Леся Українка написала чимало творів, в яких у високохудожній формі висвітлюється злободенна тема: роль і призначення мистецтва в народному житті. "Давня казка" — це один із творів, що присвячений розкриттю цієї важливої теми.
У творі відчутні елементи народної казки, легенди, вже починаючи від самого заголовка і вступу:
Десь, колись, в якійсь країні,
Де захочете, там буде...
Тобто підкреслена казкова умовність того, що змальовується у творі. Таким чином, виразніше натякається на те, що проблеми твору — злободенні, актуальні в різні історичні часи.
Герой поеми — справжній митець. Він мав "талант до віршів не позичений, а власний". Його пісня розходилася поміж людьми "стоголосою луною", дарувала їм радість. Навіть Бертольд здивований: "Що за дивна сила слова!"
Так, поетове слово мало велику силу, його пісня западала в серця людей і піднімала їх на боротьбу. Бертольд хоче підкупити поета, зробити його придворним співцем, але митець не продається:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Поет вибирає для себе долю, яка тісно пов'язана з долею його народу. Саме в цьому бачить Леся Українка велике призначення митця і мистецтва взагалі — служити народові і боротися поряд з ним, надихати його вогненним словом.