По заслузі
Якось до султана прийшов пустельник і попрохав, щоб той настановив його правителем якого-небудь міста. Султан відповів:
— Якщо вже ти пустельник, то богові було любо зробити тебе ним, тим-то я й не можу відхиляти тебе від цієї справи. Коли ж твоє пустельницьке життя було нещире і вдаване, то сам зміркуй: чи годиться нечесну людину настановляти правителем?
Так пустельник і пішов ні з чим.
381. Правитель перевершив мудреця
Один придворець готував проти свого правителя змову і хотів сам посісти його місце. Правитель про це довідався, покликав мудреця і попросив у нього ради. Мудрець сказав:
— Ти повинен відтяти йому голову, інакше він переможе тебе.
Правитель скочив з місця і закричав:
— Як ти можеш радити мені стратити людину, що стільки років вірно служила мені!
I звелів кинути мудреця до в'язниці.
Минуло трохи часу, і правитель, чимось дуже розгніваний, усе ж таки наказав відітнути змовникові голову.
Потім випустив мудреця і запитав:
— Пам'ятаєш, ти радив мені відрубати голову зрадникові?
— Де б же я того не пам'ятав! Одначе ти був у такому гніві, що, я гадав, звелиш усікти голову мені.
Правитель засміявся і пояснив:
— Коли я вислухав твою раду, то поклав зробити по-твоєму, але боявся, що змовник дізнається про мій задум і втече. Отож, аби зберегти таємницю, я так ото і вчинив з тобою.
382. Завбачливість
Хтось прийшов до правителя і подарував йому капці, додавши:
— Прийми цей священий дар. Ці капці належали самому Мухаммедові.
Правитель узяв їх, красненько подякував прибульцеві й щедро обдарував його.
Придворні вельми здивувалися, а він пояснив:
— Я знаю не згірше вас, що ці капці ніколи не належали пророкові Мухаммеду. Їх купили на базарі абощо. Та якби я не прийняв цього дарунку, могла б піти поголоска, що я відмовився від Мухаммедових капців.
383. Випробування спадкоємця
Xаліф Харун аль-Рашід25 мав двох синів —одного, на ім'я Амін, від дружини, а другого, на ім'я Мамун, від служниці.
Як халіф постарів, то захотів вирішити, хто з двох синів має заступити його на престолі.
Дружина домагалася, щоб це був її син, а Харунові аль-Рашіду більше до вподоби був Мамун. Щоб дійти згоди і з'ясувати, хто з них розумніший, халіф та його дружина надумали запитати обох синів про одне й те ж саме. Так і зробили. Їхній вірник прийшов до сина дружини Аміна і запитав його:
— Що б ти зробив, якби раптом став халіфом?
Амін дуже втішився і пообіцяв вірникові посаду головного радника та всілякі дарунки.
Потім цей самий вірник звернувся до Мамуна.
Хлопчик дуже розгнівався, кинув йому в голову каламарем і вигукнув:
— О безумцю! Невже ти хочеш смерті нашому халіфові, мудрішого за якого не знайти? Я ладен швидше сам померти, аби тільки халіф наш добрий і далі правив країною!
Коли вірник розповів про все це халіфові та його дружині, вони вирішили, що на престолі халіфату мусить сісти син служниці — Мамун.
384. Підступний замір
Правитель зненавидів одного зі своїх воїнів і звернувся до царедворця:
— Чи не маєш ти людини, яка вбила б цього воїна?
— Мій мудрий правителю, я можу сам це зробити хоч зараз.
— Так не годиться, — відповів той, — потім я муситиму скарати і вбивцю, бо ж за такий злочин належиться смерть.
385. Людини жалко, а не грошей
Синові одного з царів померла служниця. З великого горя царевич усе плакав, ходив на її могилу навіть ночами.
Коли про це дізнався цар, він звернувся до сина:
— Як можу я доручити тобі царство, коли ти так журишся тими дрібними грошима, що заплатив за служницю.
— Я оплакую зовсім не гроші, а добру людину,— відповів царевич.
386. Обачність
Мудрий правитель казав так:
— Не слід надто вславляти колишніх царів та героїв, бо цим ми применшуємо власні заслуги.
387. Краще навпаки
Один правитель, помираючи, заповів, щоб по його старшому синові престол успадкував молодший. На це старший син відповів:
— Хай почують твій голос боги! Але спершу нехай править молодший брат, а потім я. В такому випадку престол перейде до мого сина, і закон троноємства не буде порушений.
388. Правитель навчає мудреця
Один правитель казав мудрецеві:
— Ти розумніший за правителів і більше знаєш, зате ми практичніші. Отож навчай нас тільки того, що допоможе урядувати країною. Ніколи не говори, коли тебе не запитують, а відповідаючи, не відхиляйся від питання. Як слухаєш правителя, то нічого не подивляй, бо такий подив можна сприйняти як гордування. Дотримавши усіх цих настанов, ти здобудеш міцного становища при дворі.
389. Кому як
Один правитель, коли йому застеляли стіл, говорив так:
— О, який милостивий аллах! Він завше дає понад наші потреби.
390. Суспільна драбина
Один мудрець говорив:
— Дрібні торговці живуть і не бояться, що їх пограбують, ремісники щиро люблять працю, а купці відзначаються скнарістю. Писарі ж верховодять ними всіма.
391. Відносна цінність
Син одного султана сказав челядникові:
— Іди на базар і купи мені за півзузи найкращих фініків.
Султан, почувши це, зауважив:
— Тепер, коли ти зрозумів, що існує півзузи, ти повинен зрозуміти і те, що не гідний урядувати після мене.
392. Належна відповідь
Одного разу арабський правитель одержав листа від візантійського царя, в якому були самі погрози. Тоді він відписав йому:
"Свою відповідь можу дати лише віч-на-віч".
