Ти занадто покладався на себе. Відступи і вернися до самодокору, який повинен бути першим почуттям справжньої молитви. Ангел світла завжди приносить з собою мир, той мир, який темні сили за будь-яку ціну хочуть знищити. Св. Отці по тій прикметі можуть відрізнити світлі і темні сили.
Про безцінну перлину
Скинувши з себе всякі знання, не маючи ніякої доброї думки чи діла, не пам'ятаючи минулого, не маючи бажань у майбутньому, непридатний, подібно зношеній ганчірці, байдужий, як камінь на дорозі, з'їжджений хробаками, як гриб у лісі, вмираючий, як риба на березі, засмучений до сліз цим своїм убогим станом – таким стій на молитві перед Всемогутнім твоїм Суддею, Творцем і Отцем, твоїм Спасителем, Духом Істинним і Життєдателем. І як блудний син молися з глибини своєї ницості: прогрішився я, отче, проти неба й проти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм (Лк.15:21). Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного.
Ти знаєш свою неміч і бачиш самого себе лежачим, як порох, перед Всемогутнім, і через усвідомлення власної нікчемності зростає твоя любов до ближніх, Господом створених і Ним просвічених. У глибині своєї природи вони носять образ Божий і тому ти готовий жертвувати себе за них. Сталося дивне: чим глибше ти проникнув у своє власне серце, тим вище ти піднявся над самим собою. Твоє зовнішнє життя те саме: ти миєш посуд, доглядаєш за дітьми, ходиш на службу, отримуєш зарплату і платиш податки. Ти робиш все, що роблять і всі люди, які тебе оточують. Але ти відмовився від себе самого. Ти віддав одне, щоб здобути інше.
Маючи Тебе, чого можу я ще бажати? Нічого іншого, як тільки безперервною молитвою приєднуватися до Тебе,— відповідає преп. Іван Ліствичник. Деяких бере в полон багатство, інших – слава, ще інших надбання власності; а моє єдине бажання – бути з Господом.
Молитва, яка охоплює самовідречення, стала твоїм справжнім життям, яке ти підтримуєш ніби заради молитви. Ходиш перед Богом (Бт.6:9), – це є тепер єдине цінне для тебе, і це містить і охоплює все небесне і земне. Для того, хто носить Христа у своєму серці, немає ані смерті, ані хвороби, ані земної суєти; він вже вступив у вічне життя, яке все охоплює. І вдень і вночі Царство Небесне сходить у твоєму серці і зростає, і ти не знаєш як. Бо земля серця твого сама з себе зрощує спочатку зелень, потім колос, а тоді повне зерно в колосі (Мк.4:27-28).
Святі говорять про невечірнє світло. Це світло видиме не людським оком, а серцем, і воно ніколи не перестає зростати у чистоті і ясності. Це світло безперестанку продовжує відходити від пітьми, все збільшуючись; його характерна властивість – постійне очищення. Це світло безконечної вічності, що проникає крізь оболонку часу і матерії. Святі ніколи не кажуть, що це світло дано всім, а лише тим, хто очистив свої серця любов'ю до Господа, добровільно йдучи вузьким шляхом.
Вузький шлях не має кінця: його властивість – вічність. Там кожна мить є початком миті: у теперішнє входить майбутнє; страшний суд у теперішньому; бо Христос вічно все виконує, як в пеклі, так і на небесах. При появі Єдиного щезає множинність, як в часі так і в просторі. Все одночасно, тепер і всюди, у глибині твого серця. Там знайдеш ти те, що шукав: глибину, висоту і ширину хреста – Спасителя і спасіння. Тому, якщо ти хочеш спасти свою душу і осягнути вічне життя, то невпинно борися зі своєю лінню, осіни себе знаменням хресним і скажи: "Дай мені, Господи, покласти благий початок в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь."
Кінець, і Богу нашому хвала!