- Хто входив до групи "Парнас" та які принципи вони проголошували?
У французькій поезії 50—70 років XIX ст. парнасцями стали називати поетів, які своїм завданням вважали створення "чистої поезії", приділяли основну увагу ідеальній поетичній формі. Творчість парнасців ґрунтувалася на таких принципах, як песимізм, нехтування проблемами сучасності (у поезії описували витвори мистецтва, екзотичних тварин, міфічних біблійних героїв, героїв літератури античної доби, епохи Відродження), бездоганність форми, використання сонета як основної форми вірша...
Читати відповідь повністю → - Хто з державних діячів Франції приділяв пильну увагу розвиткові класицизму? Чому?
Кардинал Рішельє. Цей видатний діяч цікавився мистецтвом, одним із перших у світі почав використовувати мистецтво як ідеологічну зброю. За допомогою класицистичних творів Рішельє зміцнював королівську владу, отже, абсолютистську монархію, естетичним виразом якої і став класицизм.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Чи змінився соціальний склад письменства в реалізмі?
Так, у літературу прийшли представники нижчих верств населення та представники інтелігенції за наявності письменників-дворян.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Чим був викликаний до життя реалізм?
Розвитком суспільних відносин, реалізм був також своєрідною реакцією на застарілий на той час романтизм.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Чим романтизм відрізняється від попередніх літературних напрямів — класицизму та сентименталізму?
Класицизм з його суворими правилами все в житті чітко розмежовував: погане — добре, чорне — біле. У романтизмі немає такої чіткості, у ньому існують відтінки, напівтони. Класицизм — це система, а романтизм — ні. Що стосується сентименталізму, він відображає внутрішнє життя людини в гармонії з навколишнім світом. А романтизм протиставляє внутрішньому світові цю гармонію.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Чому XIX століття є "золотою добою" класичного роману?
Улюбленим жанром на той час був роман. У XIX столітті в Європі, Америці, Росії діяли митці, які створили зразкові романи різних жанрів — історичний, соціально-психологічний, філософський, роман-епопею тощо.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Чому епоху назвали Відродженням, або Ренесансом?
Після тривалого засилля середньовічної схоластики, аскетизму, містики людство прагнуло звільнитися від постійного гніту церковних догм. Тому культурні діячі тієї епохи, намагаючись повернути людям право радіти, бути щасливими у земному житті, поверталися до гуманістичних традицій античності. Відроджуючи філософію, культуру античності, вони славили радості земного життя, намагалися створити нову культуру, яка ґрунтувалася б на принципах вільного розвитку особистості...
Читати відповідь повністю → - Чому ми називаємо культурних діячів епохи Відродження гуманістами?
Вони називалися гуманістами (від латинського слова humanus — "людський"), тому що мистецтво, яке вони створювали, мало суто світський характер і ставило на меті задовольнити людські, земні інтереси. Важливою рисою діяльності гуманістів епохи Відродження було "відкриття світу й людини", прагнення до пізнання всього, що пов'язане з людиною, пошуки шляхів до щастя людини. Гуманісти обстоювали право людини радіти й бути щасливою у цьому, земному житті.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Що було в центрі уваги поетів-імажиністів?
Ця літературна течія з'явилася в Росії в перші роки після Жовтневого заколоту. Імажіністи проголосили художній образ як самоціль поезії, затверджували примат самоцільного образу і формотворчості над сенсом, ідеєю; висловлювали переважно богемні настрої. Найяскравіші представники — Сергій Єсенін, Анатолій Марієнгоф.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Що називають "срібною добою" російської поезії?
Термін, що вживається в літературознавстві для характеристики межі XIX—XX століть у російській літературі. Назва була обрана за аналогією із "золотою добою" російської літератури, яку ототожнювали з XIX століттям, коли працювала низка російських літераторів від Пушкіна і Баратинського до Чехова та Льва Толстого.
Переглянути відповідь на окремій сторінці →