Коли служіння виправдане
Мудрець говорив:
— Є чотири роди людей, служіння яким виправдане: перший— люди, які можуть нас винагородити; другий — люди, які можуть дати нам знання; третій — люди, які можуть нас благословити чи помолитися за нас; четвертий — люди, які здатні заподіяти нам шкоду.
Розділ 16. Повчальні вислови арабських пустельників і старців
417. Як просити, то вже в бога
Один правитель завітав до мечеті, де саме пристрасно молився аллахові пустельник. Побачивши його щире моління, правитель озвався до нього:
— Проси в мене всього, що забагнеш, ні в чому відмови тобі не буде.
Пустельник відповів:
— У божому домі годиться просити тільки в бога.
Він натякав на мечеть і на те, що ніхто не може дати більше, ніж бог.
418. Більший вогонь гасить менший
Пустельник говорив розгніваному правителю:
— Згадай про геєну вогненну, і вогонь твого гніву погасне.
419. Джерело зла
Якось сказано було: "Всіма своїми війнами, безчестям, злом світ завдячує лише тим, хто хотів мати більше, ніж заслужив".
420. Земна марнота
Пустельник говорив:
— Тільки аллах милосердний. А все земне марне. Те, що люди вже пережили,— тепер для них як сон. А що попереду — принесе тим, хто ще сподівається чогось ліпшого, самі розчарування.
421. Одноковою мірою
Інший сказав так:
— Світ рухають однаковою мірою ті, що служать богові, і ті, що богові не служать.
422. Добрі заміри
Хтось запитав старця:
— Чи зробив ти в житті щось таке, з чого був би цілком удоволений?
— Важко сказати, — відповів той.— Я знаю одно: хоч би що я робив, завжди думав тільки про те, щоб не розгнівати бога.
423. Про смерть
Один пустельник, натякаючи на майбутнє воскресіння, говорив:
— Смерть — це найбільше свято, яке знають люди.
424. Добрі діла роби потай.
Старець побачив, як один чоловік роздавав милостиню жебракам, і зауважив:
— Якщо ти збагачуєшся, то роби це потай, щоб люди не дізналися і не пограбували твій скарб.
425. Набувай хоч би й для наступників
Пустельник навчав правителя:
— Тобі слід пам'ятати, що всі багатства, якими ти володієш, належали перше комусь іншому, і ти ніколи не мав би їх, якби їхні власники залишили їх у себе. Тож не будь скнарою і купуй усе, чого не маєш, наперед знаючи, що і твоє не вік твоїм буде.
426. Половина дарунка
Один правитель сказав пустельникові:
— Проси в мене чого тільки хочеш, і я вволю твоє прохання. Пустельник відповів:
— Вже саме усвідомлення того, що ти будь-коли відчиниш мені двері, прийдеш на поріг чи вволиш мою забаганку,— складає половину твого дарунка.
427. Зрікся самохіть
Одного пустельника запитали:
— Чому ти зрікся всіх принад людського життя?
— Я знаю, що смерть все одно їх забрала б у мене, і тому зрікся самохіть,— відповів він.
428. Про слухняних і впертих овець
Одного старця запитали:
— Якими будуть люди в день воскресіння?
Той відповів:
— Ті, хто покаявся, будуть схожі на овець, що відбилися від своєї отари, а потім повернулися до неї. А ті, хто не покаявся і впирається, теж будуть схожі на овець, тільки вже на тих, яких укусив скажений собака. Їм надінуть пута, щоб вони не заразили інших.
429. Доброму сторóжі не треба
Один старець, подорожуючи, побачив якогось правителя з великою охороною і зауважив:
— Певно, цей правитель наробив багато лиха людям і тепер боїться їх. Інакше б пощо йому треба було такої сторожі?
430. Ставлення до бога
Пустельник навчав:
— Люди повинні боятися бога, бо він потужніший за них, і поважати його, бо він керує їхніми діями.
