстри, які своєю справою робили б цю країну дужчою та могутнішою.

Король Християн III хотів влаштувати вигідну для Данії справу. Він пропонував друковані Біблію і книги, у яких містилася суть їхньої релігії. Якщо цар прийняв би ці книги, то їх надрукували б багато для церков і всіх підданих. Цар не прийняв цю пропозицію, бо не хотів переходити на віру короля. Тож він вирішив обійтися в цій справі без іноземців, цар хотів друкувати книжки, щоб ще більше зміцнити свою владу, об'єднати народ навколо Москви.

Максим Грек мав визначальний вплив на становлення друкаря. Слова старця про те, що "Книги – це ріки, що напувають всесвіт", запам'яталися Федорову на все життя. Грек був славетним ученим, добре обізнаним не тільки з грецькою, а й з різними південнослов'янськими мовами, з італійською, з латинню. Його викликали з Афона виправляти та перекладати святі книги, та коли він почав викривати багаті монастирі, багатіїв, його засудили і звільнили лише сімдесятип'ятилітнім немічним старцем...

Образ книги – наскрізний образ твору. Вона – джерело знань для простого народу: "Стопи книг, однаково великих, однаково гарно оправлених в темну шкіру з тисненням, були перед царем. Скільки людей читатиме їх! Не тільки в церквах лежатимуть вони, як колишні рукописні, важкі, дорогі, недоступні для більшості людей, а зможуть їх купити, читати і не такі вже багаті"...