Входять один одному назустріч двоє городян.
1-й городянин Сусіде, добрий день! Куди так швидко?
2-й городянин Сказати правду — й сам гаразд не знаю.
Ви чули новину?
1-й городянин Так, вмер король наш.
2-й городянин Клянусь, погана вість! Чи й ждати кращих?
Боюсь я, світ весь піде шкереберть І
Входить 3-й городянин.
3-й городянин Сусіди, добрий день!
1-й городянин Добридень, сер!
3-й городянин Ви чули, вмер Едвард, король наш добрий?
2-й городянин Це правда, сер. Хай береже нас бог!
3-й городянин Тривожний час, сусіди, настає.
1-й городянин Ні, ні, дасть бог, син буде царювати.
3-й городянин Біда країні, де дитя царює.
2-й городянин Слід сподіватись — поки він малий,
Для керування радників призначать.
А пі,,росте, змужніє він, то й сам,
Напевне, добре буде керувати.
1-й городянин Так само це було, як Генріх Шостий
В Парижі немовлям коронувався.
3-й городянин Так само? Ні, бог свідок, люди добрі,-
Була тоді в державі рада з мудрих
Мужів славетних; і дядьки достойні
Опікувались юним королем.
1-й городянин Наш має їх по матері й по батьку.
3-й городянин Та краще вже були б лише по батьку,
Або щоб їх і зовсім не було.
Почнуть ще, не дай боже, сперечатись,
Хто ближчий,— нас воно торкне найбільше.
О, герцог Глостер небезпечний; горді
Не їм, ще ними керувати слід,
Щоб бідний край наш мав колишній спокій,
1-й городянин Та годі! Марний страх, все вийде добре.
3-й городянин Як небо хмарне — візьме плащ розумний,
Спадає листя — близько вже й зима,
Сідає сонце — значить, ніч надходить,
Невчасні бурі — буде неврожай.
Дасть бог, все, може, і на добре вийде.
Та я не жду, й не варті ми того.
2-й городянин Ні, справді, всі серця тривоги повні,
І з ким не розмовляєш — погляд хмурий,
А на обличчі проступає жах.
3-й городянин Так завжди перед змінами бува.
Божественним чуттям передчуває
Ум людський небезпеку. Так і в морі
Зростає хвиля перед штормом грізним.
На бога вся надія. Ви куди?
2-й городянин Та нас от, бачте, викликали в суд.
3-й городянин І я туди. Ну що ж, ходімо разом.
Виходять.
СЦЕНА 4
Лондон. Палац. '
Входять архієпископ Йоркський, малолітній герцог Йорк, коро-
лева Єлизавета і герцогиняйоркськ а.
Архієпископ Вночі вони у Стратфорд прибули,
В Нортгемптоні сьогодні заночують.
А завтра чи позавтра будуть тут.
Герцогиня Всім серцем прагну я побачить принца;
Мабуть, за час цей дуже виріс він.
Єлизавета Я чула — ні; казали, син мій Йорк
Його на зріст уже переганяє.
Герцог Так, мамо, та рости я б не хотів.
Герцогиня Чому, дитино? Та ж рости — це добре.
Герцог Недавно за вечерею, бабуню,
Вже переріс. Додав тут дядько Глостер:
"Малий — майран, а довгий — лиш бур'ян".
Отож не довгим, як бур'ян, рости —
Мені б малою квіткою цвісти.
Герцогиня Гаразд, гаразд! Але прислів'я це
До того, хто так мовив, не підходить:
Такий він змалку недолугий був,
Ріс так повільно, що, якби це правда,
То був би гарний з нього чоловік.
Архієпископ Це ж так і є, міледі милостива.
Герцогиня Хай так, та мати може сумніватись.
Герцог А й справді! Чом про це я не згадав?
Пожартував би з дядькового зросту
Я трохи краще, аніж він з мого.
Герцогиня Як саме? Розкажи, мій юний Йорку.
Герцог Розказують — так швидко дядько ріс,
Що він двох днів кусав уже скоринку,
Я ж мав у два лиш роки перший зуб.
Ну, як, бабуню, в'їдливий це жарт?
Герцогиня Хто розказав тобі це, милий Йорку?
Герцог Його колишня мамка.
Герцогиня Мамка? Як!
Ще не родивсь ти, як вона померла.
Герцог Як не вона, то вже й не знаю хто.
Єлизавета Дотепний хлопець. Та зухвалий надто.
Архієпископ Не гнівайтесь, міледі, на дитину.
Єлизавета У стін тут вуха є.
Входить гонець.
Архієпископ Прибув гонець.
Які новини?
Гонець А такі, мілорде,
Що важко й розказати.
Герцогиня Як там принц?