431. Хто з богом, той не самотній
Пустельника спитали, чи не набридла йому самотність.
Він відповів:
— Я зовсім не самотній. У мене є бог. Коли я хочу, щоб він говорив до мене, я читаю святе письмо. Коли мені захочеться самому до нього говорити, я молюсь.
432. Доля гнобителів
Пустельник застерігав:
— Бійся, аби тобі не було того, що твоєму гнобителеві.
Цим він хотів сказати, що всі гнобителі потрапляють у пекло.
433. Хто справжній аскет?
Багатій казав пустельникові:
— Ти надто щируєш у своїй повстримності.
— Ні,— відповів пустельник,— я зрікся благ скороминущого світу сам, а ти їх позбудешся після смерті. Зате на тому світі я житиму вічно й користатиму з усіх його благ, а тобі вони будуть недоступні. Тепер зміркуй, хто з нас більший аскет: я, хто зрікся благ скороминущих, чи ти, хто зрікся вічного блага?
434. Зайві гроші — для інших
Старець говорив:
— Той, хто назбирує грошей більше, ніж йому треба, збирає для інших.
435. Виправдана щедрість
Одному чоловікові, який лаштувався переїхати до нового житла, дорікали за те, що він надто щедро роздає милостиню.
Він відповів:
— Переїжджаючи до нової оселі, треба випорожнити стару.
436. Хто чий слуга
Правитель дорікнув аскетові, що той перед ним не схиляється, як усі його прислужники. Аскет відповів:
— Не я твій слуга, а ти слуга моїх слуг. Зміркуй сам: я підхилив собі всі земні пристрасті, і вони мені скоряються, а ти їхній раб.
437. Кому радість, кому печаль
Багатій запитав пустельника:
— Чом твоє обличчя завше сяє радістю?
Пустельник відповів:
— Бо для мене смерть — визвіл від земних страждань, а для тебе — втрата насолоди.
438. Що страшніше
Хтось казав:
— Краще, як бог у судний день спитає з тебе за те, чого ти не зробив, аніж за те, що колись зробив.
439. Земне життя
Якось запитали:
— Що таке земне життя?
Відповіли:
— Посміховище для того, хто його скуштував.
440. З чого радіти?
Пустельника запитали:
— Хто по-справжньому розумний?
Він відповів:
— Той, хто не радіє з земних благ.
441. Треба нагадувати...
Пустельник так звертався до людей:
— Ми вас навчаємо не того, чого ви не знаєте, а тільки нагадуємо вам про те, що ви знаєте.
Він мав на увазі віру в бога.
442. Надійна схованка
До одного пустельника вліз уночі злодій, щоб хоч чимось розжитися, але нічого не знайшов і запитав господаря:
— А де ж усі твої пожитки?
— Я їх сховав там, вище, — відповів пустельник і показав пальцем на небо.
443. Самопокора
Якось пустельника запитали:
— Чому ти ніколи не бештаєш вади людські?
— Бо я їх маю сам удосталь,— відповів він.
444. Нема пожитку
Якось правитель зустрів пустельника та й каже йому:
— Чом ти ніколи не прийдеш до мене?
Пустельник йому відповідає:
— Бо в твоєму палаці я не знайду того, чого мені треба. А в мене немає нічого такого, що ти міг би забагнути собі.
445. Лихо від багатства
Мудрий пустельник говорив:
— Я не бачу ніякої втіхи в багатстві. З ним треба критися від правителя, боятися розбійників, воно викликає заздрість і неприязнь у друзів і, зрештою, породжує ненависть у сина, який прагне швидше все успадкувати по батькові.
446. Знаряддя в божих руках
Хтось казав:
— Тіло — це знаряддя гніву божого. Коли якась його частина хвора, то болить і душа.
447. Бійся і сподівайся
Пустельник навчав:
— Як хочеш зажити ласки божої, то мусиш так боятися господа, ніби ти нічого доброго в житті не зробив. Але й надія твоя хай буде така велика, ніби твоє життя — сама чеснота.
