Будучи письменником-демократом, Архип Тесленко у своїх творах порушив багато проблем, які поставила тогочасна дійсність. Серед тем, які глибоко хвилювали письменника, була й гірка доля талановитої молоді з народу, яку Тесленко добре знав. Зображення трагічної долі молоді в лабетах капіталу було тісно пов'язане з тим, що письменникові довелося пережити особисто. Архип Юхимович використовував у своїх творах багато автобіографічного матеріалу, але з розмаїтості подій, явищ і фактів автор відбирав найтиповіші картини сучасної дійсності. Так була створена і повість "Страчене життя", над якою письменник почав працювати у 1909 році, повернувшись із заслання. А вже у 1910 році повість вийшла в світ окремим виданням.
Центральною постаттю в повісті "Страчене життя" є селянська дівчина Оленка. Оленка від природи була розумна, обдарована. Трохи письменний, батько й дочку змалку заохочував до книжки. Ставши школяркою, дівчина навчалася з великою наполегливістю й старанням. Невдовзі стала найкращою ученицею на весь повіт.
її віддали спочатку до так званої второкласної, а потім церковно-учительської школи на казенне утримання. І тут дівчина охоче оволодівала наукою. З книгами ніколи не розлучалася, а під час канікул діставала їх аж у сусідньому селі. Оленка щиро захоплювалась досягненнями науки, культури, освіченими людьми і ставила їх собі за приклад.
Хоч вона вже й досягла чимало в навчанні, але була надто скромною, не було в неї і тіні зазнайства. Коли дізнається, що чогось ще не читала й не знає, то засоромиться і згодом обов'язково дістане таку книгу й прочитає.
Перебування Оленки між чужими людьми, кількарічне навчання не зіпсува-ли дівчини, вона залишилася такою ж простою, як і раніш. Так само поважала й любила батьків, меншу сестричку, була привітна до людей.
Оленка любить життя, не підвладне насильству й мороку, захоплюється красою природи. Сама — втілення краси людської, вона внутрішньо протестує проти потворної соціальної несправедливості, нікчемності, зла і всіх чорних сил, що вкорочують життя людині. Оленка прагне "працювати, робити щось таке гарне, велике...", служити народові. У неї світлі ідеали, висока мета життя. Іноді ідеал Оленки втрачає свій конкретно-предметний прояв, набуваючи узагальнених рис. "Я, — було пише в щоденнику, — з грязі вилізти хочу. Я бажаю до чогось великого, гарного йти, бажаю людськості, правди в житті, про віщо так пишуть у книгах".
Людина з простого народу, Оленка не забуває про своє походження, їй хочеться працювати для людей. "Ну, й працюватиму ж я! Буду вчениць своїх до думок глибоких привчать, до людськості, правди, буду їм книги читать... Як я їх буду кохать!" — пристрасно мріє дівчина.