Гонець Здоровий, королево.
Герцогиня Що ж нового?
Гонець Сер Томас Воган, лорди Грей та Рівере
Під вартою відіслані у Помфрет.
Герцогиня Хто дав наказ цей?
Гонець Герцоги могутні —
Глостер і Бекінгем.
Архієпископ Яка ж вина їх?
Гонець Усе, що знав, розкрив я перед вами.
А за що й як вельмож тих ув'язнили —
Мені це не відомо, ваша милість.
Єлизавета Ах, бачу роду нашого загибель!
Лань лагідну схопив жорстокий тигр.
І знахабніле кинулось тиранство
На безневинний, беззахисний трон.
Приходьте ж, кров, руїна і злочинство!
Всього кінець я, мов на карті, бачу.
Герцогиня Прокляті дні усобиць і розрух!
О, скільки бачили мої вас очі!
В борні за трон загинув чоловік,
Сини ж то падали мені на горе,
То радість, піднімаючись, несли.
А перемігши, знову хатні чвари
Звитяжці між собою починали,
Йшли — брат на брата, кров на рідну кров.
О лють ненависті несамовита,
Спини свій клятий шал чи вмерти дай,
Щоб я на смерті більше не дивилась.
Єлизавета Мерщій ходім, сховаймось, сину, в храмі.
(Герцогині Йоркській)
Прощайте.
Герцогиня 3 вами разом я піду.
Єлизавета А нащо вам?
Архієпископ Ходімо ж, королево.
З собою всі візьміть коштовні речі.
Я вам віддам довірену мені
Печать державну, й щоб я так здоров був,
Як щастя зичу вам і вашим всім.
Ходімо ж, я вас проведу до храму.
ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Лондон. Вулиця.
Сурми.
Входять принц Уельський, Глоетер, Бекінгем, кардинал
Борчер, Кетсбі та інші.
Бекінгем Вітає, принце, вас чертог ваш,— Лондон.
Глостер Привіт, небоже й дум моїх владарю!
Дорога втомна засмутила вас?
Принц Ні, дядьку, хоч і труднощі були,
Що путь зробили тоскною, важкою.
Я ждав, що й інші стрінуть нас дядьки.
Глостер Ласкавий принце, ваших літ безвинність
Вам не дає збагнуть лукавства світу.
Вам більшого не видно ще в людині,
Ніж зовнішність, та знає бог один,
Як рідко серце їй не суперечить.
Дядьки ті, що нема їх, небезпечні.
Ви чули лиш солодкі їх слова,
А в серці не побачили отрути.
Нехай вас бог від друзів злих боронить!
Принц Хай бог боронить! Та дядьки ж не злі.
Глостер Мер Лондона прийшов вітати принца.
Входить лорд-м ер з почтом.
Лорд-мер Хай дасть вам бог літа щасливі, принце!
Принц Спасибі, лорде!
(До почту)
Й вам усім спасибі.
Лорд-мер з почтом виходять.
А я гадав, що й мати, й брат мій Иорк
Мене в дорозі поспішать зустріти.
Ну й ледар же той Гастінгс! Не приходить
Сказати — їдуть вже вони чи ні.
Входить Гастінгс.
Бекінгем Та ось і він, в час добрий! А спітнів як!
Принц Привіт, мілорде. Що ж, приїде мати?
Гастінгс Лиш бог те відає, з яких причин
І королева-мати, й брат ваш Йорк
У храмі прихистились. Принц хотів
Йти з нами вашій світлості назустріч,
Та мати не дозволила йому.
Бекінгем Яка чудна і недоречна примха!
Чи, кардинале, будете ласкаві
Умовить королеву, щоб до брата
Вона прислала герцога негайно?
Як вам вона відмовить, хай лорд Гастінгс
Його з рук ревних вирве силоміць.
Кардинал Лорд Бекінгем, як кволим красномовством
Від матері здолаю принца взяти,
Він буде тут. Але як не вблагаю
Я словом лагідним — хай бог боронить
Нам захистку священного права
Порушити. За весь наш край багатий
Гріха цього на себе не візьму.
Бекінгем Уперті, нетямущі ви, мілорде,
Занадто церемонні й старосвітські.
На вік його безвинний зважте: взявши
Дитя, ми не порушим прав святині.
Для тих вони лишаються неруіині,
Хто Ділом той притулок заслужив,
Хто захисту в святім шукає місці.
А принц не завинив іще нічим,
То й захисту не може він шукати.
Вважаю, що, відтіль його узявши,
Ні прав ми, ні статутів не порушим.
Храм — захист для дорослих, це я знаю,
А для дітей — не чув ніколи я.
Кардинал Мілорде, ви мене переконали.
Чи, Гастінгсе, й ви підете зі мною?