448. Вилікуй спершу себе
Інший казав:
— Наставники — лікарі людям. Пристрасті — людські хвороби. Але якщо наставники не годні вилікувати самих себе, то дарма лікувати інших.
449. Якби ж надовше...
Коли до пустельника завітало вельможне панство, він розстелив звичайнісінькі рогожі. Гості здивувалися, а він пояснив:
— Якби я думав залишатися тут повік, то розстелив би найдорожчі килими.
Цим він хотів сказати, що життя земне скороминуще.
450. Швидше додому
Ще хтось казав:
— Першою оселею людям був рай. Тепер ми прагнемо туди потрапити. А це означає, що ми не хочемо жити на чужині і воліємо швидше повернутися додому.
451. Земні багатства — у ницих
Один пустельник казав:
— Всі багатства земні — ніщо. Як придивишся, то побачиш, що водяться вони у людей ницих.
452. Припасайся і на вічність
Інший навчав:
— Припасаючись на цім світі, не забувай і про той!
453. Дві скарбниці
Пустельник побачив на цвинтарі біля могили людину і так сказав:
— Сину, ти стоїш між двох скарбниць. В одній синове людські, а в другій — їхні пристрасті.
Він натякав на землю, де лежать тіла померлих, і на небо, куди полинули їхні душі.
454. Заглядай у завтрашній день
Пустельник навчав:
— Те, чого ти не захочеш завтра, відкинь сьогодні. А те, що захочеш завтра, намагайся придбати сьогодні.
455. Тіло в усіх однакове
Пустельника, який поселився на цвинтарі, запитали:
— Хіба немає кращої оселі? Що ти тут гадаєш робити?
— Я вже роблю. Вивчаю тіла правителів та їхніх рабів. Повірте, що в будові тіла я не виявив жодної різниці.
Розділ 17. Спостереження мудреців над зовнішніми ознаками людської вдачі
456. Про волосся
М'яке волосся — ознака несміливості. Шорстке волосся — ознака сили й міці. Відомо, що у верблюда, зайця і ягняти м'яке хутро, а в лева, кабана — цупке.
Те ж саме можна сказати і про птахів.
Дуже волохатий живіт засвідчує пристрасну вдачу.
457. Ознаки мужності
Шорстке волосся, високий зріст, великий живіт, широкі плечі, дужа потилиця, м'ясисті груди, вузькі стегна, червонуваті сухі очі, довге й вузьке чоло — ознака рішучості, сильної волі, владності. Протилежні ознаки свідчать про людину безвільної й боязкої вдачі.
458. Ознаки доброти
Кволі м'язи, середня опасистість, схильність до жестикуляції, м'якість шкіри — ознаки доброї, незіпсованої людини.
459. Ознаки байдужості до жінок
Жирна, м'ясиста потилиця, широкі стопи ніг, підняті догори плечі, круглий живіт і кругле чоло, зеленуваті очі — ознаки людини, байдужої до жінок.
460. Пригніченість, неспокій
Змарніле обличчя, вигнуті брови, кволі рухи — ознаки душевного неспокою, пригніченого настрою.
461. Ознаки шляхетності
Звичка трохи схиляти голову на правий бік, у ході широко розставляти ноги і енергійно махати руками; сідаючи, класти руки на стегна; дивитися бесідникові прямо в очі — все це свідчить про шляхетну з роду людину, якій в усьому таланить.
462. Ознаки запальності, нестриманості
Широкі груди з шорстким і густим волоссям, а також швидкі повороти голови свідчать про запальність і нестриманість.
463. Ознаки нечесності
Той, у кого верхня губа червона і ширша за нижню, а хода швидка, мало коли буває чесний.
464. Матиме багато дочок
Біла шкіра, ніс як картоплина, банькаті й сльозливі очі — ознаки кволості і байдужості до жінок.
Такий чоловік матиме багато дочок.
465.