Він мав на увазі зустріч на полі бою
393. Скромне бажання
Цареві подали його улюблену страву. Коли він почав їсти, то знайшов там одну муху, потім другу і третю. Цар виймав їх одну по одній, а як упорався з тим, то сказав прислужникові:
— Хай і на завтра мені приготують цю ж саму страву, але бажано, щоб у ній було менше мух.
394. Краще вже прощати
Мудрець говорив так:
— Простивши провину, маєш більшу втіху, ніж помстившись. Коли прощаєш, за тобою йде добра слава, а коли караєш — на твою долю випадають жалкування і докори сумління.
395. Про опіку
Коли помер султан, його сина запитали:
— Кому із близьких осіб султан звелів опікуватися тобою?
Син відповів:
— Султан звелів мені опікуватися ними.
396. Коли тяжко сперечатися
Мудрець казав:
— У двох випадках тяжко сперечатися: коли гарячкуєш або коли розмовляєш з дурнем.
397. Добрий куточок
Одного мудреця запитали, чи є межа його милосердю.
— Хоч би як мене гнівили, я завжди залишаю в своєму серці місце для прощення,— відповів він.
398. Однакові грішники
Інший казав:
— Той, кого вбив пророк, не менший грішник, ніж той, хто убив пророка. Різниця тільки в тому, що один одразу вчинив великий гріх, а в другого гріхи назбирувалися поступово.
399. Про гідність
Правитель у розмові з мудрецем за уважив:
— Не гідний дарунків той, хто їх не просить.
Мудрець відповів:
— Правителеві більше личить робити дарунки, не чекаючи, поки його попросять.
400. Стовбур і верховіття
Якось один мудрець звернувся до султанової дружини з проханням закинути за нього слівце в якійсь дуже важливій справі.
Та йому відповіла:
— Навіщо тобі клопотати через мене, коли ти сам можеш поговорити з султаном?
Мудрець трохи подумав, усміхнувся та й сказав:
— Коли яблука дозрівають і хочеться їх скуштувати, то треба або потрусити дерево, або самому вилізти на нього. I в тому, і в тому разі ми насамперед хапаємося за стовбур.
Мудрець натякав на те, що хоча чоловік і головує над жінкою, але за її допомогою можна все-таки допевнитися більшого.
Розділ 15. Повчальні вислови вчених людей і книжників
401. Вчитися не сором
Один учений говорив:
— У моїх знаннях багато білих плям, бо я соромився запитувати про незрозуміле людей, що стоять нижче за мене. Тепер я навчаю своїх учнів не стидатися цього, і їхні знання будуть глибші.
402. Говори лише про те, що знаєш добре
Якось один учень поставив своєму вчителю п'ятдесят запитань. На жодне з них учитель не відповів. "Не знаю",— казав він, навіть якщо знав, але в чомусь сумнівався.
Він мав за звичай відповідати лише на ті запитання, які знав досконало.
403. Небагато, але досконало
Один чоловік казав: "Я знаю небагато, але що знаю — знаю досконало".
404. Найдивовижніший напій
Якось ученого запросили на святковий бенкет. Гості пили вина, шербет. Учений попрохав служника:
— Принеси мені такого напою, за який ми ладні віддати всі свої багатства, коли його немає, і який бездумно розливаємо, коли він є.
Вчений натякав на воду.
405. Кепська "звичка"
Один книжник говорив про людину, яку недолюблював за неохайність:
— Він має звичку в своєму одязі ховати всіх своїх тварин.
Книжник натякав на воші.
406. Хвала і хула
Інший казав:
— Найкраща хвала та, що йде від людини, якій ми нічого доброго не зробили. I найгірша хула та, що йде від людини, якій ми нічого поганого не зробили.
407. Пригодиться згодом
Один учений сказав:
— Коли людина винаходить щось таке, що зараз їй не потрібне, вона все одно матиме з того пожиток, бо з часом винахід пригодиться.
408. Чого не буває
Мудрець говорив:
— Добра жінка як ворона з білими лапами.
Він знав, що таких ворон не буває.
409. Викінчений бовдур
Якось у того ж самого мудреця запитали:
— Кого слід вважати викінченим бовдуром?
Мудрець відповів:
— Того, хто не вміє по-справжньому ні гудити, ні хвалити.
410. Не картай дурня
Один учений казав:
— Ніколи не картай дурня. Ти зауважиш йому щось як друг, а він тебе зненавидить як ворога.
411. Вмій і вислухати, і зробити
Іншим разом запитали:
— Кого можна вважати розумним? Може, того, кому не треба багато пояснювати, а він і так усе зробить?
Відповідь була така:
— Розумний той, хто вміє вислухати і зробити все як слід.
412. Далекоглядний вчитель
Якось учитель слухав відповідь учня і вдав, нібито довідався з неї щось нового.
Хтось із дорослих, що тут були, здивувався і запитав, навіщо він так зробив.
— Певна річ, учень мені нічого нового не сказав, але я хочу, щоб він пізнав утіху навчати інших, — так збудиться в нім жага до науки.
413. Примітки в книзі
Один книжник говорив:
— Примітки в книзі — що сережки у жінки в ушах.
414. Капітал думок і проценти
Інший книжник сказав:
— Нехай думки, які ти вичитуєш із книг, будуть твоїм основним капіталом, а ті, що народяться в тебе,— процентами на нього.
415. Як запам'ятати урок
Хтось, вивчаючи урок, записував його на дошці. Коли ж забракло місця, він стер угорі і докінчував записи там. Коли його запитали, навіщо так робить, він відповів:
— Я записав початок і запам'ятав, а тепер записую решту, щоб запам'ятати все.
416.