Еріх Марія Ремарк

Повні тексти творів

Життя в позику

Еріх Марія Ремарк
ЖИТТЯ У ПОЗИКУ
Переклад: Рома Попелюк, Юрій Винничук
Життя у позику
1
Клерфе зупинив авто на автозаправці, перед якою було розчищено сніг, і посигналив. Ворони, що кружляли навколо телефонних стовпів, зняли гучний вереск, а в маленькій майстерні на запліччі хтось клепав молотком бляху. Врешті гуркіт стих і з будівлі вийшов хлопчина в червоному светрі і окулярах у сталевій оправі.
— До повного, — сказав Клерфе і вийшов...

Читати повністю →

Люби ближнього твого

ЛЮБИ БЛИЖНЬОГО ТВОГО
Е. М. РЕМАРК
Переклад: Юрій Лісняк
ЧАСТИНА ПЕРША
І
Керн підхопився з подушки й прислухався. Як усі гнані й цьковані, він умить прокинувся з темного, каламутного сну й уже був готовий до втечі. Застигнув всім своїм худеньким тілом у напружено-очікувальній позі, він сидів у ліжку й гарячково міркував, як вислизнути звідси, якщо поліція вже на сходах.
Кімната на п'ятому поверсі… Вікно виходить у двір, але ні балкона, ні карниза, звідки можна б дотягтися до ринви, немає...

Читати повністю →

На Західному фронті без змін

Еріх-Марія Ремарк
На Західному Фронті без змін
Перекладач: Катерина Главацька
Книга ця — ані звинувачення, ані сповідь. Це тільки спроба розповісти про покоління людей, що їх занапастила війна, навіть як хто з них і не попав під снаряди.
I
Ми стоїмо за дев'ять кілометрів від передової. Вчора нас змінили; тепер наші шлунки напхані квасолею з м'ясом, ми наїдені і вдоволені. Навіть на вечерю можна набрати повний казанок, а ще нам дали подвійну пайку ковбаси й хліба: їж — не хочу...

Читати повністю →

Ніч у Лісабоні

Е. М. Ремарк
Ніч у Лісабоні
1
Я жадібно дивився на судно. Яскраво освітлене, воно стояло на Тахо, трохи оддалік пристані. Хоч я пробув у Лісабоні вже з тиждень, та все ще не міг звикнути до такої безтурботності в освітленні міста. В тих краях, звідки я приїхав, у містах ночами було темно, наче у вугільних шахтах, і якийсь ліхтар у темряві здавався небезпечнішим, ніж чума в часи Середньовіччя. Я прибув з Європи двадцятого століття.
Те судно було пасажирським пароплавом, який саме навантажували...

Читати повністю →

Повернення

ПОВЕРНЕННЯ
Солдати, яких повернули вітчизні, прагнуть знайти шлях до нового життя
ВСТУП
Залишки другого взводу лежать у розстріляному окопі в тилу фронту та дрімають.
– Дивні гранати, – раптом каже Юпп.
– Чому? – питає Фердинанд Козоле й піднімає голову.
– Ти тільки послухай! – відповідає йому Юпп.
Козоле приставляє руку до вуха та слухає. Ми також вслухаємось у ніч. Але не чуємо нічого, крім приглушених артилерійських пострілів і пронизливого відлуння вибухів гранат...

Читати повністю →

Тіні в раю

Е. М. Ремарк
ТІНІ В РАЮ
ПРОЛОГ
Наприкінці останньої війни я опинився у Нью-Йорку. Околиці П'ятдесят сьомої вулиці стали для мене, вигнанця з поганеньким знанням тутешньої мови, майже новою батьківщиною.
Позаду залишився довгий, небезпечний шлях, Via Dolorosa усіх тих, хто був змушений утікати від гітлерівського режиму...

Читати повністю →

Три товариші

Еріх-Марія Ремарк
Три товариші
I
Небо ще було латунно-жовте й чисте, не закурене димом. За дахами фабричних корпусів воно аж сяяло. Сонце от-от мало зійти. Я глянув на годинник. Ще не було восьми. Лишалося чверть години.
Я розчинив браму й наготовив бензиновий насос. Під цей час завше проїздили машини, яким треба було заправитись. Раптом позаду почулося якесь хрипке вищання; здавалося, ніби десь поблизу під землею накручували іржаву гайку. Я, прислухаючись, зупинився...

Читати повністю →

Тріумфальна арка

ТРІУМФАЛЬНА АРКА
I
Жінка наближалася до Равіка навскоси через міст. Вона йшла швидко, але так, ніби в неї запліталися ноги. Равік помітив її аж тоді, як вона опинилася майже біля нього. Він побачив бліде, вилицювате обличчя й широко посаджені очі. Обличчя було застигле й скидалося на маску. Здавалося, наче в ньому до краплі вичахло життя, а в осклілих очах при світлі ліхтаря відбивалась така порожнеча, що Равік насторожився.
Жінка пройшла так близько, що мало не зачепила його...

Читати повністю →

Час жити і час помирати

Час жити і час помирати
I
У Росії смерть пахла інакше, ніж в Африці. В Африці, під шаленим обстрілом англійців, мертвим теж доводилося довго лежати на нейтральній смузі, чекаючи, поки їх поховають, але сонце робило своє. Нічний вітер приносив солодкуватий і важкий запах — мертв'яків розпирало газами; наче привиди, зводились вони у світлі чужих зірок, немов знову збиралися піти в бій — мовчки, без надії, наодинці...

Читати повністю →

Чорний обеліск

ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК
I
У контору фірми надмогильних пам'ятників "Генріх Кроль і сини" зазирає сонце. Минає квітень 1923 року, і наші справи йдуть добре. Весна нас не підвела, ми жваво торгуємо, правда, собі на збиток, але що вдієш — смерть невблаганна, від неї не втечеш, а людська скорбота потребує надгробків: з пісковику, з мармуру, а коли почуття провини чи спадщина великі — навіть з коштовного чорного шведського граніту, полірованого з усіх боків...

Читати повністю →
Дивіться також