Гастінгс Піду, мілорде.
Принц Мілорди любі, поспішіть чим швидше.
Кардинал і Гастінгс виходять.
Де, дядьку Глостер, до коронування
Ми з братом житимем, як прийде він?
Глостер Де ви самі захочете, мій любий!
Та радив би високості я вашій
У Тауер — днів зо два відпочити.
Тим часом до вподоби вам оселю
Знайшли б вигідну й для здоров'я крашу.
Принц Я Тауера зовсім не люблю.
його побудував ще Юлій Цезар?
Бекінгем Так, принце світлий. Він почав будову.
В віки пізніші скінчено її.
.Принц 3 літопису відомо це чи з усних
Переказів, що з роду в рід ішли?
Бекінгем 3 літопису, ласкавий принце мій.
Принц Хоч би цього й не записали, лорде,
То правда все ж пройшла б із уст в уста
І через всі віки та покоління
Дійшла б таки до дня страшного суду?
Глостер
(убік)
В дітей розумних, кажуть, вік недовгий.
Принц Що ви сказали, дядечку?
Глостер Що й без писань триває довго слава.
(Вбік)
Я втілюю, мов Зло в старих виставах,
Даа різні значення в тім самім слові.
Принц Так, Юлій Цезар — чоловік славетний:
Як доблестю він розум збагатив,
Так розум доблесті його увічнив.
Ні, переможця смерть не переможе,-
Як не в житті, то в славі він живе.
Щось маю вам сказати, Бекінгеме.
Бекінгем Що, принце добрий мій?
Принц Як виросту великий — відвоюю
Від Франції колишні володіння
Чи вмру бійцем, як жив я королем.
Глостер
(убік)
Коротке літо по весні дочасній.
Входять малолітній герцог йорк, Гастінгс І кардинал Борчер.
Бекінгем В час добрий прибуває герцог йорк.
Принц Як поживає Річард Иорк, наш брат?
Герцог Гаразд, владарю! Так вас треба звати?
Принц Так, брате, на моє і ваше горе.
Умер недавно той, хто мав цей сан,
А з тою смертю й сан утратив велич.
Глостер Як поживає небіж наш, лорд Йорк?
Герцог Спасибі, любий дядьку. Ах, мілорде,
Казали ви, що лиш бур'ян високий,
А принц, мій брат, мене вже переріс.
Глостер Авжеж, мілорде.
Герцог Значить, він бур'ян?
Глостер Цього, небоже милий, не кажу я.
Герцог Ви з ним люб'язніші, аніж зі мною.
Глостер Він мною, як державець, володіє,
А ваша сила в тім, що ви — мій родич.
Герцог То дайте, дядьку, цей кинджал мені.
Глостер Кинджал? Будь ласка, мій малий небоже.
Принц Ви що, жебрак, мій брате?
Герцог Прошу я в дядька, не відмовить він.
І це ж дрібничка, він не пошкодує.
Глостер Я й більшого для вас не пошкодую.
Герцог Щось більше навіть? Що ж це, чи не меч?
Глостер Так, мій небоже,— тільки заважкий він.
Герцог Ви, бачу, щедрі на легкі дарунки,
А щодо важчих скажете: "Не жебрай!"
Глостер Було б вам важко мій носити меч.
Герцог Дарма, нехай би він ще й важчий був-.
Глостер То мати меч мій хоче лорд малий?
Герцог Така, як ви сказали, й дяка буде.
Глостер Яка?
Герцог Мала.
Принц Ну й гострий на язик мій герцог Йорк!
Та дядько все те зносити уміє.
Герцог Все зносити, та не мене носити.
Глузує брат мій з вас і з мене, дядьку.
Малий, як мавпа, я, то він вважає,
Що ви могли б носить мене на плечах.
Бекінгем
(до Гастінгса)
Як гостро і дотепно він говорить!
Аби зм'якшити свій над дядьком жарт,
Як влучно й мило з себе він кепкує.
Хоч юний, та хитрющий,— просто диво!
Глостер
(до принца Уельського)
Чи зболить ваша милість далі йти?
А я і брат мій добрий Бекінгем
Матусю вашу підемо просити,
Щоб в Тауер прийшла вітати вас.
Герцог Як? Підете ви в Тауер, владарю?
Принц Вважає це потрібним лорд-протектор.
Герцог Я в Тауер і не засну спокійно.
Глостер Чого ж боятись вам?
Герцог Страшної дядька Кларенса примари.
Він вбитий там,— казала нам бабуня.
Принц Дядьків я мертвих не боюсь.
Глостер Але й живих так само, сподіваюсь?
Принц Покіль живі вони — чого ж боятись!
(До герцога Йоркського)
Ходім, мілорде.